– Дивись, дивись! Знову ций собака.
Галина і Дмитро поверталися до міста. Вони їздили дивитися будинок, який хотіли купити. Доля звела їх у тому віці, коли
Читати далі
Без категорії
— Мамо, ти ж обіцяла нам допомагати, поки ми не станемо на ноги, — сказала я, коли вже трохи прийшла до тями. — Доню, я допомагала вам 15 років. Ви обоє вже дорослі, у вас свої родини, — відповіла мама спокійно. — А як ми? Як нам тепер без твоєї підтримки?
На прощання з татом мама приїхала з круглим животом. Вона поклала переді мною на стіл конверт з євро і сказала:
Читати далі
«Ти тільки їси й нічого не робиш»: тоді я мовчки зібралася й продала дім, у якому вони жили.
Слова прозвучали різко, немов удар батога. Вони впали в тишу нашої скромної вечері, як камінь у спокійну воду, розходячись колами
Читати далі
Ну, а наші діти теж будуть заробляти, розвозячи газети, чи підстригаючи газони.
Ми з чоловіком добре жили, доки він не виграв «грінкарт». Він все життя про це мріяв, казав, що там життя
Читати далі
– Візьми, дві тисячки хватить? – запитала мама слабким голосом. – Не хочу, щоб ти на мене витрачався. В тебе ж сім’я. І знаєте що? Антон взяв ті гроші. З немічних рук рідної матері він забрав останнє, навіть не завагавшись.
Я зайшла в кімнату і отетеріла. Мама лежала на подушках, бліда, з виснаженими руками. А поруч, у своєму дорогому костюмі,
Читати далі
Доню, як ти? Як син? До речі, ім’я вже придумала?
– Доню, як ти? Як син? До речі, ім’я вже придумала? – Немає в нього імені. Нехай нові батьки називають
Читати далі
— Ось саме, в місті працює, і в село не збирається. І Андрюху нашого, як теличка, поведе за собою, не приведи Господь. А Надія Іванівна прижилася тут, подобається їй сільське життя, калоші днями купувала в магазині, сам бачив. Вона господині, в якої орендує будинок, Галині, грядок накопала і квітів насадила в палісаднику, та натішитися не може
— Настю, чула я, Андрійко твій одружитися зібрався, – конопата Інна, колекціонерка пліток села Федорівка, приголомшила новиною свою сусідку, –
Читати далі
Галина вирішила йти на роботу через парк, щоб трохи провітрити голову. Жінка йшла повільно, насолоджуючись співом птахів. Раптом між деревами Галина помітила синю машину. – Дивно…Це ж машина мого Павла, – здивувалася жінка і попрямувала у бік машини. У автомобілі нікого не було. Галя озирнулася на всі боки – порожньо. Пройшовши кілька метрів, Галя зупинилася біля дерева, і несподівано їй відкрилася неочікувана картина. Галина придивилася і застигла від побаченого на місці
Галина вже збиралася додому, коли в кабінету зайшла Ганна: – Галя, подивися звіт! У мене знову цифри не сходяться, –
Читати далі
Таня мовчки кивнула, допиваючи чай. Біля дверей уже стояла валіза свекрухи. Нарешті закінчується цей марафон.
— Тетянко, сонечко, — промовила Валентина Петрівна, неквапно помішуючи цукор у чашці. — Хотіла перед від’їздом трохи з тобою побалакати…
Читати далі
Валентина поралася на дачі, прополола город, зібрала помідори. За справами не помітила, як настав вечір. – Зараз перекусити, випити чаю, і можна відпочивати, – усміхнулася вона сама собі і пішла готувати вечерю. Тільки-но жінка ввімкнула плиту, як раптом на телефон прийшло якесь сповіщення. Валентина взяла телефон зі столу, і побачила, що на її електронну пошту надіслали якесь відео. – Цікаво-цікаво, – промовила жінка і відкрила відеозапис. Валентина швидко переглянула це відео і… Остовпіла від побаченого.
Валентина поралася на дачі, прополола город, зібрала помідори. За справами не помітила, як настав вечір. – Зараз перекусити, випити чаю,
Читати далі