– Отже, квадратні метри тобі виявилися дорожчими за сім’ю? Гаразд, сиди одна у своїх хоромах і читай книжки
– Оксано, ти не проти, якщо за тиждень до нас приїде моя мама? Вона каже, що хоче подивитися на нашу квартиру, і ще в неї є якісь справи в місті, – сказав Денис дружині.
– Звісно, які проблеми. Уже кілька днів я потерплю свою свекруху, – з усмішкою відповіла Оксана. – Людмила Миколаївна давно нас не відвідувала, тож нехай спокійно приїжджає.
Можна сказати, що Оксані в житті пощастило. До тридцяти років у неї була своя двокімнатна квартира, щоправда, взята в іпотеку. І не доводилося працювати на трьох роботах, щоб виплачувати – цим займалися її батьки. Вони дали грошей на початковий внесок і майже щомісяця допомагали з платежами.
Денис не мав відношення до квартири. Іпотека була взята до шлюбу, і він тільки іноді допомагав виплачувати внески. Мати Оксани, Інна Олександрівна, одразу попередила доньку:
– Оксано, не вимагай з Дениса грошей на іпотеку. Скільки дасть – то й добре. А то в житті всяке буває: чоловік із дружиною розлучаються, а потім починають сперечатися, хто скільки вклав у квартиру. Якщо виникнуть труднощі, краще ми з татом тобі допоможемо.
Так і домовилися. Дениса все влаштовувало, Оксану теж. Вони обидва непогано заробляли і не рахували копійки до зарплати.
І ось настав день приїзду свекрухи. На щастя, Людмила Миколаївна нечасто балувала сина приїздами, і Оксана намагалася, щоб усе пройшло ідеально.
Вона цілий день прибирала квартиру, готувала святковий обід – загалом, робила все, щоб справити гарне враження.
– Ось ми і приїхали! – радісно сказав Денис, відчиняючи двері квартири. – Оксано, зустрічай родичів!
“Які ще родичі? Хтось ще приїхав?” – подумки здивувалася Оксана.
У передпокої зазвучали голоси, зашелестіли пакунки й сумки, і почалася якась метушня. Оксана побачила, що поруч зі свекрухою стоїть її племінниця Катя. Тільки от навіщо вона приїхала?
Людмила Миколаївна була в чудовому настрої, і відразу почала балакати з Оксаною:
– Я думаю, чого мені одній їхати? Нехай і Катя зі мною провітриться. Тим паче в неї тут важлива справа в місті. А в нашому селищі така нудьга, молодій дівчині там ну абсолютно нічого робити.
Насамперед усі попрямували до столу. Після довгої поїздки страшенно зголодніли. Людмила Миколаївна почала з апетитом пробувати всі страви, а Катя сиділа з порожньою тарілкою і їла тільки нарізку з ковбаси.
– Катю, а ти чому не їси? – запитала Оксана. – Ось запечена курка, котлети, салатик із крабових паличок. Пригощайся, не соромся.
– Я таке не їм! – сказала Катя, і з гидливим виглядом подивилася на стіл. – Тут усе жирне, з майонезом. Я думала, таку їжу тільки в глухих селах подають. Я краще суші собі замовлю.
Бачачи здивування на обличчі Оксани, свекруха пояснила:
– Катя в нас із дитинства така, наче з вищого суспільства. Звичайну їжу вона не любить. Моя сестра, Зінаїда, так усе життя з нею і мучиться. Тож, Оксано, не засуджуй, але простеж за харчуванням племінниці. Каті тільки двадцять років нещодавно виповнилося, вона ще не вміє готувати.
– Ну гаразд, – без ентузіазму відповіла Оксана. – У крайньому разі можна замовити готову їжу, у нас у місті хороший вибір.
Після обіду всі пішли оглядати квартиру. З виразу обличчя Людмили Миколаївни було зрозуміло, що вона не дуже задоволена побаченим. Свекруха скрізь знаходила якісь недоліки і врешті-решт винесла вердикт:
– Квартира мене не вразила. Але це краще, ніж нічого. Планування мені не подобається. Затісно, простору не вистачає. І ремонт, звісно, так собі. Денисе, хто з вас придумав поклеїти сірі шпалери в кімнаті?
– Начебто Оксана, – відгукнувся Денис. – Вона казала, що зараз такі кольори в моді. А я вже не сперечався з нею.
– А треба було посперечатися! Невже веселіших шпалер не знайшлося? Денисе, у тебе взагалі є своя думка, чи ти в усьому Оксану слухаєшся?
Денис невизначено знизав плечима. У принципі, йому було все одно, якого кольору шпалери, і він не бачив у цьому проблеми.
Головною гордістю у квартирі Оксана вважала свою книжкову шафу. Вона любила читати і давно мріяла знайти місце всім своїм улюбленим книгам. Книжкову шафу було зроблено на замовлення, з масиву дуба, і пофарбовано в ніжний бірюзовий колір.
