Зрештою, Іра – дівчинка доросла та розумна. Ну, займаються вони з дівчатками, що тут такого?
– Ірко! Ти чи хлопця завела? Іспити на носі, не забувай! Кохання зараз зовсім не до речі. – Суворий голос
Читати далі
Наталя поливала квіти на підвіконні, як раптом задзвонив її мобільний. Жінка відставила лійку і взяла слухавку. – Алло, Наталко, привіт! – почувся в телефоні голос її колишнього чоловіка Миколи. – Виручиш мене по старій памʼяті? – Привіт, Микольцю! – здивувалася Наталя. – Ти про що це таке говориш? Як я тебе маю виручити? Гроші потрібні тобі, чи що? – Ні, не гроші, – сказав той. – А допомога. Потрібно, щоб ти побула моєю дружиною. Але не колишньою, а справжньою. – Навіщо?! – ахнула Наталя. – Що там у тебе відбувається, Миколо?! Жінка застигла з телефоном в руках, не розуміючи, що відбувається
Наталя поливала квіти на підвіконні, як раптом задзвонив її телефон. Жінка відставила лійку і взяла слухавку. – Алло, Наталко, привіт!
Читати далі
Дмитро приїхав додому в своє рідне село з нареченою Тетяною. А точніше вже з дружиною. Вони розписалися три дні тому. – Зараз відсвяткуємо, кохана! – сказав чоловік. – Рідні у мене багато, всі поряд живуть! – Я ж ні з ким не знайома… – опустила очі Тетяна. – Не бійся у мене хороша рідня, – хвацько сказав Дмитро й обійняв кохану. Приїхали вони пізно ввечері. Знайомство з батьками пройшло добре. Мати Дмитра була не дуже привітна. Тетяна списала це на пізню годину… Дмитро з батьком ще весело спілкувалися за столом, як раптом сталася якась дивна річ
Дмитро приїхав додому в своє рідне село з нареченою Тетяною, а точніше вже з дружиною. Вони розписалися всього три дні
Читати далі
Минув місяць. Потім другий. І якось серед ночі Петро прокинувся, пішов на кухню, взяв старий альбом і довго-довго дивився на фото. На молоденьку Марічку з косою. На малюків у неї на руках. На всі ті миті, які він сприймав як належне.
Марія вийшла заміж у двадцять два. Не з великої любові – швидше з довіри. Вона знала Петра ще зі школи,
Читати далі
“- До зарплати ще тиждень. Син захворів. Грошей зовсім не залишилося. Добре хоч сама в аптеці працюю! – сумні думки мучили Світлану, яка цього ранку поверталася з аптеки.
“- До зарплати ще тиждень. Син захворів. Грошей зовсім не залишилося. Добре хоч сама в аптеці працюю! – сумні думки
Читати далі
Ніна приготувала сніданок і покликала сімʼю до столу. Раптом хтось подзвонив у двері. Ніна глянула в домофон – біля хвіртки стояла свекруха. – Михайле, твоя мама прийшла! – гукнула Ніна, відчиняючи двері. Чоловік спускався з другого поверху. – Мамо, щось сталося? – запитав він. – Мені потрібно поговорити, – тихо сказала Світлана Юріївна. – Проходь, поснідай з нами, – запросив син. Після сніданку Михайло запитав: – То що ти хотіла? – Мені потрібно, щоб ти дещо підписав! – несподівано сказала свекруха і дістала з сумочки якийсь листок. – Це що? – запитав Михайло, взяв у матері листок, переглянув його і аж ахнув від побаченого
У морозній тиші раннього ранку голосно лунав звук сокири. Ніну розбудив цей звук. Вона встала з ліжка, відсунула щільну штору
Читати далі
– Гарні будуть батьки, точно вам це говорю. Я знаю. У мене п’ятеро таких пухнастих паршивців. Вони вже точно знають, хто найкращий.
Малюка довго ніхто не забирав із пологового відділення. Буває таке. Відмовилися, і, як на зло, ніхто не виявляв бажання. Отже,
Читати далі
– Ти просто мене не любиш! І ось завжди так у вас, чоловіків! Вмовляєте нас, жінок, на дитину, а як до справи доходить – в кущі, справляйся сама!
— Не буду з тобою сваритися, але Андрія на пологи не пущу, йому там нічого робити в такий момент. Хочеш,
Читати далі
Весілля було рівно через рік. Ще через рік на світ з’явилася їхня єдина дочка Ірина. Жили добре. Василь намагався, балував своїх дівчаток.
Все життя Наталя жила заради чоловіка та дочки. Зустрілися вони з Василем випадково. Він прийшов на побачення з іншою дівчиною,
Читати далі
Андрій на старості років переїхав жити з міста у своє рідне село. Чоловік купив будинок колишніх сусідів і завзято почав його ремонтувати. Андрію тепер здавалося, що саме цей старий будиночок і стане для нього притулком щастя й спокою… Коли одного разу Андрій порався влітку в саду, намагаючись прибрати кущі аґрусу, що розрослися, на подвір’ї раптом почувся голос його друга Сергія: – Андрійку! Ти тільки подивися, кого я до тебе привів! Сергій стояв із якоюсь жінкою невисокого зросту. Андрій не впізнав її, а коли підійшов ближче, то остовпів від несподіванки
Андрій їхав у своє рідне село. Він тричі на рік приїжджав сюди, щоб прибрати на могилках батьків, діда й бабусі.
Читати далі