Алла йшла додому по сходах. Вона дійшла до третього поверху, як раптом нагорі почувся галас. Шум був з п’ятого, з її поверху… Від сусіда навпроти з дверей летіли жіночі речі! – Йди звідси, я гроші заробляю, а ти розважаєшся з сусідом! – галасував той. Сусідка Віра поспіхом збирала речі у валізу. – Вибачте, я вже заходжу, – сказала Алла. – Не заважатиму вам… – Заходь! Тобі слід зайнятися тим самим! – якось дивно сказав сусід Аллі. – Що? – здивувалася та. – Я щойно виставив твого чоловіка з нашого ліжка! – заявив Віктор. – Прийшов додому раніше. А вони не встигли! – Що-о-о?! – Алла оторопіла.
Алла йшла додому по сходах. Вона дійшла до третього поверху, як раптом нагорі почувся галас. Шум був з п’ятого, з її поверху… Від сусіда навпроти з дверей летіли жіночі речі! – Йди звідси, я гроші заробляю, а ти розважаєшся з сусідом! – галасував той. Сусідка Віра поспіхом збирала речі у валізу. – Вибачте, я вже заходжу, – сказала Алла. – Не заважатиму вам… – Заходь! Тобі слід зайнятися тим самим! – якось дивно сказав сусід Аллі. – Що? – здивувалася та. – Я щойно виставив твого чоловіка з нашого ліжка! – заявив Віктор. – Прийшов додому раніше. А вони не встигли! – Що-о-о?! – Алла оторопіла.
Алла піднімалася на п’ятий поверх пішки з важкими пакетами продуктів у руках.
Ліфт дуже не вчасно зламався і ще й застряг з пасажирами.
Алла не стала чекати слюсаря, а тільки подумала, що їй пощастило. Якби вона прийшла раніше – сиділа б у ліфті.
Вона навіть подумки подякувала касирці на касі, яка дуже повільно обслуговувала покупців.
Коли дійшла черга до Алли, вперед протиснулася бабуся зі сметаною.
Грошей у неї не вистачало. Алла доплатила сорок гривень.
– Дякую, люба. Я видно десь загубила, у мене було рівно. Хай тобі щастить…
…І ось Аллі пощастило, вона піднімалася на п’ятий поверх, а не сиділа у зламаному ліфті.
Вона дійшла до третього поверху. Нагорі почувся галас. Жінка подумала про бешкетника з четвертого поверху, але шум чувся з п’ятого, з її поверху…
Від сусіда навпроти з дверей летіли жіночі речі…
– Йди звідси, я гроші заробляю, а ти розважаєшся з сусідом!
Злякана сусідка Віра поспіхом збирала речі, які були розкидані на майданчику, у валізу.
Алла ухилилася від чергової купи речей викинутих Віктором.
– Вибачте, я вже заходжу. Не заважатиму вам…
– Заходь! Тобі слід зайнятися тим самим! – якось дивно сказав сусід Аллі.
– Що? – здивувалася та.
– Я щойно виставив твого чоловіка з нашого ліжка! Прийшов додому раніше. А вони не встигли!
– Що-о-о?! – Алла оторопіла.
– Ось так от! Я вже звільнив свою територію…
Алла зайшла у свою квартиру. Микола сидів на дивані й дивився телевізор. Ніщо не говорило, що його виставили із сусідньої квартири.
Алла навіть подумала, що Віктор помилився, але побачила почервоніння під оком чоловіка.
– Що відбувається? – запитала вона. – Це хто тебе так?
– Зашпортався перед під’їздом, слизько…
– А чи не в сусіда ти послизнувся?
– Ти про що?
– Ти знаєш про що! Пішов геть!
– Алло! Я не винен, ми просто чай пили, а він такий ревнивий…
– Чай пили у ліжку?! Встав і вийшов звідси…
– Аллочко, куди ж я піду?!
– До Вірка і йди.
– Так її ж чоловік виставив.
– То ти знаєш! От і добре, значить я права.
