Вільна Україна

Бабу Катерину в селі знали всі, їй уже перевалило за сімдесят. Вона мала двох дітей – сина й дочку, але

– Мамо, а де тато живе тепер? – У чужої тьоті. Бо тато нашого дому не хотів. – А ти його любила? – Любила.

— Ні, ви уявляєте? — Денис кинув телефон на стіл так, що чашка з кавою підскочила. — Тепер я ще

– Ларисо! Що є жерти? – голос Слави гримів по всій квартирі. – Я годину тому прийшов додому! Олег застиг

– Ти що взагалі несеш? – голос Кирила зірвався на крик, розлітаючись невеликою вітальнею. – Тобі хто взагалі право голосу

Олена поверталася додому від коханця. Жінка глянула на годинник. – Ого, скоро північ! – подумала вона. – Мій Андрійко давно

У п’ятницю перед обідом у бухгалтерію зайшла усміхнена Римма Олексіївна. – Дівчатка, все – наказ підписаний, з понеділка я на

– Ой, Світланко, приїхала! Та моя ж ти хороша, онучко моя мила! Як добре, що не забуваєш мене, провідати заїжджаєш.

— Знову дівчинка? Це якась насмішка! — Олена Михайлівна жбурнула результат УЗД на стіл. — У нашій родині чотири покоління

– А чого приїжджала? Просто привітатись? – Наталка обвела поглядом кухню – жодних пакетів там із продуктами, чи ще чогось