Заздрість, нахабство, та постійне нав’язування власної думки, призвели до того, що я вирішила зовсім не спілкуватися із сім’єю мого чоловіка

Я була одружена понад вісім років. Мій чоловік був людиною справді надійною. З Вадимом я завжди почувала себе, ніби за

Читати далі

Андрій закипʼятив чайник і зробив собі канапку з ковбасою. На душі в хлопця було неспокійно. Він все згадував матір. Як вона там сама в селі? Рідко Андрій її навідував останнім часом… Чоловік набрав телефон матері, але вона не відповідала. Поки Андрій пив чай, то ще разів п’ять набрав номер матері. Не відповідає! Андрій подзвонив сусідці бабі Зіні. – Бабо Зіно, це Андрій, – сказав він. – Який, який? Ваш сусід, бабо Зіно, забули, чи що? Мамі ніяк не додзвонюся. Що бабо Зіно? Як це – «все»?! Андрій застиг з телефоном в руках

Андрій крізь сон почув якийсь шурхіт. Він вчора був з друзями допізна і, ну ніяк не міг прокинутися! Гульбанили вчора

Читати далі

Василина була на навчанні. В той день у школі все було як завжди. Нарешті уроки закінчилися і дівчинка пішла разом з подружками додому. Василина відкрила двері в хату ключем, який вони ховали під ґанком. Вона роззулася біля порога і заскочила в кімнату. В цей час вдома нікого не було. Батько з матірʼю були на роботі. Тільки-но Василина хотіла піти у бік своєї кімнати, як раптом почула з іншої кімнати якийсь звук… Там точно хтось був! Василина аж остовпіла, не розуміючи, що відбувається

Василина з дитинства мріяла стати лікаркою. Жила вона з батьками у невеличкому селі, а до школи дівчинка ходила за три

Читати далі

Якось Ганна Дмитрівна набрала номер доньки Тані. – Мамо, тільки кажи швидко, щось термінове?! – сердито запитала донька. – Ні, ні, Таню, нічого термінового, так, хотіла дізнатися, як у вас справи? – відповіла Ганна Дмитрівна. – Справи не дуже, мамо, я потім передзвоню! – сказала дочка. – Все, бувай… Таня подзвонила через три дні. – Мамо, ти вибач, я зовсім закрутилася, – сказала вона. – Все добре, доню, ти за мене не хвилюйся! – відповіла Ганна Дмитрівна. – А мене тут у гості в село запросили. Як думаєш, їхати? – Мамо, яке ще село?! – ахнула Таня. – Хто тебе запросив? Донька не розуміла, що відбувається

Ганна Дмитрівна вийшла з поліклініки і мало не розплакалася! Очі бачать погано, ноги майже не йдуть, та ще й схудла

Читати далі

Після нашого весілля я зрозуміла, що мій чоловік занадто багато витрачається на своїх родичів. Я все розумію, допомагати треба, але всьому є межа. Коли я сказала, що я проти, він замість того, щоб дослухатися, вирішив розлучитися, та дуже швидко про це пошкодував

– Не зрозумів, ти що – заміж вийшла? – здивовано питає мене колишній чоловік. Ми з ним розлучилися два роки

Читати далі

Олексій і Дарина купили будинок. Не новий, але добротний і міцний. Все в будинку було зроблено, як у впорядкованій квартирі. Вони одразу переїхали, зробили невеликий ремонт під себе. Брат ще Олексія сміявся, адже виросли всі у місті і раптом переїхали в село. А потім зрадів, що можна відпочивати, в гості їздити. Гості напросилися і таки приїхали. Машина під’їхала зранку. – Ну, як тут у вас справи? – запитали вони. – Добре, – сказали хазяї. – Як доїхали? – Добре, – відповіли ті. – Ну й чудово. Сніданок на столі ми вже поїли, а потім за роботу, – заявила Дарина. – Дарино, а ти нічого не переплутала?! – гості оторопіли від почутого

– Дарино, до нас на вихідні їде родина мого брата та його теща. – Знову? І що нам готувати? Продуктів

Читати далі

Ольга нарешті купила квартиру. Так, не дуже хорошу, без ремонту й на першому поверсі… Але вона була нарешті своя! Діти раділи особистому простору і навіть допомагали з ремонтом. Меблі купували поступово… – Котлетки, як смачно! – сказала Ользі дочка. – А пам’ятаєш, мамо, як ми самі макарони їли? – Пам’ятаю, дочко, – сказала Ольга. – У житті важко буває, але треба завжди йти вперед… Раптом у двері постукали. – Хто це? – здивовано подумала Ольга. – Може, друзі дітей? Жінка відкрила двері й застигла від здивування.

Ольга нарешті купила квартиру. Так, не дуже хорошу, без ремонту й на першому поверсі… Але вона була нарешті своя! Діти

Читати далі

Ну що я їй зробила, що вона так до мене ставиться? – Марія глянула на сина, що хоч він її зараз зрозуміє. – Мамо, не звертай увагу, у неї просто такий характер, – заспокоював Ігор. – Нічого, притремося. Марія й справді старалась не брати до голови те, що невістка її недолюблює. Але як бачила, що Настя гримнула шухлядою чи мовчки вийшла з кімнати, коли та щось питала – було неприємно. Невістка постійно мовчала і лише скоса дивилася

– Ну що я їй зробила, що вона так до мене ставиться? – Марія глянула на сина, що хоч він

Читати далі