Я не хочу бути твоїм запасним варіантом

– Не зрозумів…, Сергій здивовано дивився на свою дружину.

Марина підняла очі вгору і важко зітхнула.

– Що тут не зрозумілого? Я тебе більше не кохаю. Ось і все. Пропоную не влаштовувати сцен, а просто розлучитися і все.

Сергій мовчав. Він був настільки шокований, що навіть не знав що й сказати. 12 років шлюбу! 12! Років! Шлюбу! Йому здавалося, що в нього із сімейним життям усе добре. Що і він, і його дружина, щасливі і задоволені, а тут он воно як…Виявляється Марина його розлюбила…

– Дякую, що сказала, – видавив нарешті із себе Сергій. – А то, он, один мій підлеглий дізнався, що розлучається тільки тоді, коли лист отримав про це. А він думав, що в нього все чудово.

– Сергію….ну не починай…., – Марина подивилася на нього з докором. – Ми ж домовлялися про те, що будемо чесні одне з одним.

– Це так, – Сергій кивнув. Йому хотілося запитати – хто ж він? Хто виявився кращим за нього? Але він не зміг. – Марино, ти знаєш. Дай мені трохи часу. Я прийду до тями після твоєї пропозиції і ми все обговоримо.

– Добре, – кивнула Марина.

– Думаю, що мені треба якийсь час побути на самоті….

– Розумію, – Марина знову кивнула. – Я не проти, якщо поки поживеш у своїй старій квартирі. А дітям я скажу, що в тебе просто багато роботи. Ось і все. “Ось і все….ось і все….” Сергій стояв біля вікна і дивився на вулицю.

– Так і сказала? – запитав Максим. – Що скаже, що в тебе багато роботи?

– Так. Так і сказала.

– А діти -то повірять? Ти взагалі як збираєшся, бути недільним татом чи спілкуватися з ними, як і спілкувався?

– Макс, ти ставиш запитання, на які в мене немає відповіді. Я зараз у такій прострації. Наче в мене вибили ґрунт із-під ніг. Ніколи не думав, що потраплю в таку ситуацію.

Насправді Сергій звісно ж нервував.

– Господи! Я Марині вірив як собі!

– Сергію Так вона тобі й не зрадила. Навпаки, зізналася, що минуло кохання. Не кожна змогла б таке зробити, – донісся голос друга до Сергія. – І головне все спокійно, цивілізовано. Не те, що моя весь посуд перебила, та скандал влаштувала. А нерви скільки вона мені мотала?

– Не порівнюй, – кинув Сергій. – Твоя від тебе не йшла. Навпаки, ти від неї пішов.

– Слухай, Сергію, подумай сам. Це ж добре. Ти – вільний, я – вільний….Згадаймо молодість,га?

Сергій зітхнув.

– Та не хочу я. Я все ще кохаю Марину. Ну або мені так здається…..

– Тоді тим більше потрібно відпустити її у вільне плавання. Якщо вона твоя людина, то знову до тебе повернеться. І тоді справа буде за тобою: приймеш ти її назад чи ні.

Йшов час. Їх якось швидко розлучили. Напевно, тому що він залишив дружині з дітьми трикімнатну квартиру, як вона й хотіла, а собі забрав тільки машину.

– І що, ти весь день будеш возитися з дітьми? – запитав Максим.

– Ну так, а що? – Сергій здивовано подивився на друга. – Вони в мене завжди всі вихідні проводять.

– Ех! Добре твоя Маринка влаштувалася! Мені ось моя скаржиться, що через мене своє особисте життя влаштувати не може. Вона й справді з дітьми завжди. А в твоєї руки розв’язані….Є у неї хтось , не знаєш?

– Не знаю. І знати не хочу. А щодо дітей? Я їх хотів, я їх чекав і сильно люблю. Тому хочу бути з ними поруч….

