Михайло посадив свою наречену Аллу в таксі, а сам швидко повернувся додому. – Мамо! – гукнув він з коридору. – Ну, як тобі Алла?! Софія Андріївна прибирала зі столу, і зробила вигляд, що не почула сина. Михайло, зайшов у кімнату. – Мамо, то що скажеш? Правда, Алла чудова!? – усміхнувся Михайло. – Ой, не знаю синку, – Софія Андріївна уважно подивилася на сина. – Взагалі, я проти, щоб ти з нею одружився! Тим більше після того, що вона сьогодні зробила! – В сенсі проти?! І що такого Алла зробила?! – Михайло здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається.

Михайло посадив свою наречену Аллу в таксі, а сам швидко повернувся додому. – Мамо! – гукнув він з коридору. – Ну, як тобі Алла?! Софія Андріївна прибирала зі столу, і зробила вигляд, що не почула сина. Михайло, зайшов у кімнату. – Мамо, то що скажеш? Правда, Алла чудова!? – усміхнувся Михайло. – Ой, не знаю синку, – Софія Андріївна уважно подивилася на сина. – Взагалі, я проти, щоб ти з нею одружився! Тим більше після того, що вона сьогодні зробила! – В сенсі проти?! І що такого Алла зробила?! – Михайло здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається.

– Михайле, мені не сподобалася та дівчина, яку ти вчора привів до нас додому, – сказала Софія Андріївна синові.

– Мамо, мою наречену звати Алла, – спокійно відповів він.

– Алла! Ім’я якесь стареньке! – зневажливо пирхнула мати.

– Мамо, також додам, що через півтора місяці вона буде моєю дружино, – так само спокійно та рівно відповів Михайло.

– Михайле! Ти таки вирішив одружитися? Ось вже не чекала від тебе такого необдуманого рішення. Адже ти доросла людина!

– Мамо, ось тому, що я дорослий, я хочу одружитися і мати сім’ю – дружину і дітей, – відповів син.

– А ми – я, Оленка, Сашко – хіба ми не твоя родина? Чого тобі не вистачає? Діти тобі потрібні? Тоді дбай про Сашка!

– Оленка – моя сестра, Сашко – мій племінник, він син Олени. А я хочу своїх дітей – ти розумієш різницю?

– Я не уявляю цю Аллу у нашій родині! Вона абсолютно невихована, – сказала Софія Андріївна.

– Невихована? – здивувався Михайло. – І в чому ж виявилася її невихованість?

– Вихована дівчина не стала б сперечатися з господаркою будинку. Тим більше, що вона прийшла до нас вчора вперше.

– А коли Алла з тобою сперечалася? Щось я не пам’ятаю, а я весь час був у кімнаті – нікуди не виходив, – сказав Михайле.

– Коли я сказала, що сучасна молодь, особливо дівчата, втратили уявлення про сімейні цінності та прагнуть жити окремо від батьків, вона мені заперечила. Сказала, що це дуже добре, коли молоді люди можуть жити окремо та створювати свої сімейні традиції, – нагадала мати.

– Хіба Алла сперечалася з тобою? Вона просто висловила свою точку зору щодо тієї проблеми, якої ти торкнулася. І я, до речі, із нею абсолютно згоден.

– І де ви плануєте жити? – запитала мати.

– Спочатку ми житимемо в моїй квартирі – вона зручніше розташована. Квартиру Алли, швидше за все, поки що здаватимемо, якщо знайдемо хороших квартирантів. А потім щось вирішимо.

– Вона працює? Чи збирається сидіти на твоїй шиї?

– Так, Алла працює. Вона лікар-стоматолог. До речі, тобі непогано б мати з майбутньою невісткою гарні стосунки з огляду на те, які у тебе проблеми із зубами, – посміхнувся Михайло.

– Ще чого! – вигукнула Софія Андріївна! Щоб я цій невмісі довірилася!

– Даремно, мамо, ти так кажеш. Алла вже три роки працює у приватній клініці, і її пацієнти дуже нею задоволені.

