— Вирішуйте свої проблеми самі! Ганьбите бабусю на весь світ! Безсовісні! Швидко видаляй відео, інакше опинитеся на вулиці. — Ну, спасибі, мамо… За підтримку. А відео я не видалю. Наш блог в топи залетів з цими відео, і ще назняли купу, рекламу пропонувати почали. Не лізь не в свою справу!

— Алло, Наталка, ти не можеш приїхати, мені щось недобре. Денис з Настею залишили мені Кирюшу і пішли в гості, не можу додзвонитися до них.

— Знову залишили? Та що ж це таке! Зараз приїду, мамо.

Через пів години Наталка була у мами.

— Тиск піднявся, не можу збити. Голова просто тріщить…

— Може швидку викликати?

— Не треба, просто хочу полежати. А Кирило не дає, скаче по кімнаті, лізе всюди, ще маленький, нічого не розуміє…

Наталка відвела онука в іншу кімнату.

“Ось знову вони пішли, і залишили малого на хвору прабабусю, зла не вистачає.

Мама вже у віці, важко сидіти з дитиною, а їм і діла немає. П’янки, гулянки одні в голові”.

Через годину син з дружиною з’явилися. Під пристойним «градусом».

— Денис, бабусі стало зле, а ви не відповідаєте на дзвінки. Навіщо знову залишили Кирила їй?!

— Мамо, та все нормально! Бабуся просто прикидається, а так вона здорова як конячка!

— Не смій так говорити! Без совісті зовсім ви обоє! Мало того, що оселилися тут, ще й навантажуєте літню людину!

— Так ви ж не хочете купувати нам квартиру, де ж нам жити?

— А може, підете обоє працювати? Кирила можна вже віддати в дитячий садок, там з двох років беруть, і йдіть працювати!

— Ми взагалі працюємо, ведемо блог з Настею. Ось як розкрутимося, так гроші рікою поллються. Тільки треба почекати. Ми в рекламу вклалися, скоро вихлоп буде!

— Та дурниця це все! Зараз блогерів цих, як бліх у кішки! І квартиру нам нема на що купувати з батьком, ти ж знаєш. Перш ніж заводити сім’ю, треба було подумати про це.

— Ну я не винен, що Настя так швидко залетіла! Довелося одружитися!

— У сенсі, ти не винен? Я сама це зробила, чи що?! — у розмову вступила Настя, від неї теж несло перегаром.

— Ой, не починай! Я казав тобі, щоб ти захищалася… От сама і винна…

— Не хочу слухати ваші хмільні марення, я йду. І бабусю не ображайте!

Наталка заглянула до мами, та спала. Значить, таблетка подіяла.

— І не кричіть, бабуся спить. Все, я пішла…

… Після новини про те, що Настя була при надії все пішло шкереберть.

Довелося швидко зіграти весілля, простеньке, були тільки близькі.

На орендовану квартиру йти молоді не захотіли, і напросилися на проживання до баби Ані.

— Бабусю, у тебе дві кімнати, нам вистачить. Настя допомагатиме. Прибирання, готування, в магазини ходитиме.

Ну що ти, рідному і улюбленому онукові не допоможеш? А ми як на ноги встанемо, купимо квартиру і підемо. Це ненадовго.

— Ой, онуку, я звикла одна жити, а ви галасливі, мабуть, музику вмикатимете, гостей водитимете. Та ще й дитина з’явиться, ніякого спокою… А у мене гіпертонія.

— Та все нормально буде, не переживай! Правнучка поняньчиш зате…

Наталка дізналася про це вже коли Денис з Настею переїхали до її мами. Вони просили не говорити, знали, що вона буде проти.

— Доню, ну не лайся. Поживуть трохи і з’їдуть. Не на вулиці ж їм жити…

— Даремно ти погодилася. Швидше б роботу знайшов Денис, а так дурня валятиме. На дитячю допомогу житимуть, та Настині батьки підкидають поки.

Навчання Денис кинув, без професії тепер, в армію не взяли через астму, ось він з розуму і сходить тепер…

Наталка ніколи не відмовлялася сидіти з онуком, але коли почали привозити його щодня, розлютилася.