– Гаразд, гаразд, – Максим підняв руки вгору. – Здаюся. Ти – чудовий батько, а я – поганий. Не проти, якщо я до вас приєднаюся?

– Так звісно, ходімо!

Сергію справді подобалося спілкуватися зі своїми дітьми, і він так само продовжував брати активну участь у їхньому житті. І в глибині душі він сподівався, що його Марина все-таки повернеться до нього.

– Тату, а ми скоро переїжджаємо! – приголомшила Сергія Настя.

– Переїжджаєте? – Сергій перевів здивований погляд із Насті на Марину.

– Доню, іди поклич Микиту. Щось він капається.

Настя втекла, а Марина повернулася до Сергія і різко, навіть якось зло, сказала:

– Так, ми переїжджаємо. Ти проти?

– А куди ви переїжджаєте? Або точніше до кого? Ти вирішила вийти заміж?

– Та чому я маю виходити заміж і до когось переїжджати? Мені цілком комфортно бути самій,- Марина знизала плечима. – Я просто вирішила поміняти квартиру на більш маленьку. Тільки й усього.

– Навіщо? Я не розумію, навіщо? – Сергій розсердився. Адже ту квартиру, яку він залишив Марині, він так довго і з такою любов’ю вибирав, а потім вони разом робили ремонт і там було обставлено все на їхній смак. Так ця квартира була ідеальна!

А потім Сергій згадав, що взагалі-то вони вже давно не одружені, і квартира належить тільки Марині, і вона, звісно ж, може робити з нею все, що хоче.

– Для нас вона велика, – сказала колишня дружина.

– Як велика? – Сергій не вірив своїм вухам. – У тебе одна кімната і по одній особистій кімнаті в дітей. Що там великого-то?

Просто зараз Сергій жив у квартирі, що складалася з однієї кімнати, і коли в нього залишалися діти, то місця там було мало. І навіть якби в нього було б 2 кімнати, то їм би теж не вистачало б. Та й узагалі, погіршувати становище дітей… Та де це бачено таке?!

– Сергію, в одній кімнаті житиму я з Настею, а в іншій Микита. Або Микита житиме разом із Настею.

– Але вони вже не маленькі. Микиті вже 15! Та як тобі взагалі дозволили цю угоду? – обурився Сергій.

– Та легко! Ти забув, що діти прописані за іншою адресою, а квартира особисто моя? Тому проблем із її продажем у мене не було, – Марина посміхнулася.

Тут підійшли діти. І Сергій допоміг їм сісти в машину, і вони поїхали в парк.

Звичайно, якби він був чоловіком Марини, він би не дозволив їй цей продаж. Але він, на жаль, уже давно їй не чоловік…..

Сергій купив квиток Насті на той атракціон, на який вона хотіла.

– Ура! Ура! – раділа донька.

– Я з нею не поїду. Цей атракціон для дітей, – заявив Микита.

– Микито, я ж тебе не змушую. Нехай Настя одна їде. Поїдеш, донечко? Не злякаєшся? – усміхнувся Сергій.

– Звісно, ні. Я вже велика.

Донька поскакала через турнікет, а Сергій повернувся до сина:

– Микито, я ось хотів дізнатися. А хто до вас у гості приходить?

– Та ніхто. Тільки тітка Ганна з чоловіком. І все.

– Тітка Ганна? – Сергій одразу згадав хто це. Коли вони були одружені, то він забороняв Марині з нею дружити, бо ця тітка Ганна завжди затягувала Марину в різні неприємності. Так ось звідки вітер дме… Зрозуміло.

– А як ти ставишся до переїзду? – знову запитав Сергій сина.

– Негативно. Нам і до школи далеко. Не знаю, як будемо добиратися, – Микита зітхнув. – Мати ж машину продала ще.
–
Сергій міряв кроками кухню Максима.