Алла дістала велику валізу чоловіка і почали скидати туди його речі.
– Аллочко, Аллочко, давай поговоримо. Так не можна. Зима, куди я піду?
– А про Вірку ти подумав?! Куди вона піде?! Разом вам буде тепліше. Все готово, за рештою прийдеш пізніше. Ключі залиш, ти тут більше не живеш.
– Вірочко… Ой, Аллочко! Дай хоч переночувати…
– У Вірки ночуй.
– Треба якось це все вирішити. Напевно, варто поговорити з ними?
– Іди й розмовляй.
Алла зачинила двері. Якось дивно їй сьогодні не щастить, чи навпаки щастить.
Черга, бабуся, ліфт, а тут… Бабуся обіцяла везіння. От воно яке це везіння. Подяка від Всесвіту.
Їй навіть стало смішно від таких думок. У цей момент у двері постукали. На майданчику вже все стихло. Віра намагалася закрити валізу. Микола й Віктор говорили.
– Алло, тут твій чоловік пропонує обмін. Якщо вони хочуть жити разом, то і ми повинні наслідувати їхній приклад. Квартири дві, сім’ї дві. Ти згодна переїхати до мене?
– Що? Звісно ні! Квартира моя, а я маю дозволити колишньому там жити?! Ніколи!
– Аллочко, але ж я ще не колишній.
– А ти помовч. Не довго лишилося. Навіщо ви мене покликали? Сказати про мій переїзд? Його не буде.
– Тоді… Може… Ми з Вірою… – Микола показав на квартиру сусідів.
– Чудовий обмін. – весело сказав Віктор. – Квартира, між іншим, моя, навіть не спільна. І колишню я тут не залишу. Все скінчено.
Алла засміялася. Ось це втрапили коханці. Хто б міг подумати? Кожен жив у квартирі, хоч і не в своїй. Зустрічалися, мабуть, давно. А що ж тепер? Нічого! Два розлучення.
Алла й Віктор одночасно зачинили двері, кожен у свою квартиру. Микола й Віра залишилися з речами на майданчику.
Через годину Аллі подзвонила свекруха.
– Алло. Я щось не розумію. Микола приїхав з якоюсь жінкою. Що у вас сталося? Сказав, що житимуть у мене. Хто вона?
– Вона його коханка. Звісно, згодом статус може й зміниться, але зараз саме так.
– Що-о-о?
– Ось і я сьогодні такі ж запитання ставила. Не вірила, але це так.
– Він сказав, що жити їй ніде, вона з села приїхала.
– Цього я не знаю. І мені вже не цікаво, я подаю на розлучення. Вона поки що одружена, але теж скоро буде вільна. Все так швидко сталося, мабуть, і весілля не за горами.
– Ти так спокійно про це кажеш? Це ж твій чоловік!
– Поки що чоловік, але вже ніхто. Мені сьогодні цілий день не щастило. Прямо чорна смуга. День із ранку не вдався. На роботу мало не запізнилася, потім зламалася кавомашина, загубився звіт, їдальня виявилася закритою на санітарний день, доставка їжі до офісу поїхала не туди, довелося скасувати.
Начальник насварив усіх за це, але потім відпустив на годину раніше додому.
Магазин, зламаний ліфт і нарешті головний сюрприз дня – чоловік-зрадник!
– Ясно… На добраніч, Аллочко…
– На добраніч.
Хоч із свекрухою пощастило. Не стала благати пробачити її синочка. Напевно це те саме везіння, про яке й казала бабуся. А може справжнє везіння це майбутнє розлучення?
…Вже після розлучення Алла дізналася про вагітність Віри. На момент тієї сварки на сходовому майданчику Віра вже була вагітна.
Пізніше з’ясувалося, що батьком дитини є Микола. А якби тоді нічого не трапилося, то Віктор виховував би чужу дитину, а Віра ще б і з Миколи гроші тягнула.
Обман розкрився раніше. Пощастило Аллі й Віктору…