— Ви ж батьки, і повинні проводити час з дитиною, а ви все по друзях катаєтеся, та відео знімаєте дурне. Один, два рази на тиждень привозьте онука, у мене свої справи є…

Тоді вони стали залишати дитину бабі Ані. Тій було важко, але Денис щоразу обіцяв, що більше такого не буде.

— Наталю, а твоя мама тепер зірка інтернету, ти в курсі?

Жінка з подивом подивилася на колегу.

— У сенсі? Вона не користується інтернетом.

— Твій Денис задає їй різні дурні питання, та відповідає серйозно, і потім з неї глузують.

У коментарях люди в шоці, що молодь знущається над бабусею. А та нічого й не знає, мабуть, знімають потайки.

Наталка розлютилася не на жарт. Це вже була межа нахабства.

Вона вийшла з кабінету і набрала номер сина.

— Алло, привіт, мамо.

— Денис, навіщо ти знімаєш бабусю на камеру і викладаєш в інтернет? Ти зовсім з глузду з’їхав?

— Та що тут такого? Зараз це тренд, взагалі-то! Вона просто відповідає на питання, що тут складного… У чому проблема?

Це Настя придумала. У нас під боком ходячий контент живе, знаєш, скільки лайків під її відео?

— Не знаю, і знати не хочу! Зараз же видали всі відео з нею! Це підло, ти що, не розумієш?

— Нічого підлого. Вона так допомагає нам розкрутити акаунт, швидше заробимо і з’їдемо.

— Вирішуйте свої проблеми самі! Ганьбите бабусю на весь світ! Безсовісні! Швидко видаляй відео, інакше опинитеся на вулиці.

— Ну, спасибі, мамо… За підтримку. А відео я не видалю. Наш блог в топи залетів з цими відео, і ще назняли купу, рекламу пропонувати почали. Не лізь не в свою справу!

І скинув дзвінок. Ось же… Наталя брутально вилаялася. Виховали відморозка.

Увечері розповіла чоловікові. Той теж розлютився. Додуматися ж, бабусю на посміховисько виставляти. На дзвінки син не відповідав.

— Наталка, поїхали, я поговорю з ним!

Денис був удома, Настя гуляла з дитиною, баба Аня відпочивала.

— Ну чого приїхали? У нас все нормально, менше слухайте заздрісників. Зараз хто як може, так і заробляє!

— Але не знімаючи бабусю потайки! Видаляй при мені відео! — Наталя перейшла на крик.

— Ну це несерйозно, мамо! Я вже дорослий, щоб ти мені вказувала, що робити!

— Ах, дорослий! Тоді з’їжджай на квартиру і живи там! Як п’явка прилип до бабусі! Ще й пенсію просите вам віддавати. Не соромно?

— Вона сама запропонувала допомогти. І взагалі, бабуся не вічна, після її відходу квартира дістанеться мені. Який сенс блукати по орендованих. Треба просто почекати.

Від такої нахабності Наталя з чоловіком ошелешилися.

— Квартира дістанеться мені, я її дочка! І після такої поведінки я сто разів подумаю, віддавати тобі її чи ні.

Спочатку доведи, що здатний сам утримувати сім’ю. І видали нарешті ті відео!

— Та заради Бога! Підемо, тільки онука ви не побачите! Завтра ж поїдемо звідси!

Але наступного дня Денис нікуди не поїхав. Бабуся Аня втрутилася.

— Наталю, це моя квартира, і я їх не проганяла. Нехай живуть. Я вже звикла. Не справа це блукати з дитиною.

І відео я подивилася, Денис показав, нічого ганебного не побачила, нехай знімає і далі. Дивись, і заробить щось…

Жінка була здивована такому рішенню.

— Мамо, ну дивись сама, тобі з ними жити. Я ж переживаю, тобі спокій потрібен.

А Денис безсовісний, звичайно, поводиться так… Не скаржся тоді на них.

Через два тижні бабі Ані різко стало зле. Викликали швидку, але ті допомогти не змогли…

— Алло, мамо, бабусі Ані немає… Швидка нічого не змогла… Серце, сказали, не витримало…

— Як немає? Різко так? Господи… Вчора ж ще нормально себе почувала, ні на що не скаржилася… Зараз приїдемо з батьком…

Наталка була вбита горем. Не встигла навіть попрощатися з мамою…

На похоронах Денис плакав, і Наталі здалося, що щиро. Любив бабусю все-таки… Хоч і нерви псував.

