Ніна з Михайлом одружилися два роки тому. Молода сім’я мала труднощі і свекруха Варвара Павлівна запропонувала пожити в неї. Квартира свекрухи була простора – три кімнати, великий балкон. Ніна була не з глухого села, та й у місті в неї були родичі, але свекруха говорила з нею як із простачкою, вчила всьому, аж до миття посуду. Ніна старалася, мовчала. Не в своїй хаті живе ж, і не бути їй тут ніколи хазяйкою. Свекруха раділа, але вигляду не показувала. А Ніна була слухняна, старанна, не скаржилася. Про свекруху вона мовчала. Не говорила ні погано, ні добре. – Нормально, – відповідала вона, якщо питали. І тут сталася несподівана подія…
Ніна з Михайлом одружилися два роки тому. Молода сім’я мала труднощі і свекруха Варвара Павлівна запропонувала пожити в неї. Квартира свекрухи була простора – три кімнати, великий балкон. Ніна була не з глухого села, та й у місті в неї були родичі, але свекруха говорила з нею як із простачкою, вчила всьому, аж до миття посуду. Ніна старалася, мовчала. Не в своїй хаті живе ж, і не бути їй тут ніколи хазяйкою. Свекруха раділа, але вигляду не показувала. А Ніна була слухняна, старанна, не скаржилася. Про свекруху вона мовчала. Не говорила ні погано, ні добре. – Нормально, – відповідала вона, якщо питали. І тут сталася несподівана подія…
Ніна отримала спадщину і вже зібралася захищатися від свекрухи. Їй здавалося, що Варвара Павлівна обов’язково матиме на неї плани. Чому?
Ніна з Михайлом одружилися два роки тому. Молода сім’я мала труднощі і свекруха Варвара Павлівна запропонувала жити в неї.
Квартира свекрухи була простора, три кімнати, великий балкон.
Балконом вони майже не користувалися, він виходив на центральну вулицю. Його використовували для провітрювання ну ще свекруха вирощувала квіти.
Одяг там ніколи не сушили. Ніна одразу підняла це питання.
– Це ж не село! Тут своє споднє на загальний огляд не вішають. Це місто!
Звичайно Ніна була не з глухого села, та й у місті в неї були родичі, але свекруха говорила з нею як із простачкою, вчила всьому, аж до миття посуду.
Ніна старалася, мовчала, не в своїй хаті, і не бути їй тут ніколи хазяйкою. Вона і без усіх вказівок уміла все і бачила, що треба робити.
Свекруха раділа, але вигляду не показувала. Вона і сином керувала, але той міг завжди відповісти їй. А Ніна була слухняна, старанна, не скаржилася. Жили мирно, але Ніні здавалося, що свекруха її не любить. В офісі, де працювала Ніна, всі говорили про своїх родичів, найгіршими з них були свекрухи.
Ніна про свою мовчала, ні погано, ні добре.
– Нормально, – казала, якщо питали.
А не питали, просто мовчала.
І тут сталося несподіване. Спадщина прийшла, звідки не очікували! Микола, двоюрідний брат Леоніда, рідного діда Ніни по материнській лінії залишив все саме їй.
Історія була стара і заплутана.
Дід та його двоюрідний брат були закохані в бабусю Ніни, Ірину.
Справа йшла до весілля Іри з Миколою, але з’явився Леонід.
Батьки бабусі видали її за перспективнішого з братів, яким і виявився Леонід.
Ірина й сама не чинила опір цьому. Леонід часто їздив за кордон, на той час Миколі це не світило.
Леонід з Ірин жили погано, багатство та статус не зробили бабусю Ніни щасливою.
Леонід гуляв, на боці він мав трьох дітей.
У поїздки за кордон він її ніколи не брав, а потім усе припинилося – його звільнили.
Можна було знайти собі заняття, але Леонід просто лежав на дивані.
Грошей не було, всі заощадження зникли. Золото, яке було в Ірини, довелося продати. Виживали.
Після раптового відходу Леоніда на спадок налетіли його позашлюбні діти.
Ірина після цього переїхала з дочкою у маленьке містечко, звідки вони й була родом.
Там її дочка вийшла заміж, там і народилася Ніна.
Микола після розставання з коханою спочатку загульбанив, а потім поїхав.
Його багато років ніхто не бачив і нічого про нього не знав.
Не думали і не гадали, що він знову з’явився. Про себе він не розповідав, чи була в нього родина, ніхто так і не дізнався. Купив у місті трикімнатну квартиру і став жити в ній один.
Вже після його відходу Ніна дізналася про всю цю історію.
Чому він залишив спадок саме їй, а не її матері було загадкою. Ірини вже не було. А Ніна тільки онука його коханої жінки.
Ніна отримала спадок і вже зібралася захищатися від свекрухи, але тут довелося сваритися з чоловіком та його старшим братом.
