– Що трапилося? – Запитав чоловік. – Трапилося! Те, що ваша матуся три місяці нас за недолугих тримала! Квартиранти у неї, гроші у Наташі –  а вона тут, як королева! Сьогодні – переїзд. Збирай її. І свої речі також

– Шановні гості, а чи не час господарям відпочити? – обурено сказала Лана, наче чайник, що скипів. – А що

Читати далі

Кирило прийшов на роботу. – Агов, а що трапилося?! – запитав він колег. – До кого швидка приїхала? – Та начебто у нас все тихо, – відповіла Світлана. – А що там таке? – Все, як годиться при виклику швидкої, – пояснив Кирило. – Машина біля офісу, в коридорі лікар, медсестра з валізкою… – О, мабуть все серйозно! – підняв голову від ноутбука Павло Сергійович. – Піду гляну. Він встав з місця і вийшов з кабінету. Не минуло й кількох хвилин, як у дверях з’явився здивований Павло Сергійович. – Ви не повірите! – раптом сказав він. – Не повіримо у що? – всі застигли, нічого не розуміючи

– Агов, а що трапилося?! До кого швидка приїхала? – зайшов у кабінет захеканий Кирило. Хлопець сьогодні на десять хвилин

Читати далі

Ого! Квартиру купила! І ми, нічого не знаємо, приховала вона від нас цей факт. Нам, своїм найкращим подругам, нічого і не сказала, – дві мої співробітниці, з якими я і справді певний час дружила, перешіптувалися в коридорі, думаючи, що я їх не чую. Це була одна з чергових ситуацій, які змусили мене ще раз задуматися над тим, ким ці люди є для мене. Я йшла в туалет мити горнятко від кави, і виходить, почула їхню розмову випадково. Перша моя реакція була такою, що я засмутилася, але потім вирішила, що це навіть на краще, бо я зрозуміла їхнє справжнє ставлення до мене

– Ого! Квартиру купила! І ми, нічого не знаємо, приховала вона від нас цей факт. Нам, своїм найкращим подругам, нічого

Читати далі

Ледве дочекавшись, поки дружина піде на роботу, Михайло увімкнув воду і заткнув кухонну раковину. Після цього він зі спокійною душею пішов у магазин. А коли повернувся, біля його дверей уже стояла сусідка знизу, Марія Іванівна. — Ви що?! Зовсім збожеволіли?! У мене щойно ремонт закінчився! – кричала вона

— Михайле, мама дзвонила. Вона взяла квитки на поїзд, тому нам треба їх з братом розмістити… Ти зможеш заїхати в

Читати далі

Вже котру ніч Марта не може заснути: минуле знову приходить до неї у снах, у думках, які вужем перетискають їй горло, не дають дихати, стискають за серце. Не розуміла, чому саме тепер те, що сталося більше двох десятків літ, точить свіжою раною. Що б не робила, чи то в хаті, чи на господарці, повертає свій погляд туди, де закінчується межа між її і обійстям Ганни, де виросла і білопінно зацвіла вишенька. Ніхто її там не садив, тому ні Марта, ні Ганна не розуміли, звідки взялося це деревце. Хоча… Жевріє у душі Марти страшна здогадка: ця вишенька – не інакше, як якийсь знак, посланий їй згори, пересторога – покаятися за свій гріх, відкритися нарешті Господу. І Ганні

Вже котру ніч Марта не може заснути: минуле знову приходить до неї у снах, у думках, які вужем перетискають їй

Читати далі

Марина зайшла до своєї сусідки Раїси Федорівни. – О, Боже, Маринко та ти ж заслабла! – ахнула та, глянувши на Марину. Невдовзі дівчина попила гаряченького чаю, і задрімала на дивані в сусідки. Прокинулася вона від голосів у коридорі. – У мене Маринка, сусідка, заслабла вона, – казала комусь Раїса Федорівна. Сусідці відповів якийсь чоловічий голос, і Марина встала з дивана. Незручно ж, розляглася тут слаба в чужій квартирі, а он гості прийшли! В кімнату зайшла Раїса Федорівна. – Прокинулася вже? – запитала вона. І тут двері в кімнату відкрилися, й Марина не повірила своїм очам

Життя якось зовсім перестало радувати Марину, воно перетворилося для неї на чергування сірих і безрадісних буднів, схожих один на одного,

Читати далі

— Де ти спиш, Юлечко, на печі в залі? Який морок. Ти що, бабця стара? Піч – не місце для сну! У будинку було всього дві кімнати, розділені дверима, Марія поміркувала трохи і найняла працівників, які в короткий термін зробили до будинку прибудову з окремим входом. У цій новій прибудові вона спорудила для себе спальню і робочий «кабінет»

Першого вересня Юля йшла з подружкою зі школи і скаржилася: — Бачила нашу нову класну керівницю, Марію Федорівну? — Ну,

Читати далі

– Добре влаштувалася! Лежиш собі… Знаєш, мати має рацію – не потрібна мені недієздатна дружина. Розлучаюся! – Майно навпіл – у шлюбі нажите. Нема часу, щоб на тебе витрачати! – Нахабно заявив чоловік

– Яке ти маєш право? Ні гривні твоєї тут немає! Я сама тягла сім’ю, а тепер… тепер ось так сиджу,

Читати далі

А я не така як інші заробітчанки, тому на мої гроші не сподівайтеся! – заявила Іванна за столом, де зібралася родина. Вона була впевнена,  що робить все правильно, і що вона нікому нічого не зобовʼязана. – Мамо, та ми у тебе нічого і не просимо, тому все добре. Ми з Мартою просто в гості заїхали, бо ж майже рік тебе не бачили, – пояснив Матвій. Сусідка лише помахала головою, вона не могла зрозуміти Іванну. Ну і що, що син вибрав не таку невістку, яка б їй сподобалася? Головне, що діти живуть добре між собою, син щасливий, а що ще мамі треба? Та й для кого вона ті гроші складає? Але в кожного своя правда

– А я не така як інші заробітчанки, тому на мої гроші не сподівайтеся! – заявила Іванна за столом, де

Читати далі

Ніна з Михайлом одружилися два роки тому. Молода сім’я мала труднощі і свекруха Варвара Павлівна запропонувала пожити в неї. Квартира свекрухи була простора – три кімнати, великий балкон. Ніна була не з глухого села, та й у місті в неї були родичі, але свекруха говорила з нею як із простачкою, вчила всьому, аж до миття посуду. Ніна старалася, мовчала. Не в своїй хаті живе ж, і не бути їй тут ніколи хазяйкою. Свекруха раділа, але вигляду не показувала. А Ніна була слухняна, старанна, не скаржилася. Про свекруху вона мовчала. Не говорила ні погано, ні добре. – Нормально, – відповідала вона, якщо питали. І тут сталася несподівана подія…

Ніна з Михайлом одружилися два роки тому. Молода сім’я мала труднощі і свекруха Варвара Павлівна запропонувала пожити в неї. Квартира

Читати далі