За це додавали премію, то навіщо відмовлятися?
Настя купила різних смаколиків і пішла у приватний сектор. Вона вирішила провідати свою свекруху. Та жила в невеликому добротному будинку, який збудували ще її батьки. Настя підійшла до подвірʼя свекрухи. Хвіртка була відкрита, як і двері в будинок… З кухні чувся приємний аромат пиріжків. Напевно, свекруха вирішила провітрити, раз не стала зачиняти двері. А може, хтось зазирнув до неї в гості, окрім Насті? Дівчина тихенько підійшла до будинку й одразу ж почула голоси. Розмова була якась вкрадлива. Настя прислухалася й побіліла від почутого…
– Настю, мені дуже потрібно, щоб до клієнта виїхав хтось перевірений. Кому я ще можу довірити це діло, якщо не тобі? – спитав начальник, пильно дивлячись на молоду співробітницю.
– Як скажете, Степане Сергійовичу. Адже я зовсім не проти, – усміхнулася дівчина і кивнула.
Зазвичай співробітники заперечували, не бажаючи залишати офіс, але це не було про неї. Настя на всі речі позитивно дивилася, за будь-яку справу бралася і анітрохи не скаржилася на долю.
Рух це життя – так говорила дівчина щоразу, коли її відправляли виїхати до клієнта.
Нехай і не була вона курʼєркою, але нічого складного у проханні директора не бачила.
За це додавали премію, то навіщо відмовлятися?
Цей день не став винятком. Настя не засмутилася, хоч і прохання прозвучало майже під кінець робочого дня.
Дівчині подумалося, що непогано було б заскочити в гості до свекрухи, адже та жила зовсім неподалік тієї адреси, куди її відправили.
Пригостить жінку смачними солодощами до чаю, розповість, що новенького вони з чоловіком зробили.
А розповісти справді було що, адже вони з Олегом нарешті закінчили ремонт у дитячій, готуючись до народження первістка.
Хоча дітей у них поки що не було, але Настя не втрачала надії побачити такі бажані дві смужки.
Загадково посміхаючись і співаючи собі під ніс, Настя попрямувала до ліфта, тримаючи папку з документами, які мала підписати.
– От наївна. Невже думає, що отримає підвищення, якщо бігатиме за дорученнями боса? – перешіптувалися колеги, скоса поглядаючи на Настю.
Здавалося, вони зовсім не намагалися приховати свої розмови, зберегти їх у таємниці.
Вони навіть шепотілися надто голосно, хоч Настя і не намагалася прислухатися. Нехай кажуть, що хочуть – це її зовсім не стосується.
Про підвищення у такий спосіб вона й не замислювалася. Якщо й отримає його, то лише довівши, що цього варта.
– Тяжко їй у житті доведеться, раз така наївна, яка нічого не розуміє.
Настя хотіла було розвернутися і відповісти, але подумала, що влаштовувати сварку з нічого не варто.
Нехай думають, що хочуть. Якщо їм не подобався її характер – це їхні проблеми.
Приїхавши у компанію, де вона мала підписати документи, Настя виконала свою роботу і поспішила в магазин по смаколики.
Дзвонити свекрусі й попереджати про свій візит дівчина не планувала, вирішила зробити сюрприз. Вона знала, що Алла Дмитрівна точно вдома у такий час. От вона зрадіє!
Стосунки у невістки й свекрухи складалися добрі. Як тільки вона дізналася, що її син зустрічається з дівчиною і хоче одружитися з нею, Алла Дмитрівна відразу ж наполягла на знайомстві і прийняла Настю як рідну.
Жінка робила невістці подарунки, часто дзвонила їй і підтримувала її, якщо виникали непорозуміння з чоловіком. Алла Дмитрівна порозумілася з батьками невістки. Не свекруха, а справжнісінька мрія!
Настя раділа, що їй так пощастило. Вона могла довіряти свекрусі, ділитися з нею потаємним. Звичайно, та ніколи не замінить їй матір, але все одно вона була дуже близька.
Купивши різні солодощі, Настя написала чоловікові повідомлення, що трохи затримається, а сама пішла у приватний сектор.