— Мамо… Бабуся переписала на мене квартиру. Дарчу зробила. Незадовго до того, як її не стало. Ти повинна знати. І я не тиснув на неї, вона сама так вирішила.

Наталка була дуже здивована. Мовчки, нічого не сказала… Ну, що тепер… Така була її воля…

Через кілька днів після похорону жінка прийшла в квартиру мами, щоб забрати деякі її речі, роздати сусідкам.

Двері були відчинені, вона тихо зайшла. У спальні було чутно голос Насті.

Те, що вона почула, вразило її своїм жахом.

— Марино, скільки можна було жити з цією бабкою, набридло! Вічно крекче, просить не шуміти, з Кирюшею сидіти не хотіла.

Та й взагалі, я зараз хочу жити нормально, у своїй квартирі.

Іпотеку ми не потягнемо, дохід маленький, на блозі мало заробляємо, Денис на роботу вирішив влаштуватися, але кому він потрібен, кволий, ще й з астмою.

Бабці як погано стало, його вдома не було, вона просила таблетки і швидку викликати, а я все тягнула, говорила, що зайнято у них, і таблетку не ту дала.

Викликала швидку тільки коли та задихатися почала. Ось вона і крякнула.

А до цього вона ж підписала дарчу на Дениса, я натиснула на жалість, бабуся і розчулилася.

Денис думає, що вона сама. Ось тобі тільки і можу розповісти, сестра рідна як-не-як. Зате тепер краса, своє житло у нас буде! Свекруха б ще не лізла…

Наталка увірвалася в кімнату, не в собі від гніву.

— Ах ти, дрянь така! Довела бабусю і ще хвалишся? Я на тебе в поліцію заявлю! Дияволиця!

Настя швидко скинула дзвінок і з переляком подивилася на свекруху.

— Та ви не так зрозуміли… Це я все вигадала… Що ви тут робите, взагалі?

— Що я тут роблю?! Що ти тут робиш? Я зараз же розповім все Денису!

— Він вам не повірить. А навіть якщо і повірить… То мені плювати! Кирюша не його син!

Ось так. І я не буду триматися за нього, і взагалі у вас сімейка пришелепкувата вся!

— А ну пішла геть звідси, мерзотниця!

Тут у квартиру зайшов Денис.

— Що тут відбувається, мамо? Чого ви кричите?

— Денис, у твоєї мами хвора фантазія розігралася.

Наталка розповіла про підслухану розмову і про те, що Кирило не його син. Денис з подивом дивився на Настю. Та одягала сина і робила вигляд, що не чує розмови.

— Настя, це правда не мій син? І ти реально не допомогла моїй бабусі?

— Нічого не доведеш. У бабусі було хворе серце, і ніяка швидка її не врятувала б. Просто час настав.

А син не від тебе, а від Вадима. Він кинув мене і поїхав, я відразу ж з тобою почала зустрічатися.

Все одно дізнався б правду, рано чи пізно. Я йду, ні хвилини не залишуся тут.

Денис поривався накинутися на неї з кулаками, але Наталка зупинила його. Ошелешений, він вийшов з кімнати. Настя швидко зібрала речі і пішла з дитиною.

У поліцію вони не пішли. Розуміли, що доказів немає, і ніхто не буде цим займатися. Цей гріх залишиться на совісті Насті.

— Денис, ти теж винен. Скільки разів я казала, щоб ви з’їхали. Бабуся була добра, жаліла, а ви… Довели її.

— Та я в шоці, мамо… Кирило не мій син, бабусі не стало…

А я вийшов на роботу, свій блог видалю. Це все дурниці. Треба змінювати життя…

— Добре, сину, час братися за розум.

Денис розлучився з Настею, оскаржив через суд батьківство. Працював і почав непогано заробляти.

Наталка бачила, як змінила сина та ситуація. Він став прислухатися до її думки, питати поради.

Незабаром одружився з хорошою дівчиною. Повною протилежністю Насті.

Наталка з чоловіком були раді, що син нарешті став поводитися по-дорослому, по-людськи. І сподівалися, що більше таких проблем у його житті не буде.