Ця шафа здавалася Оксані справжнім витвором мистецтва, але ні свекруха, ні племінниця не оцінили такої краси. Коли Катя побачила полиці, повністю заставлені книжками, вона не надто ввічливо запитала:
– А що це? Навіщо вам книжки, у вас що, інтернет вимкнули? Уявляю, скільки на цих полицях накопичується пилу!
– А мені подобається, – трохи розгублено сказала Оксана. – Я люблю читати, я все тут уже по кілька разів перечитала.
– Оксано, тобі час нікуди дівати? – обурилася свекруха. – Навіщо одне й те саме перечитувати? Краще б домашньою роботою зайнялася, все ж хоч якась користь.
Катя пробігла очима по корінцях книжок і висловила свою думку:
– А чого книжки такі нудні? Я ось читаю тільки ті книжки, від яких є якась користь. А від усяких романів і детективів мене хилить у сон на другій сторінці.
– І що ж ти тоді читаєш? – поцікавилася Оксана.
– Наприклад, книжку “Як стати мільйонером, не виходячи з дому”. Або “Двадцять способів познайомитися з мільярдером”. Загалом, мене цікавить те, що мені знадобиться в житті.
Оксана не знала, плакати чи сміятися, і з усмішкою запитала:
– І що? Тобі допомогли ці книжки? Знайшла вже собі багатія?
– Поки що ні. Але ось переїду до вашого міста й обов’язково зустріну, – з абсолютною впевненістю заявила Катя.
Оксана вирішила змінити тему розмови, але тут втрутилася свекруха:
– Гаразд, Оксано, думай, що хочеш, а шафу тобі доведеться прибрати. Тут стоятиме Катине ліжко.
– Яке ще ліжко? Я вам постелю в іншій кімнаті, там і диван, і ліжко стоять. А ми з Денисом тут переночуємо на надувному матраці.
– Ну, це зараз. А потім я поїду, а Катя залишиться. Ось і віддаси їй цю кімнату. А шафу цю краще розбери на дрова, вона тільки місце займає.
Від такого нахабства Оксана навіть не знайшлася, що відповісти. Виявилося, що це й була важлива справа, заради якої родичі приїхали – знайти для Каті житло в місті.
Оксана подумала, що їй потрібно обговорити це з чоловіком, і м’яко відмовила свекрусі:
– Вибачте, я не можу прийняти вашу племінницю. Я поговорю з Денисом, і ми спробуємо знайти для Каті орендовану квартиру.
– Це ж тільки на той час, поки Катя не знайде собі роботу і житло. Ну, або не вийде заміж. Невже тобі шкода поступитися кімнатою? У тебе ж дві!
“Залізний аргумент! Невже незрозуміло, що я не хочу пускати когось у свою квартиру?” – подумала Оксана, відчуваючи, що потихеньку закипає. Людмила Миколаївна поставила її в незручну ситуацію, і як тепер викручуватися?
Увечері свекруха і Катя пішли гуляти по магазинах, і Оксана змогла поговорити з чоловіком наодинці:
– Денисе, що відбувається? Поясни своїй мамі, що я не пущу Катю жити у нас постійно. Як вони взагалі до такого додумалися? Зрозуміло, що якщо я зараз погоджуся, то Катя залишиться в нас на кілька років. А ти знаєш, що я не можу жити зі сторонніми людьми, мені потрібен особистий простір.
– Оксано, ти, як зазвичай, усе перебільшуєш. Ну пожила б у нас Катя, і що тут такого? Як їй одразу в місті влаштуватися? Я особисто не проти, щоб вона жила в нас. Ти розумієш, що мама з тіткою Зіною можуть тепер на нас образитися?
– Давай допоможемо Каті знайти орендовану квартиру й оплатимо за два місяці. Як тобі такий план?
– Ні, мені не хочеться витрачати свої гроші, – тут же замотав головою Денис. – Краще нехай живе тут, це безкоштовно.
– Вибач, Денисе, але це моя квартира! – підвищила голос Оксана. – Точніше, моїх батьків. Тож я буду вирішувати, хто тут житиме.
– Отже, я тут ніхто? – розлютився Денис. – Будеш дорікати мені своєю дорогоцінною квартирою? Може, я тобі теж тут не потрібен, як і мої родичі?
Коли Людмила Миколаївна і Катя повернулися, скандал встиг розгорітися і затихнути. Денис сидів із понурим виглядом, і мати все зрозуміла. Вона підійшла до Оксани і все їй висловила:
– Що, не хочеш допомогти родичам? Ми для тебе так, порожнє місце? Тобі соромно не буде перед чоловіком? Як Денису тепер тітці Зіні в очі дивитися?
– А до чого тут я? Нехай Денис купить собі квартиру і пускає кого захоче. Я до вас добре ставлюся, але жити хочу окремо, своєю сім’єю.
– Отже, квадратні метри тобі виявилися дорожчими за сім’ю? Гаразд, сиди одна у своїх хоромах і читай книжки. Тільки тепер наші відносини зіпсовані! Назавжди, зрозуміла?
Наступного дня гості поїхали. Денис, як і раніше, ображався, але Оксана була впевнена у своїй правоті. Вона була готова допомогти родичам, але тільки не ціною втрати власного комфорту.