– Ти моя доля. – ласкаво говорив мені наречений.
– Ти моя доля. – ласкаво говорив мені наречений. А перед самим весіллям прийшов додому і оголосив, що зустрів іншу.
Читати далі
— Мамо, ти що?! Що ти робиш? – Олена мало не плакала, дивлячись, як мати викидає з шафи нехитрі її пожитки. Червона сукня в горошок, її улюблена, недбало кинута на вниз, одразу привернула до себе увагу молодшого брата, який сидів на підлозі. Павлик вхопив край пояса і сунув до рота. – Не треба, Павлику! Віддай!
— Мамо, ти що?! Що ти робиш? – Олена мало не плакала, дивлячись, як мати викидає з шафи нехитрі її
Читати далі
Коли чоловіка занурили в машину швидкої допомоги, Рита раптово згадала, куди вона поспішала. Один погляд на годинник — і серце дівчини зникло. Вона вже спізнювалася на п’ятнадцять хвилин! Рванувши щосили, вона практично влетіла в ресторан і відразу помітила Сергію. Його погляд, сповнений докору, змусив Риту відчути себе так, що краще б вона зникла. Батьки Сергія навіть не звернули на неї погляду. Жінка, мабуть, його мати, піднялася з-за столу.
— Рит, ну і куди це ти так вирядилася? — з цікавістю запитала Ольга, спостерігаючи за подругою, яка старанно виправляла
Читати далі
Вже стемніло, Тимко одягнувся і вийш ов надвір. Небо було чистим і вже все в зірках. Світив місяць, освітлюючи все навколо. Він замкнув курник, відв’язав Шарика і зайшов до хати, не забувши зачинити двері на засув. Спав Тимко тривожно, йому снилася мама, яка весь час говорила, щоб він слухався бабусю і весело сміялася. Йому теж було весело.
– Синку, мені треба виїхати на шість місяців у відрядження, так треба, заразом і більше зароблю грошей, а ти слухайся
Читати далі
Наталка з самого ранку крутилася на кухні. Аякже ж?! Сьогодні за вечерею вона хоче повідомити Іллі радісну новину – вона вагітна! А щоб не сумнівався, після обіду вона записалася на огляд, щоб офіційно все підтвердити. У радісному передчутті вона сиділа в коридорі перед оглядовою. Повз ходили жінки з животиками, і Наталя подумки уявляла, як через кілька місяців ходитиме так само. Від приємних думок її відвернув дуже знайомий голос. – Виходь, люба, ось так, акуратніше, – почула Наталка. Вона глянула на подружню пару, яка виходила з дверей оглядової і застигла на місці
Наталя літала на крилах кохання. Треба ж як їй пощастило зустріти такого чоловіка, як Ілля. І це нічого, що він
Читати далі
Світлана вже вклалася спати, як раптом у двері хтось постукав. Вона накинула домашній халатик і пішла в коридор. Світлана відкрила двері й побачила зовсім незнайомого їй чоловіка. Той тримав у руках дві мʼякі іграшки. – Здрастуйте, – привітався чоловік. – Доброго вечора, – відповіла Світлана. Вона з цікавістю подивилася на чоловіка. Той трохи зніяковів. – Ви знаєте, – нарешті сказав він. – Доньки сьогодні принесли додому ось це… Сказали, що ви їм це подарували. От я й прийшов запитати – це правда? Світлана здивовано глянула на гостя і раптом взялася за голову руками
Світлана, коли виїжджала з села, то клялася й божилася, що назад нізащо не повернеться! Дуже вже не до душі їй
Читати далі
Він приходив туди щодня, сірий кіт з очима кольору дощового неба спокійно сидів під табличкою з розкладом, у тіні якої ставав майже непомітним для натовпу пасажирів, що поспішали. Він не просив уваги, не крутився біля ніг. Він просто чекав
Він приходив туди щодня, сірий кіт з очима кольору дощового неба спокійно сидів під табличкою з розкладом, у тіні якої
Читати далі
Віра поливала квіти в саду. Вона зрідка поглядала на будинок свого нового сусіда Миколи Степановича, і на його чорний джип біля воріт. Ось сусід вийшов на вулицю, озирнувся і… Пішов у її бік! Віра вдала, що зайнята квітами. Чоловік зупинився біля огорожі. – Віро, продай-но мені квітів! – раптом сказав Микола Степанович. – Вам? Квіти? – розгубилася господиня. – На могилки хочу сходити до батьків, – сказав той. – Ой, Господи, та я вам зараз і так зріжу! – ахнула Віра. – Віро, а може ви зі мною поїдете? – раптом запитав сусід. Віра застигла, не розуміючи, що відбувається
Схоже, все село знало, що до них на постійне місце проживання їде якийсь колишній начальник. До того ж, ходили чутки,
Читати далі
— Хороша дружина повинна за чоловіка стояти горою! — не здавалася Раїса Петрівна. — А від тебе одне зло — тільки й знаєш, що цю отруту йому підливати!
— Хороша дружина повинна за чоловіка стояти горою! — не здавалася Раїса Петрівна. — А від тебе одне зло —
Читати далі
– Я навіть не знаю, як тобі віддячити, – сказала вона. – Ти стільки зробив.
Вікторія йшла знайомою вулицею, тримаючи в руках сумочку, але зовсім не помічаючи ні людей, ні машин. Сльози стікали по щоках,
Читати далі