Вільна Україна

Відшуміло весілля, розглянуто подарунки, підраховано гроші, вручені молодятам щедрими родичами, а на тумбочці у спальні лежить конверт із квитками –

Марині, за свій недовгий вік, встигла поховати трьох чоловіків… Тепер мужики її цуралися, а жінки за спиною шепотілися. Та Марина

Марія вже не могла зрозуміти, що відбувається в її житті. Чоловік давно перестав ділитися своїми думками, не приходив додому на

Олена стояла біля просторого вольєра, мружачися від яскравого світла, що пробивався крізь прозорий дах. Усередині все було, як у підручнику:

— Катю, ну ти ж сестра… Ти ж допоможеш? Я не знаю, що мені робити… Голос був тонкий, з надривною,

— Ти не моя мама! Залиш нас із татом у спокої! Іди геть! — чула кожна дівчина, яка побажала ділити

– Відчиняй! Ми знаємо, що ти вдома! Марина завмерла у вузькому передпокої своєї однокімнатної, притискаючи до грудей телефон. Голос батька

Того літа я переїхала до чоловіка. Звичайно, був скандал. Мама кричала навздогін, що, коли принесу в підолі, до неї щоб

– Тату, мама пішла! Ігор мало не випустив телефон. У слухавці – голос п’ятирічної Аліси. – Що означає пішла? Алісочко,

Олена мало не пролила каву на блузку, коли почула слово “спадщина”. Дзвонила якась жінка, представилася нотаріусом. – Лідія Іванівна Волкова,