Батьки Романа подарували квартиру. Зовсім невелику. Ганна навіть здивувалась, бо Роман там уже жив. На весіллі це звучало дивно, але Ганна не знала, чия квартира була до весілля.
Весільні подарунки були розкішні. Батьки молодят про подарунки заздалегідь не домовлялися, але вийшло, що це нерухомість з обох боків.
Батьки Ганни подарували будинок. Вони спеціально зводили його для єдиної дочки. Десять кілометрів від міста, у новому селищі.
Батьки Романа подарували квартиру. Зовсім невелику. Ганна навіть здивувалась, бо Роман там уже жив. На весіллі це звучало дивно, але Ганна не знала, чия квартира була до весілля.
Сам Рома теж здивувався. Мати дві нерухомості на початку сімейного життя було чудово. Молода сім’я вирішила жити у будинку, а квартиру здавати.
Додатковий дохід ніколи не буде зайвим. Свекруха одразу висловила своє невдоволення.
– Здавати хорошу квартиру просто нерозважливо: зіпсують, зламають, загидять!
Відразу ж з’ясувалося, що документи на квартиру оформлені на матір Роми, і переробляти вона їх не збирається.
– Мамо, а як же подарунок?
– Квартира твоя, але оформлена буде на мене! Раптом ти захочеш подарувати, продати, закласти. Мені так спокійніше.
– Мамо, але ж половину грошей у цю квартиру вклав я! Ти ж сама мене запевняла, що оформиш, а потім зробиш дарчу! Що так краще!
– Казала! А тепер вважаю, що буде краще, якщо вона моєю і залишиться.
– Ти мене обдурила!
– Ні, я просто дбаю про тебе! А то молодь нині нахабна пішла, залишишся без квартири.
– Ти на що натякаєш? На мою дружину?
– Будь-яке може бути. Здавайте, але гроші навпіл зі мною.
Роман засмутився дізнавшись про обман. У нього нічого немає, а він уклався.
– Аня, а на кого цей будинок оформлений?
– Ти думаєш, що мої теж обдурили нас? Ні, не обдурили. Будинок оформлений на мене. Усі документи в порядку.
– Тобі пощастило. А я, дурень, матері повірив. За свої ж гроші нічого не маю.
– Але ж ти молодий був, я теж матері повірила б. У нас є де жити, розумію, що прикро, але наступного разу будеш розумнішим.
– На все життя навчила мене!
Минуло півтора року. У будинку все було облаштовано, куплено меблі, можна просто відпочивати. Роман та Ганна працювали.
Будинку їм вистачало, але вони вирішили, що своя спільна квартира зайвою не буде. Її можна здавати, а потім дітям буде. Зарплати добрі.
Свекруха з’являлася регулярно, раз на місяць. Оглядала будинок, меблі, але нічого не говорила. Начебто їй усе подобалося, але водночас вона була незадоволена.
– Дітей коли плануєте? – Запитала вона сина в один з таких приїздів.
– Зачекаємо ще. Років за два, три.
– Нормально. Нині не до дітей.
– У якому сенсі?
– Сестра твоя… проблеми у неї.
– Мамо, не тягни кота за хвіст! Вони розлучилися? Це давно мало статися. Терпіти вимоги Наталки не зміг би навіть я.
– Вона ж твоя сестра! Одна залишилася із трьома дітьми. Їй тепер жити нема де.
– Як це нема де? Вони ж жили у спільній квартирі.
– Нічого там у неї немає! Квартира цього. Наша дурепа продала свою, а гроші спустила на відпочинок. Там все складно, всі гроші вкладені у квартиру – лише його. Ми вже дізнавалися.
– І що ти хочеш? Ми повинні виселити мешканців із квартири? Потрібен місяць. Нехай поки що живуть у тебе.
– З мешканцями треба вирішувати якнайшвидше.
