Він просто перетворився на їжачка в той момент, коли батько пішов. Залишивши його, Віктора і хвору маму.
Той день, коли мама встала на ноги, став найщасливішим для Вітьки. Він був важким підлітком. Його навіть у дворі всі
Читати далі
— Та вона не хвора! — відрізала Олена. — Все вигадала, щоб нас роздратувати!А ти й рада старатися — бігаєш, метушишся! Робиш із себе зразкову дочку!…
— Як ти можеш? — голос Наталі тремтів. — Мама хвора, а ти… — Та вона не хвора! — відрізала
Читати далі
Дід Степан з дружиною Любою сиділи у себе в дворі, і їли з миски малину. Раптом відкрилася хвіртка, і на подвірʼя зайшов якийсь хлопчик. – Ой, а хто це до нас у гості йде?! – усміхнулась баба Люба. – Це я, Степан, – відповів малюк. – А ти чий будеш, тезко? – запитав дід Степан. – Батька твого, як звуть? – Василь, – відповів хлопчик. Дід повернувся до дружини: – А хто тут у нас, по-сусідству, Василь? Не встигла Люба відповісти, як раптом на подвірʼя зайшов якийсь чоловік. Степан з Любою придивились до нього і застигли від несподіванки
Дід Степан сидів на лавці і задумливо дивився на дорогу, що вела до центру села. З сусіднього двору лунали гучні
Читати далі
“-Мамо, не плачте! Тепер все буде добре. Ви це забудете, як поганий сон, – шепотіла Ірина, вкриваючи колишню свекруху теплим пледом. – Завтра з Андрійком ми приїдемо за Вами і поїдемо до мене в село. Вам сподобається у нас, мамо. Свіже молоко, мед, чисте повітря
-Мамо, не плачте! Тепер все буде добре. Ви це забудете, як поганий сон, – шепотіла Ірина, вкриваючи колишню свекруху теплим
Читати далі
Валерій допомагав, чим міг: передавав гроші, привозив продукти. Але завжди відчував: як би він не старався, все йде в бездонну яму.
Валерій з Оленкою вже понад десять років жили у своєму невеликому, але затишному будинку. Він працював інженером, вона – викладала
Читати далі
Марина розгублено завмерла біля плити. На годиннику за північ, а вона, як дурепа, чекала чоловіка з гарячою вечерею. Зараз від нього пахло чужим парфумом – тонкий, дорогий аромат, зовсім не схожий на її улюблені ванільні парфуми.
– Чому підлога не вимита? А де вечеря? – Гліб кинув портфель на диван і оглянув кімнату. – Ти взагалі
Читати далі
«Ти варта кращого», – чули таке колись про себе? Певно, стенали плечима і хмикали, бо яке вже краще? І це стосується чи роботи, чи кавалера, чи ставлення.
«Ти варта кращого», – чули таке колись про себе? Певно, стенали плечима і хмикали, бо яке вже краще? І це
Читати далі
— Поговоримо? Про що, Олесю? Про те, що ви обидві вирішили, що мої речі — це сміття, а її — реліквія? Про те, що цінність визначається не мною, а вами? Ні, говорити ми більше не будемо. Ми будемо діяти. Ви встановили правила гри, я просто граю за ними. Зрозуміла, що того ранку, виносячи на смітник картонні конверти, вона викинула не «мотлох». Вона викинула своє майбутнє. Своє право голосу в цьому домі. Свою сім’ю.
Настя довго тренувала силу волі й вирішила сісти на дієту. Їй хотілося привести себе в ідеальну форму до літа, бо
Читати далі
Надія прийшла до матері в гості. Посиділи, порозмовляли про те, про се. – Добре, мамо. Мені пора додому, ще Петру вечерю готувати, – сказала донька і почала збиратися. Надія вийшла з будинку матері, і вирішила скоротити шлях додому через стежку, городами. Підійшовши майже впритул до свого городу, жінка побачила якийсь силует, що пробирався між чагарників у бік подвір’я Надії. – Дивно, хто ж це? – здивувалася Надя і додала кроку. Жінка зайшла на своє подвір’я і застигла від побаченого. – Як же я раніше не здогадалася, – тільки й сказала Надя
Надія з дочкою залишилися самі. Якби хтось їй сказав раніше, що вона опиниться в такій ситуації, ніколи б не повірила.
Читати далі
– І куди мені тепер? – Розгублено запитала мати
– Поліна, я тут все вирішила! Надії квартиру залишаю, а сама до тебе переїду, і всім буде добре, – з
Читати далі