– Катю, де моя краватка синя? – крикнув Дмитро зі спальні.
– Катю, де моя краватка синя? – крикнув Дмитро зі спальні. Катерина стояла на кухні, помішуючи вівсянку. Сім років заміжжя,
Читати далі
– Олеже, ти пам’ятаєш, який день буде рівно через тиждень? – запитала чоловіка Олена. – Як я можу не памʼятати?! – сказав той. – Цього дня, п’ять років тому, я зустрів найпрекраснішу дівчину на світі! – А я зустріла свого принца! – усміхалася Олена. – Олеже, а ти встигнеш повернутися з рейсу? – Постараюся… – відповів чоловік. Олег повернувся якраз на річницю. Дорогою він встиг купити дружині сережки з камінчиками. Олена приготувала святкову вечерю. – Оленочко, я давно хотів тобі сказати… – нерішуче почав Олег. – Не знаю, як і почати… Олена дивилась на чоловіка і не розуміла, що відбувається
– Олеже, ти пам’ятаєш, який рівно через тиждень буде день? – запитала свого чоловіка Олена. – Як же ж я
Читати далі
— Будиночок не ваш. Хоча ви праві, є за що нам дякувати, що пустили вас сюди пожити.
— Будиночок не ваш. Хоча ви праві, є за що нам дякувати, що пустили вас сюди пожити. — Як пожити?
Читати далі
Олена продала свою хату в селі та й поїхала жити у місто до внука Тимка. Дорога була неблизькою. Олена взяла таксі до гуртожитку, де жив онук. Її аж заколисало в машині. Вона мало не задрімала, але таксист сказав: – Приїхали. – Дякую, ось тобі, – Олена простягла йому гроші. – Почекайте, давайте я з вами схожу, мало що… – сказав старенькій таксист. – Переконаюся, що все нормально. От вручу вас онукові, і все! Завідувачка гуртожитку запитала Олену: – Стривайте, а ви до кого? – А я до онука, до Тимка, тут він живе, – сказала бабуся. Завідувачка насупила брови: – А ви його бабуся? Хіба ви жива?! – Тобто як жива? Звичайно, дочко! – здивовано казала бабуся, – Олена нічого не розуміла.
Олена продала свою хату в селі та й поїхала жити у місто до внука Тимка. Дорога була неблизькою. Олена взяла
Читати далі
Андрій пиляв на подвірʼї дрова. – Андрій, йди скоріше сюди, новину тобі скажу, – радісно вигукнула Віра, виглянувши у вікно. – Ну що за новина, інтриганко, кажи вже, – чоловік підійшов до вікна. – Я тут на обід борщ варила, як раптом почула, що в коридорі задзвонив стаціонарний телефон, – почала здалеку Віра. – Дивно, хто зараз дзвонить на стаціонарні телефони? – підвів брови чоловік. – Я теж так подумала, – відповіла дружина. – Ти ніколи не здогадаєшся хто дзвонив! – Ну, не тягни, говори, – поквапив Віру Андрій. – Олена! – несподівано сказала дружина. – Олена?! – повторив чоловік і застиг від здивування
– Андрій, йди скоріше, новину тобі скажу, – радісно вигукнула Віра, виглядаючи у відчинене вікно, там у дворі щось робив
Читати далі
Віктор заслаб і лежав у лікарні. Раптом двері палати відчинилися, і він побачив двох своїх сусідок-пенсіонерок! – Де тут наш Вітя?! – почув Віктор. Бабусі сусідки йшли до його ліжка і несли в пакетах гостинця. – Ви?! – здивувався Віктор. – Та як ви добралися сюди? Мабуть, мокро на вулиці, все тане?! А сусідки посміхалися й викладали на тумбочку пиріжки, апельсини і пляшки з водою… – Куди ж ви принесли стільки?! – ахав і охав чоловік. Коли сусідки пішли, медсестра Ліда сказала: – Чудова у вас група підтримки! Віктор усміхнувся спочатку, а потім раптом змінився на обличчі
Віктор лежав у палаті і дивився у вікно, де на весняному сонечку, стрибаючи по гілках старої липи, весело щебетали птахи.
Читати далі
Бабу Катерину в селі знали всі, їй уже перевалило за сімдесят. Вона мала двох дітей – сина й дочку, але обидвоє давно поїхали в світи й з рідною мамою спілкувались не часто, лише листівки на великі свята.
Бабу Катерину в селі знали всі, їй уже перевалило за сімдесят. Вона мала двох дітей – сина й дочку, але
Читати далі
-Медальйончик ваш… Як би його тут залишити, – Василь обережно озирнувся і присів. Прямо руками він розрив ямку біля пам’ятника і поклав туди коштовність, – не втрачайте більше. І дякую вам.
Василю було соромно перед пасажирами. Він їхав і схлипував, як дитина. Бувало, що гіркі сльози накочувалися і заважали вести автобус.
Читати далі
Уперше Олег повернувся додому за північ. Він пройшов на кухню і побачив накриту серветкою вечерю, у спальні на своєму місці спала Ірина. Олег підійшов до дружини, зазирнув у її безтурботне обличчя і вийшов, а Іра, почувши, як він зачинив за собою двері, розплющила очі й довго лежала, дивлячись у темряву. Відрядження Олега проходило як завжди, за тим винятком, що за кілька днів до нього приєдналася Поліна, і їхні вечори були сповнені тієї самої палючої пристрасті.
Уже кілька місяців Олег мріяв розлучитися зі своєю дружиною Іриною. Разом вони прожили сім років, дітей так і не завели,
Читати далі
Павло взяв шефство над ним: давав книги, вчив, пояснював. Навіть одного разу прийшов до Федора додому, щоб вмовити: — Федоре Семеновичу, вашому синові потрібно вчитися далі. У нього талант. — Поліна доїтиме. Або я прийду, якщо треба. Але втратити такий розум — гріх.
У день похорону дружини Федір не проронив жодної сльози. — Ти поглянь, я ж казала — він не кохав Зіну,
Читати далі