– Гаразд, я спробую. Як звільнять, то занесу тобі ключі. Користуйтеся!
– Я прийшла з іншого питання. У вас дітей немає, будинок великий. Там квартира маленька, а у Наталі троє дітей. Діти вже не малі.
– Мамо, я пам’ятаю про племінників. Насті три, Олені шість, Артему дев’ять.
– Чудово, що пам’ятаєш. Збирайте речі, ви переїжджаєте до твоєї квартири!
– У мене немає квартири.
– Як же немає? Вона лише за документами моя, а так твоя. Краще звільніть будинок швидше, Наташа переїде з дітьми, а ви поки що у мене поживете. Потім і переїдете.
– Ні, так не піде! Я в чужій квартирі не житиму. Ти мене вже обдурила один раз. От якби вона була моя, то я б подумав, а так… Ми залишимося в будинку, а квартиру звільнимо.
– Ти мене не розумієш! У твоєї сестри троє дітей! Поміняйтеся на якийсь час!
– Помінятися? А що? У мене нічого, у Наталки нічого!
– Не перебільшуй! У вас є великий будинок, дітям тут буде комфортно. Вам можна жити й у квартирі.
– У чужій квартирі! Називай все своїми іменами, мамо.
– Вона твоя!
– Помиляєшся, за документами вона твоя!
– Скільки разів говорити. Від вас потрібно звільнити будинок і переїхати до квартири.
– Ні, будинок належить моїй дружині. Її батьки не обдурили!
– Так це ж чудово! Не пхатимуть свій ніс. Збирайтеся, а я піду Наталку порадую. А ось і Аня повернулася. Сам усе їй розкажи.
– Ні! Я вже все сказав! І розповідати тут нема чого, це нічого не змінить.
– Здрастуйте, Маріє Леонідівно. Що тут за суперечка?
– Який ти впертий. А може, квартиру переоформити на тебе? То ти погодишся? Аню, вмов свого чоловіка тимчасово пожити у квартирі.
– Нам і тут добре. Навіщо нам там жити?
‐ Мій син тобі все пояснить. Ти маєш увійти в наше становище! Ми ж рідні! Я погоджуюся переоформити квартиру на нього.
– Буде непогано, мамо, якщо ти просто повернеш гроші, які я вклав у квартиру.
– Де я їх візьму?
– А знаєте, Маріє Леонідівно, – весело сказала Ганна. – Не треба нічого робити, квартира хай буде ваша. А ти, Ромо, просто пробач своїй мамі, вона ж хотіла якнайкраще.
– Ось це правильно! Не чекала! Коли призначимо переїзд?
– Коли хочете. Нам байдуже! Ми залишаємось тут. Це наш будинок. А ви розпоряджайтеся своїм майном. Бувайте, Маріє Леонідівно!
– Але ж ми сім’я!
– У сім’ї не обманюють. Ви навіть не уявляєте, як переймався Рома, коли все розкрилося. Він вам вірив, ви ж мати! Ви його обдурили, а зараз просите допомоги для своєї дочки й теж чужим коштом.
– Могли б і увійти до становища Наталки.
– А ви самі увійдіть. У вас у квартирі три кімнати, віддайте їй, а самі переберіться в свою однокімнатну квартиру.
– Ось будуть у вас свої діти…
– Будуть. Але ми так ніколи не вчинимо. Ми, на самому початку сімейного життя, зіткнулися з обманом – це стало вагомим уроком.
– Та ну вас…
Свекруха махнула рукою і пішла. З того часу вона приходила дуже рідко. Пів року Роман не знав, яку квартиру вона виділила дочці та внукам, як потім з’ясувалося, вона помирилася з чоловіком.
Трохи пізніше Ганна та Рома купили квартиру і почали її здавати. Та й на первістка вони невдовзі чекають. Хто б у них не з’явився – квартира вже чекає своїх майбутніх мешканців…
Як вам весільний подарунок? Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу?