І я рада, що ви мене не прийняли, спасибі вам, ви мені відкрили очі на майбутнього чоловіка, тепер уже не чоловіка. Здавалося б, мені треба ображатися, а я радію
Дід Сергій прийшов додому до сина і застав невістку в поганому настрої.
Перша думка була насварити Михайла, але швидко передумав: “Що я постійно його винним роблю, не розібравшись, відразу його звинувачую, його дружина ще та штучка гонориста, якщо що не по її, то надує губи і мовчить, а ти думай, яка шлейка їй під хвіст потрапила”.
Сергій завжди говорив синові:
-Дружина, як дитина, любить вередувати, ти не чекай, коли вона почне кричати: або відразу йди, або догоджай, вловлюй вчасно, що вона хоче.
Михайло завжди сміявся над батьківськими мудрими порадами і запитував:
– А чому ти маму не балував, вона завжди сама вгадувала твій настрій і догоджала тобі, коли ти злився без причини.
-Тому тобі, синку, і кажу, бо сам радий би своїй Ніночці догодити, та нікому догоджати, нікого обійняти, заспокоїти. А ти лови момент, коли є кому підкорятися, є перед ким голову схилити.
Але знай, голову схиляй, але на шию застрибувати не дозволяй, швидко на холці мозоль натреш.
Іди з дружиною поруч і не спотикайся, а то вона одразу ж осідлає.
Але сьогодні не поспішав вчити сина і заспокоювати невістку, вирішив з боку подивитися, хто винен. Виявилося, винен був онук.
– Батько! Павло наш одружується, завтра з нареченою приїжджає. Вона його старша на три роки і має чотирирічну дочку. А цей, як березневий кіт, немов дівчат ніколи не бачив, вчепився, не відірвати.
Ну як його переконати, вмовити, щоб не поспішав з одруженням? Ну який з нього вітчим, він же ще копійки не заробив, тільки відучився, він же пережоване проковтнути не може, а тут на тобі, дружина і готова дитина.
А Тася його кохає. Навіщо холостому хлопцю чужа дитина, якщо своїх можна наробити скільки хочеш.
Їй, звичайно, хочеться за такого заміж вийти.
Ольга лаяла сина і не хотіла бачити в якості своєї невістки якусь Дарину з міста, якщо тут поруч живе красива розумниця Таїсія, яка повернулася в село і влаштувалася працювати викладачем в школі-інтернаті.
– Я знаю, як вчинити. Треба ні привітання, ні відповіді не висловлювати молодим, нехай зрозуміє міська, що її тут не чекають, що не дуже радіють появі нерівної пари. Дивись ти!! Захомутала молодого хлопця і думає, що їй з рук зійде!
Ні вже, для нас він холостяком залишиться до тих пір, поки не одружиться на собі рівній.
Швидко в голові побудувала план Ольга і приступила до його здійснення.
Вона не стала готувати святковий стіл. Для Таїсії вона дістала б червоної ікри, але для міської і такий стіл зійде.
Приїхали гості ближче до вечора. Втомлені, але веселі. Павло весь світився від щастя, що нарешті приїхав додому. Він дуже скучив за рідними, друзями і лазнею.
Дарина встала в дверях, соромилася проходити без запрошення, а Ольга не поспішала обійняти сина. З ніг до голови оглянула непрохану гостю, її дівчинку, а вже потім чмокнула Павла в щоку.
– Мийте руки. Якщо хочете, пізніше сходіть в лазню, там зараз батько з дідусем. Загалом, ти тут не чужий, клопочи, як вважаєш за потрібне.
А вже потім вона звернулася до незнайомки і уїдливо запитала:
– Ти і є та Дарина з дитиною, я не помиляюся?
Дарина з першої хвилини все зрозуміла, серце впало в п’яти. Як неприкаяна, не знала, куди себе подіти і як поводитися. Павло теж помітив материнський сарказм і, обійнявши Дарину і Тетянку, повів у свою кімнату.
Не встигли речі розкласти, як прийшли з лазні родичі, які, на відміну від Ольги, були гостинними, добрішими і веселішими.
Михайло відразу наказав дружині:
– Олю, давай на стіл накривай, гості довгоочікувані з дороги, голодні, та й ми після лазні, сама розумієш.
