Коли наречений Олени дізнався про її спадщину, він одразу зробив їй пропозицію. Олена, звичайно, погодилася. Весілля вирішили влаштувати пишне, щоб усі заздрили. Наталя намагалася відрадити дочку від зайвих витрат і пояснити, що гроші можна використовувати більш раціонально.

— Якщо чесно, ти повинна купити цю квартиру для Олени, — переконувала молодшу дочку Наталя. — Подумай про неї, подбай!

Читати далі

… Аня вийшла заміж за Ярослава, через рік після розлучення з першим чоловіком. Дочка Мілана – дівчинка дев’яти років, залишилася з нею.

– Все Мілані! А Даша має в обносках ходити? – кричала свекруха. – Значить так. Якщо це триватиме… Але закінчити

Читати далі

Бідолаха провів мене через увесь зал, і я відчувала на собі погляди всіх присутніх. Знаєте, коли йдеш, а враження таке, що звук твоїх кроків чути на всю округу? Капці мої шльопали по паркету, халат розвівався, а помпони весело підстрибували при кожному кроці.

Коли я зайшла в ресторан у махровому халаті кольору молодої моркви й у домашніх капцях із рожевими помпонами, офіціант спершу

Читати далі

– За Катерину я спокійна: вона в місті, у достатку. А от за Софію серце щемить – тяжко їй буде в житті…

У Галини було дві доньки. Мама завжди вважала, що любить обох однаково, але водночас визнавала, що більше пишається старшою. Старша,

Читати далі

– Ну й навіщо? Душевні листи, запрошення в гості? У тебе в будинок зайти не можна, спорожнити шлунок завжди хочеться. А я дурень думав, що нарешті знайшов свою рідну душу. Чи не забула ще кому листи писала? Микола я. Приїхав, як і обіцяв

На ліжку голосно хропла жінка. Чоловік морщачись від запахів, смачно вдарив її по м’якому місцю. Вона ойкнула і сіла. Не

Читати далі

Одного разу до Катерини приїхала жінка – Наталя, років сорока п’яти, доглянута, з трояндою в руках. Постояла біля хвіртки, а потім сказала: – Ви мене не впізнаєте, але я вам винна життя. Бабу Катерину в селі знали всі, їй уже перевалило за сімдесят. Вона мала двох дітей – сина й дочку, але обидвоє давно поїхали в світи й з рідною мамою спілкувались не часто, лише листівки на великі свята. Вона хотіла прожити своє життя тихо і скромно, але потім, добро яке вона робила, почало повертатися до неї

Бабу Катерину в селі знали всі, їй уже перевалило за сімдесят. Вона мала двох дітей – сина й дочку, але

Читати далі

Мамо, а де тато живе тепер? – У чужої тьоті. Бо тато нашого дому не хотів. – А ти його любила? – Любила. Але він помилився. Миколі було 57, коли він зібрав валізу і вийшов з власного будинку. Не грюкнув дверима. Не крикнув. Не озирнувся. Просто вийшов. За тридцять років шлюбу він навчився мовчати. Терпіти. Будувати. Забезпечувати. Дарувати. І все – для неї. Для Зої, яка так нічого і не оцінила

– Мамо, а де тато живе тепер? – У чужої тьоті. Бо тато нашого дому не хотів. – А ти його любила? – Любила.

Читати далі

Він пройшов на кухню і завмер. Леся стояла біля плити. У старій футболці, з зібраним у хвіст волоссям. Вона терла конфорки губкою, і по її щоках текли сльози. — Лесю? — він підійшов до неї. — Ти чого? Вона обернулася, швидко витерла обличчя рукавом. — Нічого. Просто…

— Ні, ви уявляєте? — Денис кинув телефон на стіл так, що чашка з кавою підскочила. — Тепер я ще

Читати далі

На вулиці Олег задимів. Руки тремтіли від злості. Невже це той Славко, з яким вони ділили останню цукерку? Який заступався за слабких? Який мріяв стати космонавтом?

– Ларисо! Що є жерти? – голос Слави гримів по всій квартирі. – Я годину тому прийшов додому! Олег застиг

Читати далі