Вільна Україна

— Леро, нам терміново потрібно поговорити. Це дуже серйозно! О котрій ти повернешся додому? Голос чоловіка Валерії звучав схвильовано, тож

Хтось вимогливо натискав на дверний дзвінок, і він дзвонив на весь будинок. Та хто ж це такий настирливий? Таня ледве

Олена переживала. Наближався день народження. Останнім часом свята не тішили. Відзначити цей день радісно, ​​напевно, не вийде. Олена вже передбачала

 Маріє, ну хоч чаю дай дітям! – Олена притискала до себе молодшу дочку. – Ми з п’ятої ранку в дорозі.

За вікном вже темніє, а мами все немає. Юля, крутячи коліщатка на своєму візку, під’їхала до столу, взяла телефон і

Я вже з’їв свою яєчню і допивав каву, коли дружина, почервонівши, збентежено і якось ніяково запитала: – У тебе інша

– Це ваш будинок, дочко. На тебе оформили, щоб мала свій куток. Будеш із чоловіком тут відпочивати, – лагідно сказала

– Ти що твориш? – Кричала Варвара, намагаючись відштовхнути Марію від дверей. – Ми ж тут живемо! Маша міцно тримала

– Ой, Юрко! Ви куди це такі гарні? – спитала Антоніна Юріївна, зустрівши на вулиці сина з невісткою. – Та

— Що це? Дівчинка?.. Я чекав на сина. — Сашо, це ж наша дочка… Його слова впилися в мене гострим