«Ну чи не свиня мій чоловік-зрадник? Які ж довгоочікувані?» — в серцях подумала Ольга.
Але робити нічого, скромненько накрила стіл, дивлячись на який, Павло дуже здивувався.
Дарина нічого не їла, їй було дуже прикро за такий прийом, а ще прикріше, що її, як майбутню дружину, не представив Павло.
Знайомство пройшло спонтанно, незграбно, не такого прийому очікувала вона.
Михайло налив усім келихи, хотів виголосити тост, але його зупинила Ольга і взяла ініціативу в свої руки.
– За тебе, синку, за твій диплом і роботу! Ми віримо в тебе, що ти нас не підведеш.
Потім був ще тост, ще і ще, всі пили за прекрасного Павла. Дочка Дарини почала засинати за столом.
“А що я тут роблю?” І внутрішній голос відповів: “Йди”.
Дарина тихо запитала Ольгу:
– А можна покласти Тетяну в ліжко? Бачите, вона засинає.
Господиня мовчки встала з-за столу і кивком голови веліла їм іти за нею.
У маленькій кімнаті стояло невелике ліжко і тумбочка.
– Ось тут і будете спати. Білизна чиста. Сказала і відразу вийшла.
Дарина, поклавши дочку, гірко заплакала. Якби була можливість, вона поїхала б негайно.
Ольга, повернувшись за стіл, сказала, що Дарина не повернеться, бо втомилася, просила її не турбувати.
Павло, прийшовши до своєї кімнати, Дарину не знайшов, а коли побачив, як вона спить на самому краєчку ліжка з донькою, вирішив її розбудити: ”
– Даринко, підемо до моєї кімнати, я перенесу Тетянку. Вибач, я всю увагу приділив батькам, адже вони так довго мене не бачили, так скучили. Я залишив розмову про одруження на завтра.
Дарина не спала всю ніч. Вона згадувала, як її зустрічала перша свекруха, як вони проговорили всю ніч, а вранці, проводжаючи їх до міста, свекруха плакала.
Згадала свого першого чоловіка, якого дуже кохала. Дарина порівнювала і робила висновки.
Рано вранці небажана гостя підійшла до господині і запропонувала свою допомогу. Ольга від свого плану не відступила, дала зрозуміти Дарині своє небажання бачити її поруч із сином: «
– Ну чим ти можеш допомогти? Якщо тільки не заважати під ногами зі своєю донькою. Я вже все приготувала, друзі та подруги Павла прийдуть в гості, я люблю їх зустрічати.
Дарина дивилася на жінку і думала: “Ну де та найкраща, найдобріша мама в світі? Де гостинність, відкритість? Адже зовсім не важко здогадатися, що мене, як невістку, вони не приймають і навіть не вважають за потрібне бути ввічливими, більш людяними по відношенню до вибору сина.
Невже вони думають, що я дозволю себе принижувати? Я просто мовчки поїду і тихо закрию за собою двері”, – сама собі говорила Дарина.
Павло немов не помічав настрою нареченої. Всю увагу приділяв батькам, які без потреби згадували його дитячі витівки, приписували його характеру всілякі чесноти, багато сміялися і тут же могли розплакатися.
Було видно, що вони його дуже любили і готові були за нього вирішувати всі питання, за нього влаштовувати його особисте життя.
Якось увечері за вечерею після чергової байки, мама стала сумною, ніби зловила іншу хвилю спогадів і, дивлячись на Дарину, сказала:
– Так, синочку, закінчилося твоє веселе життя, минули ті часи, тепер будеш спину гнути, щоб прогодувати….
У повітрі зависла фраза “чужа дитина”.
Дарина подивилася на Павла, який тупо продовжував посміхатися, вдаючи, що нічого не чує, але, швидше за все, не хотів чути.
Мама своєю недомовленістю сказала все.
Дарина хотіла на ранок поїхати, але чимось отруїлася Тетянка, і тому від’їзд відклала.
Павло допомагав батькові в будівництві літньої кухні, не забував відвідувати дідуся, ввечері зустрічався з друзями в лазні, навіть встиг пару раз збігати на риболовлю на світанку.
