– Мамо, ви вдома? – голос Андрія у телефоні звучав незвично глухо. Важка розмова…
– Мамо, ви вдома? – голос Андрія у телефоні звучав незвично глухо. – Так, сонечко. Щось сталося? – Олена одразу
Читати далі
Сльози котилися з її вицвілих очей, залишаючи сліди на зморшкуватому обличчі. Сухими, скрученими від праці руками вона витирала вологу, що не припиняла текти. Цими ж руками вона ще поралася по господарству, доглядала за дідом Іваном, який уже давно не вставав із ліжка. Та цього дня руки баби Штефки не знаходили спокою: то втирали сльози, що раз за разом набігали, то здіймалися вгору, ніби благаючи небо про порятунок.
Справжня історія з одного українського села. Прочитайте до кінця — ви не пошкодуєте. На подвір’ї, сповненому літнього тепла, лунали розпачливі
Читати далі
Вона стояла перед ним, стиснувши кулаки. Повітря в кімнаті наче наповнювалось пекельним невидимим димом. Гліб дивився на неї з подивом, немов вперше бачив її такою – злою, рішучою, не готовою поступатися. Його обличчя почало повільно червоніти. Він явно не очікував такої реакції через, як він вважав, дрібницю. Допомога сестрі була для нього аксіомою, що не потребує обговорення, навіть з дружиною.
— Гліб, а де мій ноутбук? Я його на столі залишала вранці, точно пам’ятаю. Юля увійшла до вітальні, стягуючи на
Читати далі
Світланко, я зараз в стаціонарі, мене вночі привезли сюди. Ігор у відрядженні, зможе приїхати тільки через три дні. Мілану мені ні з ким залишити. Зараз вона у сусідки, але та не буде з нею довго сидіти – всім же на роботу вранці. Дуже прошу тебе допомогти, побудь з нею, ти ж подруга моя, – подзвонила Олена Світлані посеред ночі. – Але ж мені на море їхати завтра, я вже речі збираю, готель оплатила і квитки на руках, я ж так довго мріяла про море, ти ж знаєш, – тихо відповіла Світлана. – Ми тут самі, рідні не маємо близько, надія тільки на тебе – так і знай, – сказала незадоволено подруга. Світлана сумно поглянула валізу і промовила: – Добре, їду вже до тебе, таксі викликай. Про те рішення вона вже сто разів пошкодувала
Світлана, як і кожна інша людина, мала свій набір переконань та життєві цінності, якими завжди жила. Вона вірно виконувала ролі,
Читати далі
Ліза з нетерпінням чекала вихідних. Чоловік з дітьми поїхали на дачу. Є два дні, щоб прибрати в квартирі, сходити в перукарню, приготувати обід на 2-3 дні. Лізу повернув в реальність телефонний дзвінок: – Привіт, подруга давно не бачилися. Давай зустрінемося, є серйозна розмова
Ліза з нетерпінням чекала вихідних. Після нервових робочих буднів. Можна виспатися, а не вставати в 6 ранку. Спокійно приготувати сніданок
Читати далі
Батьки Романа подарували квартиру. Зовсім невелику. Ганна навіть здивувалась, бо Роман там уже жив. На весіллі це звучало дивно, але Ганна не знала, чия квартира була до весілля.
Весільні подарунки були розкішні. Батьки молодят про подарунки заздалегідь не домовлялися, але вийшло, що це нерухомість з обох боків. Батьки
Читати далі
Мама сказала, що хоче жити з нами. Я погодився, — Тарас говорив тихо, не піднімаючи очей. — У неї в квартирі проблеми з опаленням. І взагалі, вона ж скоро буде твоєю свекрухою. Утрьох буде веселіше
— Ти заробляєш 50 тисяч на місяць, а штори за 2000 гривень не можеш купити нормальні! — дорікнула мені вчора
Читати далі
– Мишко, я чого прийшов – м’яв кепку в руках батько – може допоможете нам з матір’ю картоплю викопати? Сором якийсь, у всіх уже прибраний город, а у нас як більмо на оці. Ми б і самі. Але в мене артрит прихопив, а матері спину скрутило.
– Мишко, я чого прийшов – м’яв кепку в руках батько – може допоможете нам з матір’ю картоплю викопати? Сором
Читати далі
Катя сиділа і дивилася на чоловіка. “Невже це все? Як же так?. Вона ще раз глянула на Віктора і наважилася сказати. – Вікторе, я… – її перебив телефонний дзвінок. – Вибач, треба відповісти, – сказав Віктор. Він схопився і почав розмовляти, додаючи: “так, кошеня” і “звичайно, сонечко”. “Все-таки це дійсно все…” – зітхнула Катя.
Катя сиділа на стільці і крадькома поглядала на чоловіка. “Невже це все? Як же так? Чому? А може можна все
Читати далі
Марія, я не впізнаю твій будинок і двір – ахнула Ольга, і дуже здивувалася, коли зайшла до сусідки. – Подобається? Мені теж – задоволена Марійка повела Ольгу в будинок. – Дивись. Ось під туалет місце обгороджено. Рами у вікнах поміняли – хвалилася господиня. – І це ти все сама?- здивувалася Ольга. – Так прям я. Це все Толік, мій кишеньковий чоловік
-Марія, я не впізнаю твій будинок і двір – ахнула Ольга, яка місяць гостювала у матері. І дуже здивувалася, коли
Читати далі