– Ось яка, га! З Ганною знову здружилася! Квартиру продала і купила меншу за площею і в жахливому районі. Ні! – Сергій похитав пальцем руки. – Мало їй цього! Вона ще й машини позбулася!

Максим зітхнув.

– Сергію! Ну це ж усе її. І машину вона сама собі купувала. Уже після того, як ви розбіглися. Що ти завівся?

– Та все ж шито білими нитками! Вона намагається зі своїх активів витягнути якомога більше грошей. Я прямо відчуваю, що це Ганна знову її в якусь махінацію хоче втягнути! Ні! Я так цього не залишу! – Сергій розпалювався дедалі більше й більше.

– Слухай! Ну а що ти можеш зробити? Ну з’їздиш до неї, ну поговориш і що? Адже вона вже доросла. Скаже, що розбереться сама і все, – Максим намагався достукатися до друга. – Може посвариться з тобою. Тобі це треба?

– Макс! Я не можу залишатися осторонь. Я ж чоловік!

– Колишній!

– Ну так, колишній. У нас діти!

– До речі, про дітей. Ти ось кажеш, що в них особистих кімнат не буде, так? І в тебе квартира маленька …..Може тобі будинок купити?

– Будинок? – Сергій зупинився і здивовано подивився на Максима. – А навіщо мені будинок?

– Ну як…… Будинок-то просторіший буде. А якщо такий підібрати, щоб поруч ліс і річка та риболовля. Краса ж! Ти завжди своїм дітям можеш запропонувати жити з тобою.

– Будинок…, – задумливо вимовив Сергій. – Хм…А знаєш, звучить непогано. А квартирку свою я зможу Микиті залишити. Ну коли він в інститут вступить. І почну думати над квартиркою для Насті. А до мене вони будуть сім’ями приїжджати, коли виростуть. Так…будинок – це непогано.

Максим полегшено зітхнув: насправді він хотів переключити увагу Сергія на щось, що його може захопити, бо він розумів, що розбірки з колишньою дружиною зашкодять його другові, і йому це вдалося.

Сергій справді купив будинок. Великий, світлий, просторий. Тепер діти часто залишалися в нього і він був радий.

– Тату, а коли ви знову будете жити разом із мамою? – запитала раптом Настя.

Сергій навіть подавився чаєм, який пив, і закашлявся. А Микита усміхнувся.

– Доню…..У твоєї мами тепер своє життя, а в мене своє, – сказав Сергій.

– Тату! У тебе тепер такий великий будинок. Тут так багато місця. Може, ти все-таки знайдеш для мами невелику кімнатку?

– Доню, – почав говорити Сергій, але ніяк не міг підібрати слова. Та й узагалі не знав що сказати.

– Тату, ну може, ми тут зустрінемо новий рік? Тут і ялинка є на вулиці, і ми її прикрасимо? Ну і покличемо маму. Просто відсвяткувати. Так ось можна?

– Нууууу, – протягнув Сергій. – Так можна.
–
Сергій під’їхав до будинку Марини. Він вирішив особисто поговорити з нею щодо нового року і взагалі, дізнатися, як у неї життя. Ну а раптом вона вирішить повернутися. Адже і у неї нікого немає, і у нього теж…

Він зібрався було вже вийти з машини, як раптом побачив Ганну з чоловіком і став спостерігати за ними. А вони поговорили між собою про щось, поцілувалися і чоловік Ганни зник у під’їзді.

“Цікаво! А що вони тут роблять? І чому чоловік пішов до Марини, а Ганна ні?” – подумав Сергій. Те, що чоловік пішов саме до неї, Сергій не сумнівався.

Сергій штовхнув двері, вийшов із машини і попрямував до Ганни.

– Привіт! – похмуро сказав він. Ганна обернулася, побачила його і розплилася в усмішці.

– О! Які люди! Вітаю!

Сергій зрозумів, що вона напідпитку.

– Що, до колишньої дружини прийшов? – запитала Ганна. – До колишньої дружини! – розсміялася вона. – Ой, не можу….Вибач, але це справді смішно.

