Віктор заслаб і лежав у лікарні. Раптом двері палати відчинилися, і він побачив двох своїх сусідок-пенсіонерок! – Де тут наш Вітя?! – почув Віктор. Бабусі сусідки йшли до його ліжка і несли в пакетах гостинця. – Ви?! – здивувався Віктор. – Та як ви добралися сюди? Мабуть, мокро на вулиці, все тане?! А сусідки посміхалися й викладали на тумбочку пиріжки, апельсини і пляшки з водою… – Куди ж ви принесли стільки?! – ахав і охав чоловік. Коли сусідки пішли, медсестра Ліда сказала: – Чудова у вас група підтримки! Віктор усміхнувся спочатку, а потім раптом змінився на обличчі

Віктор лежав у палаті і дивився у вікно, де на весняному сонечку, стрибаючи по гілках старої липи, весело щебетали птахи.

Читати далі

Бабу Катерину в селі знали всі, їй уже перевалило за сімдесят. Вона мала двох дітей – сина й дочку, але обидвоє давно поїхали в світи й з рідною мамою спілкувались не часто, лише листівки на великі свята.

Бабу Катерину в селі знали всі, їй уже перевалило за сімдесят. Вона мала двох дітей – сина й дочку, але

Читати далі

-Медальйончик ваш… Як би його тут залишити, – Василь обережно озирнувся і присів. Прямо руками він розрив ямку біля пам’ятника і поклав туди коштовність, – не втрачайте більше. І дякую вам.

Василю було соромно перед пасажирами. Він їхав і схлипував, як дитина. Бувало, що гіркі сльози накочувалися і заважали вести автобус.

Читати далі

Уперше Олег повернувся додому за північ. Він пройшов на кухню і побачив накриту серветкою вечерю, у спальні на своєму місці спала Ірина. Олег підійшов до дружини, зазирнув у її безтурботне обличчя і вийшов, а Іра, почувши, як він зачинив за собою двері, розплющила очі й довго лежала, дивлячись у темряву. Відрядження Олега проходило як завжди, за тим винятком, що за кілька днів до нього приєдналася Поліна, і їхні вечори були сповнені тієї самої палючої пристрасті.

Уже кілька місяців Олег мріяв розлучитися зі своєю дружиною Іриною. Разом вони прожили сім років, дітей так і не завели,

Читати далі

Павло взяв шефство над ним: давав книги, вчив, пояснював. Навіть одного разу прийшов до Федора додому, щоб вмовити: — Федоре Семеновичу, вашому синові потрібно вчитися далі. У нього талант. — Поліна доїтиме. Або я прийду, якщо треба. Але втратити такий розум — гріх.

У день похорону дружини Федір не проронив жодної сльози. — Ти поглянь, я ж казала — він не кохав Зіну,

Читати далі

Зоя з чоловіком і дитиною збиралися на дачу. У місті була спека, і Зої стало шкода свою матір Тетяну Василівну. Кондиціонера вдома не було. А на дачі – краса! – Мамо, поїхали з нами, в село, – запропонувала Зоя. – Там свіже повітря. Сидітимеш у альтанці, пташки співають, квіти цвітуть… – Не поїду! – роздратовано сказала мати. – Що ти причепилася до мене! – Відступися від неї, – сказав Зої чоловік Мишко… Вони побули на дачі менше ніж планували і приїхали додому раніше. З квартири чулися голоси. То була Тетяна Василівна і її племінниця Віра. Зоя з Мишком прислухалися і аж перезирнулися від почутого

– Мамо, поїхали з нами в село… там свіже повітря! – Не поїду! Що ти причепилася до мене! – мати

Читати далі

Наталя поливала квіти на підвіконні, як раптом задзвонив її мобільний. Жінка відставила лійку і взяла слухавку. – Алло, Наталко, привіт! – почувся в телефоні голос її колишнього чоловіка Миколи. – Виручиш мене по старій памʼяті? – Привіт, Микольцю! – здивувалася Наталя. – Ти про що це таке говориш? Як я тебе маю виручити? Гроші потрібні тобі, чи що? – Ні, не гроші, – сказав той. – А допомога. Потрібно, щоб ти побула моєю дружиною. Але не колишньою, а справжньою. – Навіщо?! – ахнула Наталя. – Що там у тебе відбувається, Миколо?! Жінка застигла з телефоном в руках, не розуміючи, що відбувається

Наталя поливала квіти на підвіконні, як раптом задзвонив її телефон. Жінка відставила лійку і взяла слухавку. – Алло, Наталко, привіт!

Читати далі

Дмитро приїхав додому в своє рідне село з нареченою Тетяною. А точніше вже з дружиною. Вони розписалися три дні тому. – Зараз відсвяткуємо, кохана! – сказав чоловік. – Рідні у мене багато, всі поряд живуть! – Я ж ні з ким не знайома… – опустила очі Тетяна. – Не бійся у мене хороша рідня, – хвацько сказав Дмитро й обійняв кохану. Приїхали вони пізно ввечері. Знайомство з батьками пройшло добре. Мати Дмитра була не дуже привітна. Тетяна списала це на пізню годину… Дмитро з батьком ще весело спілкувалися за столом, як раптом сталася якась дивна річ

Дмитро приїхав додому в своє рідне село з нареченою Тетяною, а точніше вже з дружиною. Вони розписалися всього три дні

Читати далі

Минув місяць. Потім другий. І якось серед ночі Петро прокинувся, пішов на кухню, взяв старий альбом і довго-довго дивився на фото. На молоденьку Марічку з косою. На малюків у неї на руках. На всі ті миті, які він сприймав як належне.

Марія вийшла заміж у двадцять два. Не з великої любові – швидше з довіри. Вона знала Петра ще зі школи,

Читати далі