Та ще й молоді на дачах з’являються часто. Мало що може статися у старих? А руки молоді завжди стануть у нагоді.
Роман поїхав у село до своєї бабусі Валі. Заодно він привіз продукти з міста місцевим стареньким. У бабусі Роман поголився, помився. А як же ж?! Він же ж домовився зустрітися зі своєю коханою Юлечкою. Вона його з батьками хотіла познайомити. Сорочку Роману бабуся дала нову і він вирушив до коханої. Прийшов хлопець до будинку Юлі. – Познайомся, Романе, це мій тато! – раптом сказала та. Роман так і ахнув від побаченого.
– Завтра приїде машина з продуктами, Роман мій привезе все найнеобхідніше! – гордо сказала Валентина Іванівна.
Вона влітку жила на дачі. Саме село всього будинків десять, жили у ньому тепер одні тільки старі.
З дачниками вони дружили. У тих і вежа є водонапірна, воду вони їм підвели.
Та ще й молоді на дачах з’являються часто. Мало що може статися у старих? А руки молоді завжди стануть у нагоді.
Он до баби Валі онук приїжджає, гарний такий хлопець!
Раніше він тільки своїй бабусі на дачу привозив продукти й відвідував її.
А потім сусідка сільська його якось попросила привезти їй дещо з продуктів. Роман і їй привіз, а тут і інші сусіди сільські зраділи.
До них машина з продуктами рідко приїжджає – далекувато село і клієнтів мало.
А в Романа машина своя гарна – джип.
Ось тепер і возить по своїй доброті Роман і сільським старим, та й іншим літнім дачникам, продукти на замовлення.
Літні люди, дивуються, що навіть дешевше, ніж у магазинах.
А Роман спритний, він знає місця, на оптовому ринку все купує, і за ту ж ціну старим і возить. А що з них взяти? Пенсія маленька, люди вони небагаті.
– Скажу тобі по секрету, Тоню, Роман не просто так сюди мотається, – сказала якось сусідці Валентина Іванівна.
– Він, звичайно, внук дуже добрий, дбайливий, чуйний, готовий усім допомагати. Та тільки в нього тут з недавніх пір ще й дівчина з’явилася.
Он там, у хаті на горі вона живе, донька багатія місцевого. Він там собі заміський будинок збудував.
Батько в неї у від’їзді, а Роман знову до неї приїде сьогодні.
Ну і звісно, продукти нам усім привезе. Хлопець він у мене хороший, простий дуже для тієї дівчини. Вчився, та не довчився, на холодокомбінаті працює. Я йому казала – знайди собі наречену простішу, а він собі доньку багатія вибрав! – нарікала баба Валя.
– Ох він з нею й отримає від батька її, чує моє серце …
Погода тієї ночі зовсім зіпсувалася, у результаті дороги розмило так, що навіть Роман на своєму джипі ледь доїхав.
А ближче до півночі ще якийсь мужик на дорогій машині трохи в дуба, що на узбіччі ріс, не вʼїхав, і в бруді застряг неподалік мосту.
Пів ночі Романа його витягав, обоє вони всі в бруді вимастилися. А злива хлеще, гроза гримить, блискавка сяє.
Ввитяг Романа нарешті мужика того. Він дуже вже був засмучений, що доведеться назад їхати.
Роман сказав, що вранці вони якось разом обовʼязково виїдуть.
А зараз він запропонував своєму новому знайомому Григорію Павловичу у нього в машині перекусити, чаєм зігрітися, і якщо що, можна й по ковточку біленької, щоб не занедужати.
Чоловіки в машині Романа добре влаштувалися, перекусили, зігрілися, розговорилися.
Роману чоловік той сподобався, ну Роман і сказав, що дівчину він місцеву любить без пам’яті, а батько в неї крутий, от і боїться Роман, що не віддасть він за нього свою доньку, не знає, що й робити!
– А що за дівчина? – одразу поцікавився його новий знайомий Григорій Павлович.
– Та он у тому будинку на горі живе, Юлечка її звуть. Я для неї на все готовий! Люблю її без пам’яті, та краще б вона була бідна, простіше було б її добитися.
– Не хвилюйся, хлопець ти хороший, знаю я її батька, поговорю з ним завтра. А зараз спати давай, я дивлюся у тебе тут на всі випадки життя все передбачено, навіть спальні мішки є.
З тобою, хлопче, не пропадеш…
На ранок гроза стихла.
– Ви не переживайте, – сказав Роман. – Назавтра точно підсохне, ви машину і переженете, а зараз поки що тут залишимо, закриємо, а самі поїдемо моєю.
Поїхали вони. Роман продукти стареньким роздав, та й до своєї бабусі подався. Помитися треба, поголитися, і з Юлечкою він домовився зустрітися. Вона його з батьками хоче познайомити.
Сорочку бабуся йому дала нову.
Прийшов він до будинку коханої, і раптом на ґанок його новий знайомий вийшов Григорій Павлович.
Роман зрадів, мабуть він за нього слово господареві замовив.
– Познайомся, Романе, це мій тато! – раптом сказала Юлечка.
Роман так і ахнув, а Григорій Павлович засміявся і каже:
– А що, доню, гарного ти хлопця собі знайшла, ми з ним уже вночі познайомились! І я не проти твого Романа, добрий хлопець, надійний, з таким ти точно не пропадеш!
Ось так і одружився Романа з коханою дівчиною.
Все село на їхньому весіллі гуляли, щастя їм бажали і раділи за Романа і Юлечку…