– А що смішного?

Ганна хитро подивилася на Сергія і видала:

– Але ж це я вас розлучила. Так, я! Уявляєш? Адже я відразу побачила, що мій Андрій їй сподобався. Так, ти зробив усе, щоб я з нею не спілкувалася, але одного разу ми з нею зустрілися. Випадково. І я знову побачила цей погляд, яким вона дивиться на мого чоловіка.

Ганна розсміялася.

– І я дозволила їй повірити в те, що Андрій може піти від мене до неї. Так смішно! А вона взяла й розлучилася з тобою. Любий! Повір, вона тебе ніколи не кохала!

– Не розумію. Але навіщо? Навіщо весь цей фарс? – Сергій був розгублений.

– Навіщо? – Ганна здивовано подивилася на Сергія. – Нам потрібні були гроші, і вона дала їх нам.

Сергій бачив, як із під’їзду вийшов чоловік Ганни. Ганна кивнула йому головою, ніби запитуючи: ну що? А він кивнув їй у відповідь.

Ганна знову подивилася на Сергія.

– Вона щойно підписала один договірчик і скоро позбудеться квартири. Це моя відповідь їй за те, що вона спробувала забрати в мене чоловіка. І так, сьогодні я добра. А то ж можу докопатися і до квартири її батьків. Ну все, що стоїш? Біжи до неї, рятуй! Тільки навряд чи в тебе щось вийде. Я все врахувала.

Ганна відвернулася від Сергія і попрямувала до чоловіка. Вони знову поцілувалися, взялися за руки і стали віддалятися від нього. А він стояв і дивився їм услід.

Марина зателефонувала Сергію сама за кілька тижнів і запросила на зустріч.

– Сергію, ти знаєш…..Я ось подумала, що готова знову жити разом. Я зрозуміла, що кохаю тебе.

“Ну ось ,” – подумав Сергій. Але ж отримай таку пропозицію місяць тому, він був би щасливий і напевно погодився б.

– Це все, що ти мені хочеш сказати? – запитав Сергій.

– Діти зрадіють, якщо ми знову будемо разом, – Марина посміхнулася.

– Марино, а більше нічого ти мені не скажеш?

Марина опустила очі і стала кусати губи.

– Я потрапила на гроші й у мене забирають квартиру, – нарешті вимовила вона.

– Може з цього треба було починати? – запитав Сергій.

Марина важко зітхнула.

– Марино, я не хочу жити з тобою, – Сергій негативно похитав головою.

– Та в тебе ж величезний будинок! Невже для мене в ньому не знайдеться місця? – Сергій бачив, що Марина чомусь розсердилася.

– Вибач? А до чого тут мій будинок? Ми з тобою, на даний момент, чужі люди. Чому я маю жити з тобою під одним дахом?

– Тому що я мати твоїх дітей! І коли в мене відберуть квартиру, то я можу відвезти їх тільки до моєї мами! – крикнула Марина. – А я хочу, щоб вони жили в нормальних умовах, а не на головах одне в одного!

– Діти можуть переїхати до мене, але ти – ні, – твердо сказав Сергій.

– Але чому?

– Тому що я залишив тобі квартиру, яку ти спустила на вітер. Кому ти її віддала, га? Своєму нерозділеному коханню! І до чого тут я? Я не хочу бути твоїм запасним варіантом.

Марина заплакала, а Сергій поморщився.

– Марино, позбавь мене від своїх сліз. У тебе було все: люблячий чоловік, діти, дім – повна чаша. Але ти все це втратила. Так роби зараз що-небудь! Рятуй своє становище!Консультуйся з юристом….

– Я консультувалася!

– Консультуйся з іншим, із третім, із четвертим! Шукайте лазівки! З будь-якої ситуації є вихід. А сісти мені на шию у тебе, на жаль, не вийде….