Ні гривні не дала, хоча гроші вони зі свекром мали, завжди гарно жили, в санаторій раз на рік їздили, хоча тоді такого ніхто собі не дозволяв. Потім Петро просив в неї дозволу побудуватися поруч з її хатою. Але й тут вона не погодилась. – Не хочу я з вікон стіни бачити. Місця надто мало, в мене двір, квітник, садок!

Днями свекруха приїхала до нас в сльозах. Почала в чоловіка гроші просити. Мовляв, не може вона самотужки комунальні оплатити, так

Читати далі

Настав день народження Наталі Петрівни. Святкували в селі. Столи поставили на вулиці. Погода стояла просто чудова! Наталя Петрівна в блідо-рожевій кофтині виглядала молодо. Вона раз у раз поглядала на дорогу. Усі вже приїхали, а її сина Дениса все нема… Невже не приїде? Але тут почувся звук двигуна і до їхньої хвіртки підʼїхав… Мотоцикл. Перед хвірткою він ще й гаркнув, і став як укопаний… – Це хто? – обвела поглядом затихлих гостей Наталя Петрівна. – У нас хіба хтось так їздить мотоциклом? Але тут раптом вона побачила, як ззаду мотоцикла хтось зістрибнув. Він зняв шолом і Наталя Петрівна аж руку приклала до серця

– Мамо, ну ти тільки так не переймайся, я дещо тобі зараз скажу! Марина з чоловіком на вихідні приїхала до

Читати далі

Зоя з чоловіком і дитиною збиралися на дачу. У місті була спека, і Зої стало шкода свою матір Тетяну Василівну. Кондиціонера вдома не було. А на дачі – краса! – Мамо, поїхали з нами, в село, – запропонувала Зоя. – Там свіже повітря. Сидітимеш у альтанці, пташки співають, квіти цвітуть… – Не поїду! – роздратовано сказала мати. – Що ти причепилася до мене! – Відступися від неї, – сказав Зої чоловік Мишко… Вони побули на дачі менше ніж планували і приїхали додому раніше. З квартири чулися голоси. То була Тетяна Василівна і її племінниця Віра. Зоя з Мишком прислухалися і аж перезирнулися від почутого

– Мамо, поїхали з нами в село… там свіже повітря! – Не поїду! Що ти причепилася до мене! – мати

Читати далі

І я рада, що ви мене не прийняли, спасибі вам, ви мені відкрили очі на майбутнього чоловіка, тепер уже не чоловіка. Здавалося б, мені треба ображатися, а я радію

Дід Сергій прийшов додому до сина і застав невістку в поганому настрої. Перша думка була насварити Михайла, але швидко передумав:

Читати далі

— Мамо, ти уявляєш, що почнеться, коли про це дізнається Антоніна Дем’янівна? Вона й так нас ганяла з Сашком по селу скрізь, де разом бачила, а зараз, напевно, зовсім озвіріє! Маринка радісну новину майбутньому батькові повідомила в листі. Сашко був щасливий. Хлопець випросив у командира один дзвінок і поговорив із коханою

— Та що ж ти, Маринко, — кричала на молоду дівчину Антоніна, — гріх свій моїм Сашком прикрити вирішила? У

Читати далі

— Кохання — це добре, — кивнула жінка. — Але сім’я — це побут. Кожен день. А побут — це вміння вести господарство, готувати, прибирати. Оля цього не вміє. Я за неї все робила. — Навчиться. — У тридцять років? Запізно. — Добре, — нарешті сказав чоловік. — Я зрозумів вашу позицію. Але рішення приймати не вам.

Чашки різко, майже загрозливо, задзвеніли об блюдця. Валентина Григорівна розставляла сервіз — той самий, порцеляновий, що діставався тільки в особливих

Читати далі

— Михайлику, слухай мене. Я скоро піду… Ти будеш за головного. Не ображай сестру. Ти хлопчик, а значить, захисник. Пам’ятаєш це?— А тато? Він нас захистить? — запитав малий.— Не знаю, синку. Життя покаже.

У день похорону дружини Федір не проронив жодної сльози. — Ти поглянь, я ж казала — він не кохав Зіну,

Читати далі

Анна мовчала, дозволяючи йому виговоритися. Вона слухала й не впізнавала його. Або, навпаки, вперше по-справжньому чула? Не чоловіка, а чужого владного чоловіка, який звик, що все крутиться навколо нього. — Ти мене чуєш? Я сказав, завтра ви повертаєтесь. Знову пауза. Довга, напружена.

— Мамо, а де моє свідоцтво про народження? Тренер сказав, без нього на змагання не пустять. Голос старшого, майже тринадцятирічного

Читати далі