А Алла якраз у цей час телефоном обговорювала з мамою вчорашню зустріч із майбутньою свекрухою.

– Те, що мій візит не приніс Софії Андріївні ніякого задоволення, було видно. Мені здається, вона й не намагалася це приховати. Звичайно, відверто не хамила, але жодного разу не посміхнулася і ніби намагалася вивести мене на суперечку. Вона засуджувала сучасних дівчат і хоча говорила якось загалом, але було зрозуміло, що все це стосується мене, – розповідала Алла.

– І що їй у тобі не сподобалося? – поцікавилася мама.

– Уявлення не маю. Хоча, ти знаєш, мені здалося, що справа не в мені конкретно. Софія Андріївна взагалі проти того, щоб син одружився. І, до речі, його сестра – Олена – з матір’ю згодна.

– А Олена з дитиною живуть разом із матір’ю?

– Так, Олені тридцять шість, вона на шість років старша за Михайла. Вона була одружена, але розлучилася і після цього разом із сином переїхала до квартири матері. Сашку – племіннику Михайла – незабаром вісім. Як я зрозуміла, колишній чоловік Олени сплачує непогані аліменти. Принаймні вона з того часу, як повернулася до матері, не працює. Софії Андріївні шістдесят два. До пенсії вона працювала у відділі кадрів на тому підприємстві, де батько Михайла був головним інженером. Його не стало саме того року, коли Софія Андріївна звільнилася з роботи.

– Напевно, Михайло допомагає їм. Ти не знаєш? – запитала мама.

– Не цікавилася. Михайло лише казав, що він платить комуналку за їхню трикімнатну квартиру.

– Все зрозуміло. І мати, і сестра бояться, що, коли Михайло одружується, фінансовий потік вичерпається. Ось і причина їхнього невдоволення тобою, – пояснила мама.

– Я також це зрозуміла.

– Але ти вже точно вирішила, що вийдеш за Михайла?

– Так. Звичайно, мені не дуже приємно, що його сім’я мене не приймає, але я люблю Михайла, і він жодного разу не дав приводу засумніватися в тому, що мене теж любить. Я думаю, Софія Андріївна та Олена згодом заспокояться, – сказала Алла.

– Надіюся, — зітхнула мама.

За місяць до весілля у Михайла був день народження. У цей час вони вже активно готувалися до весілля, тож вирішили, що відзначать свято вдома по-сімейному. За столом були тільки свої: Софія Андріївна, її сестра Анастасія із чоловіком Юрієм, Олена із сином та Алла із винуватцем урочистості.

Привітали іменинника, подарували подарунки. Головною темою розмови за столом було, звичайно, весілля. Родичів цікавило все: і де буде бенкет, і те, скільки гостей запросили, і те, куди вирушать молодята у весільну подорож.

Все було тихо, мирно, справді по-сімейному.

Коли із закусками та гарячим було закінчено, посуд прибрали і почали накривати стіл до чаю.

Софія Андріївна взяла на кухні чайник та цукорницю, а Аллу попросили взяти торт.

Коли Алла підходила до столу, Сашко, що сидів із краю, несподівано висунув ногу. Алла перечепилася, спробувала втриматись на ногах, але не змогла і опинилася на землі, тримаючи торт на витягнутих руках.

Михайло кинувся до Алли, підняв її – дівчина скривилася: вона не могла ступити на ногу. Руки Алли були забруднені кремом.

Михайло допоміг дівчині дістатися ванної кімнати і вимити руки. Наодинці з ним Алла не змогла стриматись і заплакала.

– Навіщо він це зробив?

– А ось зараз ми це дізнаємося, – сказав Михайло. – Ходімо до кімнати.

– Я не можу на ногу ступити, здається, щось серйозне.

– Зараз поїдемо на перевірку. Зачекай хвилину.

Михайло зайшов до кімнати:

– Сашко, ти навіщо це зробив?

– Ну, що ти причепився до дитини? – заступилася за сина Олена. – Це випадковість.

– Ні, – несподівано голосно зупинив її Юрій – чоловік Анастасії. – Сашко зробив це навмисне, я бачив.

