Ти серйозно ставиш на один рівень своє вошиве дачне свято та мою Туреччину?
-Ну що, приймай блудного чоловіка! Уявляєш, я зрозумів – краще за тебе нікого бути не може! Ого, непогано виглядаєш! Ну,
Читати далі
Ганна ночувала в своєї подруги Яни. З самого ранку у двері подзвонили. Яна одягнула мереживний халатик і вийшла в коридор. Вона якусь мить покрасувалася перед дзеркалом, поправила зачіску, і нарешті відкрила двері. На порозі стояла колишня свекруха Ганни Марина Борисівна, з сумкою в клітинку в руках. – Ти хто ще така?! І що ти тут робиш?! – з порога обурено ахнула жінка, побачивши незнайому їй дівчину. – Я хто? – здивувалася Яна. – А ви для чого цікавитеся? – Я до сина приїхала! – галасувала Марина Борисівна. – Де мій Сергійко? Жінка стояла, не розуміючи, що відбувається
Ганна сиділа в кафе зі своєю подругою Яною і розповідала тій, що, здається, зустріла чоловіка своєї мрії, коли пролунав телефонний
Читати далі
Так склалося, що у Стефанії було два шлюби, доля така, проте на старість жінка залишилася самотньою, останніх кілька років доживала в своїй хатині на краю села. Перший раз вона вийшла заміж за Івана, він був родом з сусіднього села, а до них на вихідні приїжджав, бо приятелював з кількома хлопцями, серед яких був і брат Стефанії. Сподобалася йому дівчина, от він і став приділяти їй знаки уваги, а згодом і заміж покликав. Та недовго їм разом судилося бути
Так склалося, що у Стефанії було два шлюби, доля така, проте на старість жінка залишилася самотньою, останніх кілька років доживала в
Читати далі
Тетяна Андріївна сиділа за святковим столом на своєму весіллі. Вона не вірила в те, що відбувається. Що це вона сидить у гарній сукні, а поряд її Олег – вусатий, міцний, справжній господар. А навпроти старший син Віктор, і Рита його. А поряд син Іванко і невістка Ганнуся з онучкою Христинкою на руках. Раптом Ганнуся нахилилася до Тетяни Андріївни й зашепотіла на вухо: – Тітко Тетяно, яка ви у нас гарна й молода! А знаєте, що я придумала? Ганна ще щось прошепотіла, й Тетяна Андріївна так і застигла з келихом в руках
– Тетянко, ану-но ходи сюди, щось скажу, – сусідка Галина стояла біля хвіртки Тетяни. – Ну, що там, Галю? Бач,
Читати далі
– Кожному колись доведеться самому за свої слова та вчинки відповідати, – сказала бабуся десятирічній онучці
Десятирічна Надя звернула увагу, що коли вони виходили з храму, бабуся подала милостиню якійсь бабусі, що сиділа на сходах. –
Читати далі
– Це вірно, але дівчинку не лякай заздалегідь, бо наш Олег так ніколи і не одружиться. Скільки наречених втекло? Багато. А синові скоро тридцять. Поки ця попалася на гачок, головне, щоби не зірвалася– Ну, добре, мамо, підсікай рибку, як ти вмієш – добром і ласкою, – крекнув Андрій Павлович і додав, – піду косу наточу, викосити траву треба біля річки..
Катерина після почутого оніміла. Їй хотілося якнайшвидше втекти звідси. Дівчина ще раз подивилася на Олега, потім підвелася з ліжка і
Читати далі
Я не хочу бути твоїм запасним варіантом
– Не зрозумів…, Сергій здивовано дивився на свою дружину. Марина підняла очі вгору і важко зітхнула. – Що тут не
Читати далі
Микола дуже заслаб. Приїхала швидка і відвезла хлопця в лікарню. Мати Миколи Галина Василівна часто провідували сина, приносила йому домашню їжу, смаколики. – Мамо, ти мені їсти сюди не носи, – якось сказав їй Микола. – Тут дуже добре годують, от тільки в мене апетиту щось немає… Мати дивилася на очі сина, й витирала сльози. – Господи, який же ж ти в мене слабий, – хитала головою вона. – Мамо, все буде добре, ось побачиш, – казав Микола. Раптом Галина Василівна глянула на тумбочку. Там у пакетах лежали пиріжки, сирники й ватрушки… Вона застигла від здивування
Миколу, великого хлопця з мішкуватою фігурою, знало все містечко. Жив він з матір’ю на самій околиці, і сусіди, побачивши його,
Читати далі
– Вітаю, Дарино. Мене звати Міла. Я – майбутня дружина …Вашого чоловіка, – представилася незнайомка
В Івана і Дарини шлюб був вінчаний. У день вінчання, коли весільна процесія вже підходила до церкви, несподівано здійнялася літня
Читати далі
Іван вже спав, коли задзвонив телефон. Дзвонила начальниця. – Іван Петрович? – запитав жіночий голос. – Слухаю… – пробурмотів Іван. – Я чую, ви не задоволені, що я дзвоню? – запитала Валентина Петрівна. – Я вже спав, – відповів чоловік. – Чому ви дзвоните так пізно? – Я дзвоню… – начальниця зробила паузу. – По особистій справі! Поряд з вами немає дружини? – До чого тут це? – не зрозумів чоловік. – Ну так є, чи немає? – наполягла Валентина Петрівна. – Немає, – підтвердив Іван. – Чудово. Тоді у мене до вас буде прохання, – сказала жінка і висловила йому своє прохання. Іван вислухав її і застиг від почутого
Коли задзвонив телефон, Іван вже майже засинав. Але він механічно потягнувся до трубки, невдоволено думаючи про те, що, мабуть, дзвонять
Читати далі