І справді, свекруха Уляни — Тамара Петрівна — була в тому будинку такою ж нерухомою, як піч. Вона була невисока, але кремезна, з вусиками (які вона називала «тінню мудрості») і поглядом, що міг підсмажити картоплю без сковорідки. У перший же день після весілля Уляна прокинулася раніше, щоб зварити чоловікові каву та приготувати сніданок. Але…

– Не уявляю, що вона вигадає завтра… Уляна не могла зрозуміти, на скільки ще її вистачить, чи зможе перетерпіти цей

Читати далі

Марина Іванівна щойно отримала зарплату, як їй одразу почали дзвонити її діти й чоловік. – Мамо, я тут сукню собі одну придивилася! – казала дочка. – Дай грошей. – Марино, будеш іти з роботи, купи пінного й горішків! – дзвонив чоловік. Марина Іванівна з усіма погоджувалася. – Навіщо ви так? – обурювалася її колежанка Вероніка. – Нехай ідуть всі на роботу! Як так можна?! – Видно доля у мене така… – похитала головою Марина Іванівна. – Зробила я дещо в молодості, ось тепер і маю. Я ж ще й гроші нишком відкладаю. І не просто так… Вероніка застигла від здивування

Хтось на матір молиться, хтось про неї піклується, а хтось дивиться на неї, як на щось непотрібне – і місце

Читати далі

Ганна ночувала в своєї подруги Яни. З самого ранку у двері подзвонили. Яна одягнула мереживний халатик і вийшла в коридор. Вона якусь мить покрасувалася перед дзеркалом, поправила зачіску, і нарешті відкрила двері. На порозі стояла колишня свекруха Ганни Марина Борисівна, з сумкою в клітинку в руках. – Ти хто ще така?! І що ти тут робиш?! – з порога обурено ахнула жінка, побачивши незнайому їй дівчину. – Я хто? – здивувалася Яна. – А ви для чого цікавитеся? – Я до сина приїхала! – галасувала Марина Борисівна. – Де мій Сергійко? Жінка стояла, не розуміючи, що відбувається

Ганна сиділа в кафе зі своєю подругою Яною і розповідала тій, що, здається, зустріла чоловіка своєї мрії, коли пролунав телефонний

Читати далі

Так склалося, що у Стефанії було два шлюби, доля така, проте на старість жінка залишилася самотньою, останніх кілька років доживала в своїй хатині на краю села. Перший раз вона вийшла заміж за Івана, він був родом з сусіднього села, а до них на вихідні приїжджав, бо приятелював з кількома хлопцями, серед яких був і брат Стефанії. Сподобалася йому дівчина, от він і став приділяти їй знаки уваги, а згодом і заміж покликав. Та недовго їм разом судилося бути

Так склалося, що у Стефанії було два шлюби, доля така, проте на старість жінка залишилася самотньою, останніх кілька років доживала в

Читати далі

Тетяна Андріївна сиділа за святковим столом на своєму весіллі. Вона не вірила в те, що відбувається. Що це вона сидить у гарній сукні, а поряд її Олег – вусатий, міцний, справжній господар. А навпроти старший син Віктор, і Рита його. А поряд син Іванко і невістка Ганнуся з онучкою Христинкою на руках. Раптом Ганнуся нахилилася до Тетяни Андріївни й зашепотіла на вухо: – Тітко Тетяно, яка ви у нас гарна й молода! А знаєте, що я придумала? Ганна ще щось прошепотіла, й Тетяна Андріївна так і застигла з келихом в руках

– Тетянко, ану-но ходи сюди, щось скажу, – сусідка Галина стояла біля хвіртки Тетяни. – Ну, що там, Галю? Бач,

Читати далі

– Кожному колись доведеться самому за свої слова та вчинки відповідати, – сказала бабуся десятирічній онучці

Десятирічна Надя звернула увагу, що коли вони виходили з храму, бабуся подала милостиню якійсь бабусі, що сиділа на сходах. –

Читати далі

– Це вірно, але дівчинку не лякай заздалегідь, бо наш Олег так ніколи і не одружиться. Скільки наречених втекло? Багато. А синові скоро тридцять. Поки ця попалася на гачок, головне, щоби не зірвалася– Ну, добре, мамо, підсікай рибку, як ти вмієш – добром і ласкою, – крекнув Андрій Павлович і додав, – піду косу наточу, викосити траву треба біля річки..

Катерина після почутого оніміла. Їй хотілося якнайшвидше втекти звідси. Дівчина ще раз подивилася на Олега, потім підвелася з ліжка і

Читати далі

Микола дуже заслаб. Приїхала швидка і відвезла хлопця в лікарню. Мати Миколи Галина Василівна часто провідували сина, приносила йому домашню їжу, смаколики. – Мамо, ти мені їсти сюди не носи, – якось сказав їй Микола. – Тут дуже добре годують, от тільки в мене апетиту щось немає… Мати дивилася на очі сина, й витирала сльози. – Господи, який же ж ти в мене слабий, – хитала головою вона. – Мамо, все буде добре, ось побачиш, – казав Микола. Раптом Галина Василівна глянула на тумбочку. Там у пакетах лежали пиріжки, сирники й ватрушки… Вона застигла від здивування

Миколу, великого хлопця з мішкуватою фігурою, знало все містечко. Жив він з матір’ю на самій околиці, і сусіди, побачивши його,

Читати далі