– І навіщо тобі це? Чужу квартиру так вилизувати? Якби трапилася суперечка, тобі там нічого не світить
Генка повернувся додому з тюрми. Весь час він майже не розраховував, що молода дружина його дочекається – сім років його
Читати далі
Іван поїхав. Писав листи. Телефонів мобільних ще не було. Приїхав за півроку. Привіз подарунки, грошей трохи залишив і знову на півроку покотив.
Іван привіз наречену Валентину до свого села, до батьківського будинку. Мати зраділа, у тридцять із лишком років син нарешті вирішив
Читати далі
Валя, дуже переживаючи, набирала номер телефону своєї матері, Тамари Іванівни. – Матусю, Маринка знову заслабла… – сумно сказала вона в слухавку. – Ти приїдеш? Посидиш із нею?.. І Тамара Іванівна вкотре за осінь поспішала з села до доньки в місто. Ну й звісно ж до улюбленої малечі – своєї онучечки Маринки! – Ох, Маринко. І що нам робити з тобою? – гладила бабуся дівчинку по голівці. – Слухай, Валю, – раптом обернулася вона до дочки. – Не знаю, як ти до такого поставишся, але в мене є одна пропозиція… Валя здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається
Валя, переживаючи, набирала номер телефону своєї матері Тамари Іванівни. – Матусю, Маринка знову заслабла… – сумно сказала вона в слухавку.
Читати далі
Так, Ніно, мабуть до снігу ми картоплю копати будемо. І на біса стільки насадили? А все ти. А раптом сімʼї не вистачить. А де твої хлопці? Палець об палець вдарити не хочуть. А раніше пам’ятаєш? Як купою навалимося, до обіду вже все викопано. Ех, були часи – Ніна прислухалася – Чуєш, діду, під’їхав начебто хтось? Сходи, подивися
— Мишко, я чого зайшов то – м’яв кепку в руках батько. – Не підможете нам із матір’ю картоплю викопати?
Читати далі
Приїжджайте в пʼятницю ввечері, щоб в суботу з самого ранку вже до роботи стати, – Валентина Петрівна попередила сина заздалегідь про свої плани. Питати, які плани у сина вона не звикла, бо вважала, що усі в родині мають лише її слухатися, адже вона знає як краще. Назар і справді не міг відмовити мамі, хоча «маминим синочком» його аж ніяк не назвеш. Він добре вчився в школі, сам поступив в університет, рано став самостійним. З роботою йому пощастило, квартиру купив своїми силами. А маму він слухав виключно через любов і повагу
– Приїжджайте в пʼятницю ввечері, щоб в суботу з самого ранку вже до роботи стати, – Валентина Петрівна попередила сина
Читати далі
Я, чотири роки тому, їдучи до столиці, зробив необачний вчинок – залишив ключі від своєї двокімнатної квартири матері. Я і подумати не міг, що вона без мого відома впустить туди «квартирантів»
Я, чотири роки тому, їдучи до столиці, зробив необачний вчинок – залишив ключі від своєї двокімнатної квартири матері. Я і
Читати далі
Весілля Аліни й Сергія було пишним. Гостей було більше ста, багатьох Аліна взагалі бачила вперше. Коли батьки Сергія подарували молодим пухкенький конверт, Аліна зраділа. Сергій зразу казав, що його батьки подарують дуже хороший подарунок. Прийшла черга подарунка від батьків Аліни. – Любі мої! – змахнувши сльозу, почала мати нареченої. – Ми з батьком вітаємо вас і даруємо оцей скромний подаруночок… Тетяна Михайлівна витягла з-під столу якусь велику коробку і вручила молодим. – Цей подарунок стане вам у нагоді в сімейному житті! – підморгнув дочці Ігор Володимирович. Аліна глянула на коробку й застигла від несподіванки
Весілля Аліни й Сергія було пишним. В нареченої була мереживна сукня з відкритим верхом, і вона сама собі здавалася якоюсь
Читати далі
І в їхні стосунки ніколи не лізла. Вважала це неприпустимим
– Приїжджайте до мене негайно! – у голосі своєї невістки Інни Віра почула прямо наказ. Вона не встигла нічого запитати
Читати далі
Сватання як таке було зіпсоване. Свати поїхали невдоволені, посіявши в душах усіх сумʼяття
– Капусту купи обов’язково, голубці зроблю. Які ж Зелені свята без голубців? – Марія вхопила телефон і набрала чоловіка, поки
Читати далі
– Де ти є?! – гукнула Лариса доньку Ірину, коли повернулася додому. – Що ти знову сусідам наговорила? Схоже, сусідка нажалілася, бо Ірина вийшла сама на вулицю, ще й легко вдягнена… А якось сталося диво. До них приїхав представницький чоловік у строгому костюмі. Він уважно оглянув дівчинку, і відправив малу погуляти під наглядом якоїсь тітки Яни. Про що він говорив із Ларисою, дівчинка не знала. – Не бійся, – обійняла дівчинку Яна. – Ми заберемо тебе із собою, у тебе буде нове життя. На тебе вже чекає велика кімната, гарне ліжко, купа іграшок, повна шафа нового одягу… – Навіщо це вам? – дівчинка не розуміла, що відбувається
– Більше ніколи не проси мене посидіти з цією дівчиною! – галасувала у слухавку й червона від злості Людмила. –
Читати далі