Вільна Україна

Двадцять п’ять років тому Роза Павлівна вийшла заміж за вдівця з десятирічним сином. Подруги хором твердили, що вона робить помилку

– Неприємно на тебе дивитися! – сказав Тетяні наречений. – Ти хоча б перед весіллям приведи себе в порядок! Тон

— Алло, Наталка, ти не можеш приїхати, мені щось недобре. Денис з Настею залишили мені Кирюшу і пішли в гості,

– Ви не підкажете, коли автобус підʼїде? – запитала Ліза стареньку жіночку, простоявши на зупинці більше години. – Ой, дорогенька,

— Ні, ви уявляєте? — Денис кинув телефон на стіл так, що чашка з кавою підскочила. — Тепер я ще

– Дякую, я не буду. – Катерина відсунула від себе тарілку з запеченою картоплею і куркою, залишивши тільки салат зі

— Що значить «ніколи»? — першим отямився Олексій. Його обличчя почервоніло від гніву. — Ти не маєш права ставити мені

Після слів свахи стало не по собі. Відчуваю себе винною, хоч і не має в чому. Запросила я сватів у

– Ганнусю, я вдома, – покликала Віра, входячи у квартиру. З кімнати вийшла дівчинка років тринадцяти. – Мамо, ти сьогодні

Тамара насмажила курячих котлеток, зварила картопляне пюре й поставила перед чоловіком тарілку. – Дякую, Тамарочко, дуже смачні котлетки, дуже! –