Вона добре знала, що поїхала я на заробітки не заради себе, а заради сина. Данило вирішив одружитися, але жити разом не хоче, тож я, після довгих роздумів, порадилася з чоловіком і вирушила в Італію на місце, де колись працювала моя мама.

10.08.2025 admin

– Софіє, ти коли збираєшся повернутися додому? – запитала мама, злегка нервуючи в голосі.

– Не знаю, мамо. Квартира ще не виплачена, тому буду тут, – відповіла я, хоча не могла зрозуміти, чому вона раптом стала таке питати.

Мама була заробітчанкою понад 20 років. Завдяки її важкій праці ми з чоловіком змогли побудувати великий будинок, за що я їй вічно вдячна. Але коли здоров’я почало підводити, вона повернулася додому. А тут якраз Данило заявив, що хоче окрему квартиру і не буде жити з нами.

Будинок у нас великий, місця вистачило б для всіх. І навіть спеціально будували його так, щоб син мав можливість жити з нами. Але він вирішив інакше.

– Ваші батьки забезпечили тебе житлом, то тепер твоя черга мене забезпечити, – сказав мені син. – Навіщо вам той величезний палац? Можна було б щось поскромніше зробити, а решту витратити на квартиру для мене.

Я люблю свого єдиного сина і хочу для нього найкращого. Коли мама оголосила, що повертається, бо здоров’я більше не дозволяє, я вирішила поїхати на її місце. Спочатку була невпевнена, але все ж вирішила, що зможу. Якщо мама змогла, то чому я повинна боятися?

Проте мама була не в захваті від моєї ідеї. Вона почала переконувати, що робота за кордоном — це тяжко, а краще залишитися вдома. Але сину ж потрібна квартира, і я вирішила, що зроблю все для нього.

Чоловік не сказав ні слова проти. Може, він просто не хотів ставити бар’єри на моєму шляху, хоча я знала, що йому буде важко без мене.

Перші два роки я заробила понад 20 тисяч євро. Цього вистачило, щоб зробити перший внесок на квартиру в новобудові. Взяли двокімнатну квартиру з розтермінуванням.

За моїми підрахунками, щоб повністю виплатити кредит, потрібно ще два роки. А далі ще ремонт, меблі, так що я зрозуміла — швидко завершити це не вийде.

Данило одружився, і тепер він з невісткою орендує квартиру. Наш будинок він відмовився навіть розглядати, хоча ми будували його для нього. Він хотів свою окрему простору.

А вдома залишився мій чоловік. Мама ж живе в сусідньому селі і не може часто приїжджати, щоб перевірити, як там справи.

Але недавно вона таки приїхала, допомогти чоловікові кукурудзу зібрати. І саме тоді вона почула розмову, яка, здається, змінила все.

Вийшовши на поле, мій чоловік отримав телефонний дзвінок. Мама випадково почула частину їхньої розмови:

– Не приїжджай сьогодні, теща тут. Кукурудзу збирати будемо. Приїдь краще завтра. Люблю тебе, чекаю…

Мама не знала, як це сказати. Спочатку почала питати мене, чи не планую я повернутися додому. Я одразу відчула, що щось не так. Вона не була б такою обережною, якби все було добре.

Мама пройшла через біль і розчарування, коли мій батько залишив її заради іншої. Вона чудово розуміє, що таке важка праця на чужині і цінується справжні родинні стосунки.

Те, що я дізналася, поставило мене перед складним вибором — залишити все, що я розпочала, і повернутися додому, щоб зберегти сім’ю, чи продовжити працювати, щоб сплатити кредит за квартиру сина?

Я розумію, що якщо я поїду, то Данило не зрозуміє мене. Він надто розраховує на мою підтримку. А з іншого боку, якщо я залишусь, я не знаю, чи буде у мене можливість зберегти свою сім’ю.

Чи стану я щасливою, якщо втрачу все, що збудувала?