Чоловік зрадів великій квартирі. У його голові дозрів план – треба бізнес. Тільки ось який? Він думав і навіть привернув до цього свого старшого брата.
– Продамо, купимо машини, таксі завжди потрібні. Спочатку дві, потім розширимося, і підуть гроші.
Михайло й Олександр уже потирали руки і рахували прибуток. Справа залишалася за малим – вмовити Ніну на продаж. Але вона вперлася і збиралася вже переїжджати.
– А що тобі тут не живеться? Ви ж з мамою чудово порозумілися. Квартира майже моя.
– Квартира не твоя, а Варвари Павлівни.
– Багато ти розумієш, буде моя. От і живи тут. Я в чужу не поїду.
– Яка ж вона чужа? Вона моя, а ти – мій чоловік. Ми сім’я.
– Ми сім’я, і вирішувати маю я. Продаємо.
– Ні.
– Хочеш добре жити? Значить, слухайся чоловіка. Ми вже продумали.
– Хочеш, щоб я все життя провела тут, а потім залишилася без кута?
– Чому ж без кута, ми купимо. Ось розкрутимось і купимо, а жити у нас є де.
– Краще б ти знайшов нормальну роботу, а не випадкові заробітки.
– Ти говориш, як моя мати. Вона постійно виказує мені щодо роботи.
– Правильно робить. Коли ми одружилися, ти працював, а потім сів на шию мені і своїй мамі. У тебе тільки ідеї в голові.
– Ідея! А тепер є шанс втілити її в життя. Вся справа була у фінансуванні.
– Якщо така хороша твоя ідея, то беріть машини в кредит, і таксуйте.
– Сашку не дадуть, а я один не збираюся в це влазити. Раптом…
– Раптом справа не піде? Ти це хотів сказати?
– Якщо не вийде, то машини залишаться.
– Ні.
– Тоді вибирай! Я не хотів доводити до цього, але ти мене змусила. Або ми продаємо квартиру зараз або ділимо її при розлученні.
– Не продаємо і не ділимо. Закони читай.
– Закони? А якщо по совісті.
– А якщо по совісті, синку, то якраз совісті в тебе й немає! – втрутилася Варвара Павлівна. – Я все чула. Бізнесмен ти. У кого ви пішли з братом?
Ваш батько звичайно був не найкращим чоловіком, але намагався все в сім’ю нести. Чесно жив і на чуже не зазіхав.
А ви вирішили продати чуже, розмріялися як на своє. Ти, Ніно, не піддавайся на їхні вмовляння.
Сашко вже втратив гроші зі своїми ідеями, сидить у боргах.
Від цієї квартири після мого відходу нічого не залишиться, за борги піде.
Я на твоєму місці розлучилася б після всього цього. Ти думаєш, що я погана свекруха, що іншу дружину синові бажаю, але це не так.
Я за тебе. Не через квартиру. А знаєш, синку, я заповіт напишу, щоб квартира не зникла.
Якщо тобі й братові залишити, то Сашко борги віддасть, а ти вляпаєшся з ним у ще більші борги. На Ніну напишу і її дітей.
– Яких ще дітей?
– Твоїх.
– Ніно, ти вагітна?
– Поки що ні.
– Мамо, в чому тоді справа?
– Хочеш гарного життя – не зв’язуйся з братом. Адже це його ідеї, він тобі поганий приклад подає.
– Його.
– Скільки разів він прогорів? У вас різниця у віці десять років. За ці десять років, доки ти дорослішав, він уже п’ятий проєкт провалив. Іди й подумай.
А ти, Ніночко, можеш збирати речі. Молода сім’я має жити окремо. Я завжди буду поряд. Якщо це ще раз… Ти зрозуміла мене? Відразу кажи мені.
З Михайлом треба строго, ти молодець. І старших шануєш, теж плюс тобі. Внуків моїх виховаєш добрими людьми, я в це вірю.
З Сашком у мене не вийшло спілкування, хоч і жили разом, він мені не рідний, він син чоловіка.
Чоловік квартиру мені залишив, але потім вона дістанеться навпіл Сашку і Михайлу. А Мишко наша спільна дитина, але Сашко на нього має вплив. Поганий вплив.
Не підпускай близько до своєї родини.
– Дякую, я думала ви будете на боці Мишка. Навіть злякалася.
– Злякалася? Я й не лізла б, ти добре йому відповідала. Я ще з ним поговорю. Він зрозуміє і вибере тебе.
***
Ніна й Михайло переїхали в успадковану квартиру. Мишко довго вибачався і обіцяв надалі не піднімати розмову про продаж квартири.
Знайшов хорошу роботу, бо ж освіта мала. Варвара Павлівна завжди підтримувала невістку, ставилася до неї як до дочки, особливо після народження внуків.
Ніна забула, що колись думала про нелюбов свекрухи. Виявляється, цього й не було!
Сама повигадувала після розповідей колег…