Свекруха жила в невеликому будинку, який збудували ще її батьки. Будинок був добротний, часом жінка казала, що якщо молодята захочуть, то згодом зможуть перебратися туди.
Однак з околиці їздити на роботу було дуже незручно. Настя мріяла про свій будинок, але хотілося, щоб він знаходився ближче до центру чи зовсім у передмісті на свіжому повітрі. Поки що вони з чоловіком не забігали настільки вперед.
Можливо, коли стануть старшими, а діти закінчать школу… Поки що слід було насолоджуватися тим, що в них було, а не жити мріями. Гарний будинок коштував хороших грошей, яких у них поки що не було.
Хвіртка була відчинена, як і двері в будинок. З кухні чувся приємний аромат пиріжків.
Напевно, свекруха вирішила провітрити, раз не стала зачиняти двері.
А може, хтось зазирнув до неї в гості, крім Насті? Дівчина тихенько зайшла й одразу ж почула голоси. Розмова була якась вкрадлива, наче ті хто говорив, боялися, що їх почують.
Настя прислухалася й побіліла…
– Гроші мені на процедури все одно такі не знайти за короткий термін. Щоб молоді лізли у борги, я не хочу. Нехай вони живуть і облаштовують своє життя, а я якось сама впораюсь. Стану в чергу не безкоштовні процедури, а там буде видно.
– Алло, ну як же ж так? Давай спробуємо якось назбирати потрібну суму? Не можна опускати руки! Ти справді збираєшся отак все закінчити? Ти ще ж така молода, ще жити і жити! Хіба ж можна ось так? – журилася подруга свекрухи, Олена Борисівна.
– Нічого. Як судилося, так усе й складеться. Єдине, що я хочу встигнути зробити, то це вирішити питання зі спадщиною. Я подумала написати дарчу на цей будинок на Настю.
У них з Олегом гарні стосунки, звісно, але я турбуюся за дівчинку.
Чоловіки такі непостійні.
Я теж думала, що ми з чоловіком разом до кінця, а він знайшов іншу і виставив мене з квартири.
Залишившись з дитиною без засобів для існування… Сама пам’ятаєш, як я справлялася.
Не хочу, щоб Насті теж довелося тяжко. У неї, звичайно, є батьки, вони допоможуть, але і я хочу виявитися корисною.
Я вирішила переписати на неї цей будинок, подарувати їй усі сімейні прикраси.
Коли народиться дитина, вона повинна почуватися захищеною, знати, що вона має шляхи відступу. За сина я не хвилююся, а вона жінка.
Жінку образити дуже просто. Хоча я й не хочу думати про погане, але краще передбачити все і подбати про неї.
Настя відчула, як на очі навернулися сльози. Вона зрозуміла, що свекруха дуже слаба, і вирішила зберегти все в секреті, не розповідати рідним, а ще дбала про неї, Настю, навіть зараз.
Якщо процедури треба так терміново, то чи не простіше було продати всі фамільні прикраси й будинок?
Могла б оселитися в них з Олегом, а потім вони б щось придумали!
У голові зашуміло від таких думок. Як вийшла з дому і зникла за поворотом, Настя до ладу не пам’ятала.
Вона не готова була здатися і дати знати, що почула цю розмову.
Серце було не на місці.
Поки Настя не знала, на що слаба її свекруха, не хотіла засмучувати Олега раніше часу.
Прогулюючись вуличкою, Настя побачила Олену Борисівну, яка прямувала до зупинки.
Жінка журилася, хитала головою і важко зітхала. Зрівнявшись із нею, Настя наполягла, щоб Олена Борисівна розповіла все про стан Алли Дмитрівни.
Жінка нічого не стала приховувати, пообіцяла, що не розповість подрузі про розмову з Настею.
А дівчина замислилась…
Де взяти таку велику суму в такий обмежений термін? Процедури недешеві, а чекати не можна. Для сприятливого результату важливо було зробити все якнайшвидше.
Приїхавши додому, Настя про все розповіла чоловіку. Сказати, що Олег був вражений її розповіддю – нічого не сказати.