Працюючи, він відпочивав від міської метушні, він був щасливий, його все влаштовувало.
Тетяна цілими днями гралася з кошенятами, так як більше ніхто, крім мами, на неї уваги не звертав. Всі займалися своїми справами, а за столом всю увагу приділяли синочку.
Він переконував Дарину, що вона не так розуміє маму, що всім вона сподобалася, вважають з першої хвилини знайомства своєю, тому особливо не підбирають слова, треба бути простішою і веселішою.
Але Дарині було незрозуміло, чому він не сварив маму, не висловив при ній, як сильно любить їх і щасливий з ними. Він приймав натяки матері з похиленою головою, ніби чекав співчуття до своєї долі. І це дуже ображало Дарину.
“Можливо, це була просто ревність до батьків, а може, бажання почути потрібні слова від Павла, а він мовчить, а може, мені щось підказує серце”, – в сум’ятті думала Дарина.
В черговий раз вранці Дарину зустріла незадоволена Ольга. І мало не виючи почала голосити:
– Ох, як подумаю, що скоро синок поїде, душа завмирає, коли йому тепер відпустку дадуть? Від сім’ї зайвий раз не відірветься. Дитина, дивлюся, не дуже здорова у тебе, з’їла щось і вже животом мучиться, доведеться йому танцювати від вашого настрою, від вашого здоров’я.- Охала Ольга Іванівна.
Дарина слухала, а потім сама не знаючи чому переключилася зовсім на іншу тему:
– А давайте я приготую картоплю по-французьки. Мене моя мама навчила, тобто свекруха. Я вийшла заміж за Василя, ну нічого не вміла готувати їсти, а вона всьому навчила.
Василь, мій , був слідчий, батьки його виховали порядним, відкритим, він не міг викручуватися, брехати, він мене любив більше за всіх на світі.
І на відміну від вашого сина, не міг наодинці дифірамби співати, а коли ви намагаєтеся мене принизити, то немов я до нього не маю ніякого відношення.
Мама після втрати сина не думала далі жити, але дивлячись на Тетянку знайшла в собі сили змиритися зі своєю втратою.
Чоловік її підтримував як міг, до речі теж вітчим для мого чоловіка. Ми для них весь сенс життя, вони хочуть мені щастя і постійно кажуть, що треба виходити заміж, що дитина не перешкода, що я ще молода, та й дитині батько потрібен.
Щодо матеріальної сторони можу вас запевнити, що вашому синові не снився такий достаток. У моєї свекрухи зі свекром бізнес, два взуттєві магазини в центрі міста.
Тетяні вони купили квартиру в нашому місті, та й та, де зібрався жити ваш нещасний синок, теж куплена на їхні гроші.
А вже скільки вони допомагають, один Бог знає, так що вашому синові спину гнути не доведеться і годувати чужу дитину на шкоду своєму гаманцю теж не треба, себе б прогодував, тим більше я йду на підвищення з окладом, що перевищує оклад вашого сина в три рази.
І я рада, що ви мене не прийняли, спасибі вам, ви мені відкрили очі на майбутнього чоловіка, тепер уже не чоловіка. Здавалося б, мені треба ображатися, а я радію.
Ще б пак, щоб мене дорікали дитиною, яку я люблю більше за всіх на світі. У мене був прекрасний чоловік, є батьки, найкращі свекруха і свекор у світі, є дочка, я закінчила інститут, знаю дві іноземні мови, маю дві квартири, і я повинна плазувати і заглядати вам в очі, рот, догоджати вам, щоб ви прийняли мене в свою сім’ю!!!
Та й не треба! Заради Бога, мені ще не вистачало мати безпардонну свекруху і чоловіка, який знаходиться під п’ятою матусі.
Дякую за односпальне ліжко з чистою білизною. Ну, а якщо бажаєте, я приготую картоплю по-французьки,- посміхаючись Дарина з сарказмом дивилася на очманілу свекруху.
Їхала гостя, не попрощавшись з Павлом, вона завжди думала, що зможе його полюбити, адже він так домагався її, так залицявся, дочка до нього прикипіла, але їдучи одна, зрозуміла, що не настав той час, коли треба боротися за своє кохання, з однієї причини, його немає, були одні мрії.