– Я в сім’ї одна така не дуже гарна, – зітхала Тетяна. – Не дарма я в селі так нікого собі й не знайшла
Тетяна крутилася на кухні і поглядала у вікно. Сьогодні вона чекала гостей. Приїжджала її єдина племінниця! Стіл був накритий, а
Читати далі
Ольга нарешті купила квартиру. Так, не дуже хорошу, без ремонту й на першому поверсі… Але вона була нарешті своя! Діти раділи особистому простору і навіть допомагали з ремонтом. Меблі купували поступово… – Котлетки, як смачно! – сказала Ользі дочка. – А пам’ятаєш, мамо, як ми самі макарони їли? – Пам’ятаю, дочко, – сказала Ольга. – У житті важко буває, але треба завжди йти вперед… Раптом у двері постукали. – Хто це? – здивовано подумала Ольга. – Може, друзі дітей? Жінка відкрила двері й застигла від здивування.
Ольга нарешті купила квартиру. Так, не дуже хорошу, без ремонту й на першому поверсі… Але вона була нарешті своя! Діти
Читати далі
— Просто сьогодні побачив наше можливе майбутнє. І мені стало страшно…
– Ваню! Вона знову просить грошей! А маю свої плани! – Тату! Ну, ти ж обіцяв! “Та що їм знову
Читати далі
Ну що я їй зробила, що вона так до мене ставиться? – Марія глянула на сина, що хоч він її зараз зрозуміє. – Мамо, не звертай увагу, у неї просто такий характер, – заспокоював Ігор. – Нічого, притремося. Марія й справді старалась не брати до голови те, що невістка її недолюблює. Але як бачила, що Настя гримнула шухлядою чи мовчки вийшла з кімнати, коли та щось питала – було неприємно. Невістка постійно мовчала і лише скоса дивилася
– Ну що я їй зробила, що вона так до мене ставиться? – Марія глянула на сина, що хоч він
Читати далі
Реальна історія життя, яка ще раз доказує, що не завжди проблему потрібно шукати десь глибоко, вона очевидна, тільки потрібно озирнутися навкруги
У невеликому містечку на заході України жила молода подружня пара — Олег і Марія. Їх шлюб тривав уже чотири роки,
Читати далі
Марина з самого ранку ходила по квартирі, збираючи пакети – подарунки, фрукти, улюблені вафлі сина, запас змінного одягу… Чоловік ходив за нею по п’ятах, поглядаючи на годинник. – Давай швидше, мама вже дзвонила тричі! – нагадав він. – Я не хочу знову весь день слухати її зауваження, – буркнула Марина. – Це ж для дня народження сина, він любить дачу, – сказав чоловік. – Там простір, гойдалка, собачка! Марина зітхнула. Їй довелося поступитися… Дорогою чоловік намагався жартувати, але Марина мовчала. Свекруха вже стояла біля хвіртки, зустрічаючи їх. – Ну нарешті! – голосно заявила вона. – Вічно я все сама! Марина глянула на хазяйку дачі і ледь стрималася
Марина з самого ранку ходила по квартирі, збираючи пакети – подарунки, фрукти, соки, улюблені вафлі сина, запас змінного одягу. Чоловік
Читати далі
У Зої не стало мами. Вона сиділа в хаті на кухні й чекала, коли закипить вода в чайнику. В мами завжди була ідеальна чистота на кухні. А тепер на підлозі були плями, сліди, крихти… – Кому ця чистота потрібна тепер? – Зоя встала і витерла стіл. – Треба вирішити, що робити з будинком, – подумала вона. У місті все можна купити цілий рік, а сюди не наїздишся. В цю мить гримнули вхідні двері. Зоя прислухалася, але кроків не почула. Раптом хтось зайшов у кімнату. Зоя обережно визирнула з-за грубки й застигла від побаченого
Останнім автобусом Зоя повернулася з міста в село. Цілий день вона бігала то в лікарню – отримувала необхідні довідки й
Читати далі
Віра збиралася додому з роботи, коли до неї підійшла колега. – Не хочеш в кафе забігти, поговорити, кави попити, – раптом запитала Тамара. – Я пригощаю! – Тільки не довго. Чоловік вдома чекає, – погодилася Віра. В кафе, жінки сіли за столик, зробили замовлення. Несподівано до них підійшли дві незнайомі дівчини і сіли до них за столик. – Віро, познайомся! Це Ліда та Наталка! Ти повинна дещо почути від них, – раптом сказала Тамара. – Ти про що? – не зрозуміла Віра. – Вислухай їх і все зрозумієш, – якось підозріло сказала подруга. Віра вислухала незнайомок і застигла від почутого
Віра виходила заміж, незважаючи на попередження. Її батьки були проти, подруги попереджали, і навіть колишня дружина її обранця знайшла її
Читати далі
Ну й іди! – зиркнула холодним поглядом Надя. – Як уже не потрібна я тобі, то не триматиму! – Знову ти у своїй манері, та з тобою просто не можна говорити, – відповів Степан, знизуючи плечима. – Я йду не через те, що ти «не потрібна», а через те, що життя з тобою у нас ніяк не складається. – Не складається? А то нічого, що ми срібне весілля відсвяткували? Дочку виростили, а ти подумав, що ти ти внуку своєму скажеш – куди подівся дідусь. – Я і справді так більше не можу, а життя у мене одне, – спробував виправдатися Степан. – Яке ж то життя, Степане? Зранку до ночі – город, худоба, внук, бо Танька знов на роботі… І ти мені заявляєш: “Я йду”
– Ну й іди! – зиркнула холодним поглядом Надя. – Як уже остогидла я тобі, то не триматиму! – Знову
Читати далі
– Ти маєш повернути моєму синові сто двадцять дві тисячі гривень, та моральну компенсацію! – Повідомила Яні колишня свекруха
Яке це блаженство прокидатися вранці без будильника! Коли Яна розплющила очі, було вже майже десять годин. Поки все йшло за
Читати далі