Сльози котилися з її вицвілих очей, залишаючи сліди на зморшкуватому обличчі. Сухими, скрученими від праці руками вона витирала вологу, що не припиняла текти. Цими ж руками вона ще поралася по господарству, доглядала за дідом Іваном, який уже давно не вставав із ліжка. Та цього дня руки баби Штефки не знаходили спокою: то втирали сльози, що раз за разом набігали, то здіймалися вгору, ніби благаючи небо про порятунок.
Справжня історія з одного українського села. Прочитайте до кінця — ви не пошкодуєте. На подвір’ї, сповненому літнього тепла, лунали розпачливі
Читати далі