Вільна Україна

Бринить-співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить.

Без категорії
admin

Тамаро Яківно, це дитяча ванночка Артема. Він у ній купається щовечора, це його особиста річ, — розгублено, але з прихованим обуренням мовила Олена, дивлячись на літню жінку. Тамара Яківна навіть не думала виправдовуватися. Вона опустила погляд на велику пластикову ємність і спокійно відповіла: — Ну і що тут такого? Я в ній свіжі огірки замочила перед засолюванням. Вона простора, дуже зручно виявилося. Потім сполосну, які проблеми? — Справа ж зовсім не в самих огірках, Тамаро Яківно! Справа в тому, що ви постійно берете наші особисті речі без дозволу і навіть не вважаєте за потрібне попередити. Я хочу, щоб ви запитували хоча б іноді. Та й взагалі, це ж негігієнічно — купати маленьку дитину в посудині, де щойно лежали овочі з землею. Ви хіба не розумієте цього? Свекруха демонстративно підняла окуляри на лоб, подивилася на невістку зверхньо, немов на капризну дитину, а Олена мовчки забрала ванночку, понесла її до ванної кімнати і почала мити знову й знову, натираючи губкою до блиску. Її руки механічно виконували роботу, а в голові тим часом йшов нескінченний підрахунок. Вона рахувала зовсім не гроші й не солоні огірки, вона не розуміла, чому свекруха стала такою злою

— Тамаро Яківно, це дитяча ванночка Артема. Він у ній купається щовечора, це його особиста річ, — розгублено, але з

Читати далі
Без категорії
admin

Маріє, ти ж не думаєш, що це я взяла? Та я би ніколи не позарилася на чуже. Лариса стояла посеред кухні й дивилася їй просто в очі. Погляд був такий чистий, безневинний, майже дитячий. Руки вона склала на грудях, пальці нервово перебирали тонку тканину дешевого домашнього халата, позиченого в тієї ж таки Марії. — Я нічого не думаю. Я просто знаю, що в шухляді лежала тисяча євро. Тепер її немає. — А Жанна? — Що Жанна? — Вона теж тут живе. Із сусідньої кімнати одразу вийшла Жанна. Вона стояла в дверному отворі, схрестивши руки, і важко дихала. — А чого це ти на мене показуєш? Я твоїх грошей не бачила! Марія сіла на табурет. Ноги раптом стали немов ватяні. Тисяча євро тоді була для неї величезною сумою. Це не просто папірці з цифрами — це були гроші, щоб заробити які вона працювала цілий місяць

— Маріє, ти ж не думаєш, що це я взяла? Та я би ніколи не позарилася на чуже. Лариса стояла

Читати далі
Без категорії
admin

– Не вигадуй! Завжди є вихід! Якщо ти так хочеш присвятити життя чужим дітям, можеш піти працювати у дитячий сад помічником вихователя. Й Антошку до себе в групу забереш. Буде під наглядом рідної тітки. – Мамо, ти думай, що кажеш? До чого тут дитячий садок? Я хочу бути учителем! Викладати математику у старших класах, а не соплі карапузам витирати! – Не вийде! – Приєдналася до розмови Світлана. – Повинна вас порадувати: я при надії. Через чотири місяці у нашій родині з’явиться дівчинка чи хлопчик. Мені без тебе не впоратися! – Жартуєш? – Вимовила з побоюванням мати.

– Мамо, коли ми підемо купувати мені сукню на випускний? – обережно нагадала Лариса Зої Дмитрівні, яка в цей час

Читати далі
Без категорії
admin

Почалися пошуки. Спочатку шукали спокійно, потім із наростаючою метушнею. Перевірили всі полиці, зазирнули під диван, відсунули крісла, витрусили кишені всього верхнього одягу. Навіть відро для сміття переглянули. Надія Петрівна сіла на стілець. Обличчя її поступово кам’яніло. У її голові логіка вибудовувалася чітко й безжально: чужих у хаті не було. Двері на вулицю зачинені. Син лагодив замок надворі. Сама вона була біля печі. У кімнаті була тільки одна людина — невістка.