Сашко схвильовано глянув на Михайла:

– Мені мама сказала. Сказала, що це буде жарт, як в американському кіно – Алла опиниться обличчям у торті, і всім буде весело.

Михайло нічого не сказав, він просто глянув на сестру і вийшов із кімнати.

Підхопивши на руки Аллу, він доніс її до машини. Усадивши дівчину на заднє сидіння, Михайло зателефонував своєму шкільному приятелю, який жив у цьому ж будинку:

– Вітя, ти не міг би спуститися? Потрібно терміново відвезти людину на огляж, а я не можу сам сісти за кермо – день народження святкували.

На перевірці з’ясувалося, що в Алли нічого серйозно.

– Пощастило, – сказав спеціаліст. – За два-три тижні будете бігати. Еластичний бинт, мазь. Лікарняний ми вам відкриємо.

Алла дуже засмутилася – наважливіший час. Треба готуватися до весілля, сукню ще раз треба поміряти, а воно на одній нозі по квартирі стрибає.

– Не хвилюйся, – заспокоїв її Михайло. – Я все зроблю. І щодо сукні домовлюся, щоб кравчиня додому до тебе приїхала. Ти мені тільки список справ склади – в чому сам не знаюся, залучу подружок нареченої. Ти, головне, відновлюйся. Спеціаліст сказав – два-три тижні. А до весілля чотири.

Весілля пройшло чудово. Софія Андріївна та Олена там теж були. Ніхто, крім Анастасії та Юрія, не звернув уваги на те, що наречений та наречена мало спілкувалися з матір’ю та сестрою нареченого.

А потім, як і планувалося, молодята поїхали у весільну подорож.

Через тиждень після того, як вони повернулися, Софія Андріївна зателефонувала до сина:

– Михайле, у нас рахунки за комуналку ще не сплачені, і Олена сказала, що ти їй гроші не переказав.

– Мамо, я думаю, що Олені час влаштовуватися на роботу і самій оплачувати свої рахунки. Вона вже рік відпочиває – тому, мабуть, їй всякі нерозумні думки в голову лізуть. Почне працювати – не буде часу на нісенітницю.

– Але їй після перерви важко знайти хорошу роботу. Вона не піде на маленьку зарплату. Може, ти продовжиш їй допомагати? Вона звикла…

– Я знаю, що вона звикла отримувати десять тисяч від мене та п’ятнадцять тисяч аліментів і не працювати. Значить, нехай стримає свої апетити, – сказав Михайло.

– Це дружина тебе проти нас налаштувала? Раніше ти не був таким. Ти відмовляєшся допомагати Олені та племіннику через той випадок на дні народження?

– Мою дружину звуть Алла. Вам доведеться запам’ятати це, якщо ви маєте намір з нами спілкуватися. А Олені доведеться вибачитися.

– Виходить, що вона тебе зовсім під каблук загнала, якщо ти з ріднею знатися відмовляєшся.

– Ні. Ми чудово спілкуємось із родичами. Вчора у нас тітка Настя та дядько Юра були, а сьогодні Григорій з Ольгою прийдуть. А ви з Оленою самі вирішуйте, але врахуйте, що спілкування можливе лише в тому випадку, якщо ви готові поважати мою дружину.

За місяць вони вчотирьох зустрілися у кафе – на нейтральній території наполягла Софія Андріївна. Олена вибачилася перед Аллою. Було видно, що це їй далося нелегко.

Після цього почалася розмова, щоправда, напруга ще відчувалася досить сильно. Олена розповіла, що вона влаштувалася на роботу, а мама допомагає їй – доглядає Сашка: забирає його зі школи, робить з ним уроки.

Розлучилися сухо, але мирно.

– Так, правду кажуть: щоб все зламати вистачить і хвилини, а ось щоб побудувати заново, потрібно набагато більше часу, – сказав Михайло, дивлячись услід матері і сестрі, що йшли.

– Гаразд, перший крок зроблено, а там побачимо, – заспокоїла його Алла.