Уперше Олег повернувся додому за північ. Він пройшов на кухню і побачив накриту серветкою вечерю, у спальні на своєму місці спала Ірина. Олег підійшов до дружини, зазирнув у її безтурботне обличчя і вийшов, а Іра, почувши, як він зачинив за собою двері, розплющила очі й довго лежала, дивлячись у темряву. Відрядження Олега проходило як завжди, за тим винятком, що за кілька днів до нього приєдналася Поліна, і їхні вечори були сповнені тієї самої палючої пристрасті.

Уже кілька місяців Олег мріяв розлучитися зі своєю дружиною Іриною. Разом вони прожили сім років, дітей так і не завели,

Читати далі

Павло взяв шефство над ним: давав книги, вчив, пояснював. Навіть одного разу прийшов до Федора додому, щоб вмовити: — Федоре Семеновичу, вашому синові потрібно вчитися далі. У нього талант. — Поліна доїтиме. Або я прийду, якщо треба. Але втратити такий розум — гріх.

У день похорону дружини Федір не проронив жодної сльози. — Ти поглянь, я ж казала — він не кохав Зіну,

Читати далі

Зоя з чоловіком і дитиною збиралися на дачу. У місті була спека, і Зої стало шкода свою матір Тетяну Василівну. Кондиціонера вдома не було. А на дачі – краса! – Мамо, поїхали з нами, в село, – запропонувала Зоя. – Там свіже повітря. Сидітимеш у альтанці, пташки співають, квіти цвітуть… – Не поїду! – роздратовано сказала мати. – Що ти причепилася до мене! – Відступися від неї, – сказав Зої чоловік Мишко… Вони побули на дачі менше ніж планували і приїхали додому раніше. З квартири чулися голоси. То була Тетяна Василівна і її племінниця Віра. Зоя з Мишком прислухалися і аж перезирнулися від почутого

– Мамо, поїхали з нами в село… там свіже повітря! – Не поїду! Що ти причепилася до мене! – мати

Читати далі

Наталя поливала квіти на підвіконні, як раптом задзвонив її мобільний. Жінка відставила лійку і взяла слухавку. – Алло, Наталко, привіт! – почувся в телефоні голос її колишнього чоловіка Миколи. – Виручиш мене по старій памʼяті? – Привіт, Микольцю! – здивувалася Наталя. – Ти про що це таке говориш? Як я тебе маю виручити? Гроші потрібні тобі, чи що? – Ні, не гроші, – сказав той. – А допомога. Потрібно, щоб ти побула моєю дружиною. Але не колишньою, а справжньою. – Навіщо?! – ахнула Наталя. – Що там у тебе відбувається, Миколо?! Жінка застигла з телефоном в руках, не розуміючи, що відбувається

Наталя поливала квіти на підвіконні, як раптом задзвонив її телефон. Жінка відставила лійку і взяла слухавку. – Алло, Наталко, привіт!

Читати далі

Дмитро приїхав додому в своє рідне село з нареченою Тетяною. А точніше вже з дружиною. Вони розписалися три дні тому. – Зараз відсвяткуємо, кохана! – сказав чоловік. – Рідні у мене багато, всі поряд живуть! – Я ж ні з ким не знайома… – опустила очі Тетяна. – Не бійся у мене хороша рідня, – хвацько сказав Дмитро й обійняв кохану. Приїхали вони пізно ввечері. Знайомство з батьками пройшло добре. Мати Дмитра була не дуже привітна. Тетяна списала це на пізню годину… Дмитро з батьком ще весело спілкувалися за столом, як раптом сталася якась дивна річ

Дмитро приїхав додому в своє рідне село з нареченою Тетяною, а точніше вже з дружиною. Вони розписалися всього три дні

Читати далі

Минув місяць. Потім другий. І якось серед ночі Петро прокинувся, пішов на кухню, взяв старий альбом і довго-довго дивився на фото. На молоденьку Марічку з косою. На малюків у неї на руках. На всі ті миті, які він сприймав як належне.

Марія вийшла заміж у двадцять два. Не з великої любові – швидше з довіри. Вона знала Петра ще зі школи,

Читати далі

“- До зарплати ще тиждень. Син захворів. Грошей зовсім не залишилося. Добре хоч сама в аптеці працюю! – сумні думки мучили Світлану, яка цього ранку поверталася з аптеки.

“- До зарплати ще тиждень. Син захворів. Грошей зовсім не залишилося. Добре хоч сама в аптеці працюю! – сумні думки

Читати далі

Ніна приготувала сніданок і покликала сімʼю до столу. Раптом хтось подзвонив у двері. Ніна глянула в домофон – біля хвіртки стояла свекруха. – Михайле, твоя мама прийшла! – гукнула Ніна, відчиняючи двері. Чоловік спускався з другого поверху. – Мамо, щось сталося? – запитав він. – Мені потрібно поговорити, – тихо сказала Світлана Юріївна. – Проходь, поснідай з нами, – запросив син. Після сніданку Михайло запитав: – То що ти хотіла? – Мені потрібно, щоб ти дещо підписав! – несподівано сказала свекруха і дістала з сумочки якийсь листок. – Це що? – запитав Михайло, взяв у матері листок, переглянув його і аж ахнув від побаченого

У морозній тиші раннього ранку голосно лунав звук сокири. Ніну розбудив цей звук. Вона встала з ліжка, відсунула щільну штору

Читати далі

– Гарні будуть батьки, точно вам це говорю. Я знаю. У мене п’ятеро таких пухнастих паршивців. Вони вже точно знають, хто найкращий.

Малюка довго ніхто не забирав із пологового відділення. Буває таке. Відмовилися, і, як на зло, ніхто не виявляв бажання. Отже,

Читати далі