— Таню, якщо ти випадково взяла, то просто поклади на місце. Мама ж сваритися не буде, ми все владнаємо між

Читати далі
Без категорії
admin

Перед нею стояв молодий Василь. Ті самі темні очі під густими бровами, та сама лінія щелепи, легка звичка нахиляти голову набік під час розмови. Цей юнак був живим відбитком тих старих фотографій, що зберігалися в її скрині з весільних часів. Двадцять років. Цифра спливла в пам’яті раптово й безжально. Двадцять літ тому їхній доньці було шість, синові — дев’ять. — Нехай почекає, синку, пізніше зробимо, — відгукнулася Надія. — Поклич його сюди, хай допоможе ящики донести до воріт.

— Чоловікові треба завжди вірити на слово, бо без довіри сім’ї немає, — саме ці слова Галина повторювала своїй доньці

Читати далі
Без категорії
admin

— Бачила. Ти була на роботі, а я прасувала рушники в коридорі. Вона думала, що я у ванній воду набираю. Вийшла з твоєї кімнати, двері так тихенько-тихенько причинила, а в руках щось тримала й одразу в кишеню куртки сховала. Я тоді значення не надала, думала, може, праску в тебе брала чи нитки… А вранці, коли ти про гроші сказала, у мене аж мороз по шкірі пішов. Вона ж вовком дивиться, Маріє. Сама по собі жінка, хитра, зла…

— Маріє, ти ж не думаєш, що це я взяла? Та я би ніколи не позарилася на чуже. Лариса стояла

Читати далі
Без категорії
admin

– Мар’яно Сергіївно, я раджу прислухатися, – подав голос юрист Пилип. – Судові позови обернуться для вас величезними витратами. Експертиза житла, держмито, мої представницькі послуги, – вийде кругла сума. Вам це ні до чого. – А ви дорого берете за свої казки? – Я працюю за тарифом! – Хлопець скривджено надув губи і перегорнув списаний аркуш. – Ось проєкт позовної заяви. Раджу ознайомитись та оцінити наслідки. – Саво, а про дачний наділ у передмісті ти своєму захиснику розповів?

– Убік відійди, не на вокзалі! – Савелій нахабно ступив через поріг, розчепіривши лікті в засмальцьованій куртці. За його спиною

Читати далі
Без категорії
admin

— Змінює. Тим паче, що вона не має права голосу. Слухай, Аню, мені набрид цей цирк. Буде так, як я сказав. Крапка. Тільки спробуй піти — і ти пошкодуєш. — Як ти можеш так чинити? — шепочу ледь чутно. — Тобі самому від себе не оги дно?

— Зроби вигляд, ніби нічого не сталося. Інакше втратиш усе, — чоловік щиро вважав, що ці слова мене зламають… Чути

Читати далі
Без категорії
admin

За весь цей час хлопець не склав до спільної каси жодної гривні. Нуль. Круглий, рівний нуль. При цьому доставку їжі замовляв собі чи не щовечора — кур’єри під’їжджали до під’їзду так часто, що вже віталися. Я зайшла, поклала квитанцію на стіл просто перед ним. Він якраз валявся на дивані з телефоном, закинувши ногу на ногу. — Сашо, поглянь сюди. Це за місяць. Знаєш різницю з минулим? Дві тисячі. І тут він сказав те, після чого я остаточно зрозуміла: ми з ним бачимо цей будинок зовсім по-різному.

— Мамо, тату, Саша житиме з нами. Ліза стояла у дверях зі своїм хлопцем і говорила це так, ніби йшлося

Читати далі
Без категорії
admin

– Олено, припини! – нервово вигукнула Наталя. – Ти ж хотіла з нами порадитися, правильно? Ось ми тобі й кажемо – не треба виходити заміж за чоловіка, якого знаєш усього два дні. – Чому це? – Тому що спершу треба його краще пізнати. Щоб полюбити одне одного, треба з хлопцем дружити щонайменше три роки. Як ми з татом… – Ага, звичайно! – зухвало вигукнула Олена. – Ви дуже добре дружили з татком! Цілих три роки! Але так і не пізнали одне одного як слід! І навіщо ви взагалі одружилися, я не розумію… – Я кажу те, що бачу. Ви ж сваритеся майже щодня! Я не хочу такої любові, як у вас!

– Тату, мамо, ось у мене така справа… — Під час недільного сімейного обіду Олена стурбовано поглянула на батьків. —

Читати далі