Алла прийшла на роботу в хорошому настрої. – Привіт, Віро, – привіталася вона з своєю колегою, як тільки зайшла в кабінет. – Привіт, – буркнула подруга. – Віро, щось сталося? – Алла помітила, що Віру явно щось хвилює. – Ні…, тобто так…Алло я навіть не знаю, як тобі про це сказати….Загалом, це стосується твого чоловіка, – раптом сказала Віра. – Олега? Ти про що? – явно зацікавилася Алла. – Краще, щоб ти сама все побачила, – тихо додала Віра, дістала свій телефон, відкрила на ньому якесь фото і показала його подрузі. Алла глянула на фото і застигла від побаченого

Алла останнім часом все більше відчувала, що з Олегом у неї нічого не вийде. Вже зустрічаються близько двох років, разом

Читати далі

Василь прийшов додому з роботи, зібрана валіза вже стояла біля порога, а дружина сиділа на дивані. – Знову? – запитав спокійно Василь. – Не баламуть, будь ласка, – різко відповіла Галя. – Ти краще скажи, чому я знову повинна тебе чекати довше звичайного? – Пробки ж всюди. – Знову у нього пробки? Щовечора – пробки. Все. Мені набридло. Я зібрала валізу і йду від тебе

Коли Василь прийшов додому з роботи, зібрана валіза вже стояла біля порога, а дружина сиділа на дивані з надутими щоками.

Читати далі

Марина приїхала додому без попередження. Вона хотіла зробити сюрприз своєму нареченому Миколі. Місяць тому Микола зробив їй пропозицію, і вона не могла дочекатися наступної зустрічі. У квартирі чоловіка було порожньо й затишно. На столі лежала записка: «Пішов на роботу, повернуся раніше. Влаштовуйся зручніше, люба! Цілую, твій Микола». Марина посміхнулася. Вона почала розпаковувати валізу, як раптом почула звук ключа, що повертається в замку. Першою думкою було сховатися і зробити коханому сюрприз, але… – О, доброго дня! – пролунав незнайомий жіночий голос із явним акцентом. Марина так і стала від несподіванки

Марина стояла посеред кімнати, тримаючи в руках бурштинові намисто. – Хто вона така? – запитала вона свого чоловіка. – Люба,

Читати далі

– Ніка, я поживу в тебе пару днів, бо нас з Льошею господиня вигнала! Сказала, що зненацька родичі приїхали! – Заявив залицяльник. Але пара днів перетворилася на тиждень, тиждень на місяць, потім він і зовсім знахабнів…

Вероніка ніколи не запрошувала Владислава жити у її квартирі, у них навіть розмови про це не було. Але якось так

Читати далі

Вона знову подзвонила у двері. Мама відкрила майже відразу. Ані здалося, що вона не зраділа їй. Напевно, вона чекала побачити Максима. — Ти не рада мені? — запитала Аня. — Ні, що ти. Проходь. Просто думала, що це Максим. Мама куталася в якусь витягнуту кофту, немов мерзла. — Ти не захворіла? Якась бліда, — поцікавилася Аня. — Не говори дурниць. Все гаразд. Будеш їсти? — запитала мама по дорозі до кухні. — Ні. А чаю вип’ю, — Аня пішла за нею. — А де Максим? — награно байдужим тоном запитала Аня.

— Мамо, Ілля запропонував мені жити разом, — обережно почала Аня після вечері. — І де ви будете жити? —

Читати далі

Ми до вас. – Що?! На 2-3 тижні?! Макс, ти з глузду з’їхав?! Я не готова до таких гостей! Вони мені весь мозок чайною ложечкою виїдять! – нахмурилася Тетяна. – Ти коли дізнався про те, що вони збираються приїхати?!

– Танюшо, ось яка справа… – Максим завагався, опустивши очі, – До нас мама з Валею і дітьми збираються приїхати…

Читати далі

– Дитино, звідки у тебе ця кофтинка? – Мамо, ми з Настьою обмінялися ненадовго. Я їй свою бірюзову з бантиками дала носити, а вона мені цю. – Аня, скільки разів я тебе просила, не брати чужі речі! – Мамо, а що тут такого? – Ось на вихідні поїдеш до бабусі, попроси її розповісти, що з нею через чужу річ сталося

Аня з подружками збиралася у кіно. – Дитино, звідки у тебе ця кофточка? – Мамо, ми з Настьою обмінялися ненадовго.

Читати далі