Чоловік відразу ж почав напружено писати своїм друзям з проханням допомогти і дати в борг трохи грошей.
Наступного дня вони звернулися до банків, щоб отримати кредит.
Настя розповіла своїм батькам про те, що дізналася, і вони також захотіли допомогти.
Зі свого боку, Олена Борисівна теж пообіцяла запитати у знайомих, хто і чим зможе надати допомогу.
Зрештою протягом тижня вдалося зібрати необхідну суму. Хтось із друзів давав у борг і говорив не думати про терміни повернення, а хтось махав рукою, говорячи, що повертати нічого не потрібно.
Алла Дмитрівна зателефонувала невістці й попросила її приїхати. Вона збиралася поговорити з нею про те, щоб оформити на неї будинок, але навіть уявити не могла, що йтиметься зовсім про інше.
Настя приїхала не одна, а з чоловіком та Оленою Борисівною. Вони дали свекрусі необхідну їй суму. Дивлячись спочатку на подругу, а потім на гроші, Алла Дмитрівна розплакалася.
– Я ж просила тебе зберегти все в таємниці…
– А я що?! Побігла роздзвонювати по всій окрузі?! – насупилась Олена Борисівна. – Твоя невістка сама мене підстерегла, між іншим, коли я йшла на зупинку.
Вона почула нашу розмову і не збиралася здаватися. Ми з тобою дружимо так багато років! Як же ж я могла промовчати і дозволити тобі занапастити себе, тим більше сама доля звела нас з Настею?
Ось ми й зібрали потрібну суму. А ти не дорікай нікому в цьому, краще якнайшвидше їдь у лікарню і записуйся на процедури!
Алла Дмитрівна розплакалася ще дужче. Олег обійняв матір і попросив її більше ніколи не зберігати такі серйозні речі в таємниці, адже це стосувалося не лише її.
– Ми всі близькі та рідні один одному люди. Найголовніше у цьому житті – воно саме. Здоров’я й можливість дихати. Все інше обов’язково додасться. Ви ні про що не турбуйтесь. Процедури пройдуть вчасно, а значить, ваше здоровʼя буде в порядку.
Аллі Дмитрівні провели процедури. Все пройшло добре, тому подолати недугу вдалося. Лікарі обіцяли, що тепер все буде гаразд.
Настя щодня відвідувала свекруху у лікарні. Вона приходила то з чоловіком, то зі своєю мамою, то з Оленою Борисівною.
Прийшовши туди незадовго до виписки свекрухи, дівчина поділилася радісною новиною – вона вагітна.
– Відновлюйтеся якнайшвидше, адже скоро вам доведеться допомагати нам з онуками, – посміхалася Настя.
Алла Дмитрівна була рада, що їй так пощастило з невісткою.
Інша на її місці навряд чи так сильно потурбувалася б про здоровʼя матері чоловіка. Вона знала, що батьки Насті продали гараж, щоб вкласти кошти в процедури, і була безмежно вдячна їм.
Жінка розраховувала, що життя дасть їй можливість віддячити всім за виявлену доброту. Настя тепер стала ще ближчою до свекрухи, зовсім як рідна дочка. Вона боролася за здоров’я жінки, і та розуміла, що до кінця життя не зможе відплатити за таку доброту.
– Мені дуже пощастило, що Олег одружився саме з тобою. І йому пощастило мати таку чудову дружину. Твоє серце найсвітліше, що будь-коли зустрічалося на моєму життєвому шляху! – говорила Алла Дмитрівна.
Жінка таки наполягла на тому, щоб переписати свій будинок на невістку, про всяк випадок.
Жінка була впевнена, що Настя не виставить її на вулицю, доки вона жива, а потім… Що буде потім, покаже лише час.
Зараз треба було підготуватися до народження онука чи внучки і запастись силами.
Алла Дмитрівна активно одужувала, а Настя з Олегом раділи, що встигли вчасно.
Якби дівчина не погодилася того дня завезти документи на підпис, а потім не вирішила заскочити в гості до свекрухи, то хто зна чим усе могло закінчитися?
Жодна випадковість у нашому житті зовсім не випадкова…