Живемо один раз! – говорив Олег своїй коханій Марині, роблячи замовлення в дорогому ресторані. Потім на виписку з пологового будинку чоловік приніс їй величезний букет троянд. Ефектно, але навіщо ж стільки витрачатися на квіти?! Особливо коли попереду декрет… Але Олег працював тоді в хорошій компанії. Гроші текли річкою і він думав, що так буде завжди… А потім Олега звільнили.

 Живемо один раз! – говорив Олег своїй коханій Марині, роблячи замовлення в дорогому ресторані. Потім на виписку з пологового будинку чоловік приніс їй величезний букет троянд. Ефектно, але навіщо ж стільки витрачатися на квіти?! Особливо коли попереду декрет… Але Олег працював тоді в хорошій компанії. Гроші текли річкою і він думав, що так буде завжди… А потім Олега звільнили. – Нічого страшного, – сказав той. – Знайду щось краще. Не знайшов… Влаштувався за невелику зарплату. Марина вийшла на роботу, коли синові було два рочки. Не від хорошого життя – від безвиході. І тут Олег заявив несподіване…

– Ти серйозно? – запитала Марина свого чоловіка Олега, відкладаючи свій телефон вбік.

У її голові вже крутилися цифри – оренда, садок, страховка…

– Так, – Олег потягнувся вилкою по тушковану печінку. – Я втомився, Маринко. Набрид цей офіс, ці вічні незрозумілі необґрунтовані вимоги. Я хочу взяти паузу, віддихатися, зрозуміти, куди далі рухатися!

А для цього треба бодай пів року пожити по-іншому. Та й із Сашком я хочу побути.

Погано, коли дитина проводить пів дня в садку, пів дня – з нянькою, а не з батьками.

З останньою думкою важко було посперечатися, але залишатися одним годувальником у сім’ї Марині якось не дуже подобалося.

Вона завжди знала, що її чоловік не карʼєрист. У цьому вона бачила свою красу. На відміну від багатьох чоловіків, які були «одружені» з роботою, Олег завжди знаходив час для близьких.

Але коли він заговорив про звільнення, Марина не на жарт злякалася.

Самі знаєте, які думки в голову полізли. Сяде зараз чоловічок за серіали чи ігри, і немає жодних гарантій, що встане. Скільки вже є таких прикладів!

Та й дивно їй було уявити чоловіка у ролі домогосподаря.

У її рідні всі чоловіки працювали до пенсії, дід навіть у сімдесят п’ять гнув спину на дачі.

А тут – «Хочу побути із сином!»

Синові, на хвилиночку, вже п’ять років!

Коли вони познайомилися, Олег заробляв непогані гроші, носив сорочки з розстебнутим коміром і жартував з Марини, яка завжди намагалася розрахувати бюджет до копійки.

– Живемо один раз! – говорив він, замовляючи другу пляшку ігристого в ресторані, куди Марина до знайомства з Олегом нізащо не пішла б через шалені ціни.

На виписку з пологового будинку він приніс їй величезний букет троянд.

Ефектно, але навіщо стільки витрачати на квіти?! Особливо коли попереду декрет…

Але Олег працював тоді в логістичній компанії – не топ-менеджер, але посада хороша. Гроші текли річкою і він думав, що так буде завжди.

А потім Олега звільнили. Не його одного – вся фірма тоді тріщала по швах.

– Нічого страшного, – сказав той, цілуючи сина в маківку. – Знайду щось краще.

Не знайшов…

Влаштувався Олег за невелику зарплату. Їздити далеко, тому виходить він затемно, і повертається затемно.

Сашко нудьгує, питає іноді:

– Тату, а сьогодні ти вдома спатимеш?

Марина вийшла на роботу, коли синові було два рочки. Не від хорошого життя – від безвиході.

Виявилось, у неї талант до цифр. За рік їй підвищили зарплату, ще за пів року – знову. Тепер вона заробляє більше за чоловіка.

– Ти просто геній! – казав Олег, і в його голосі не було жодних заздрощів.

Тільки гордість.

Варто було Марині похвалитись колегам, який у неї золотий чоловік, і ось вам, будь ласка.

Олег Михайлович проситься «в декрет»! Точніше, як він висловився «у відпустку по догляду за сім’єю», щоб «побути з сином і зрозуміти куди рухатися далі».

Марина помовчала, а потім зітхнула:

– А гроші?

– А в нас є твоя зарплата.

Олег мав вигляд людини, яка надто довго трималася за край прірви і нарешті зрозуміла, що сил більше немає.

– Ти впевнений?

– Ні. Але якщо не зараз, то коли?

– Гаразд, давай спробуємо. Тільки є умова – няньку відпускаємо, дім і побут на тобі.

– Домовилися.

Марина не спала всю ніч. Крутилася, рахувала витрати. Вранці чоловік обійняв її, поки вона наливала каву.

– Я передумав, – сказав він. – Не треба.

– Чому?

– Тому що ти вся напружилася, як струна. Я не хочу бути тобі тягарем.

Марина обернулася до нього:

– Олеже, що ти таке кажеш? Ти ніколи не був тягарем!

– Тоді чому ти боїшся?

«Бо я знаю, як це буває, – подумала Марина. – В Оленки чоловік «взяв паузу» п’ять років тому – відтоді грає в компʼютер і скаржиться, що його не цінують. Тому що моя робота – це не любов, а необхідність. І якщо ти сядеш вдома, мені вже ніколи не вирватись. Тому що я втомилася. Бо мені лячно».

– Я не знаю, – сказала Марина замість цього.

Чоловік кивнув і відійшов до плити – робити омлет для Сашка.

Коли вони пішли в садок, Марина зателефонувала няньці:

– Ніно Іванівно, скоро нам доведеться… Зупинити наші заняття.

– Надовго? – запитала вона.

– Не знаю, – вдруге за ранок повторила цю фразу Марина. – Чоловік зібрався у відпустку по догляду за сім’єю.

– Це чудово, хлопчики в такому віці люблять проводити час із батьками, – сказала нянька. – А якщо щось зміниться, то ви мене знайдете…

***

Перший ранок «декрету» почався з того, що Олег розбудив Марину запахом кави.

На столі – яєчня з помідорами. Сашко, який зазвичай вередував вранці, вже сидів вмитий і одягнений:

– Тато сказав, що ми робитимемо літак із картону! – сказав він, розмахуючи ложкою.

Олег стояв біля столу у фартуху з написом «Супермама» і посміхався:

– Ну що, як вам сніданок?

– Клас! У мене таке відчуття, ніби мене підмінили!

За два тижні в домі відбулися дивні зміни.

Спочатку стало не впізнати холодильник. Раніше в ньому панував безлад.

Тепер стояли контейнери з підписами: “Гречка на вівторок”, “Котлети для Сашка”, “Вітамінний салат”.

Чоловік перебрав усі речі у шафах, половину виклав на продаж, три мішки відніс на благодійність і навіть віддав комусь стоси старих книжок.

Але головне диво трапилося з дитиною.

– Ти, що чарівник? – пожартувала Марина якось увечері, коли застала чоловіка із сином за збиранням дерев’яної модельки.

– Просто нарешті роблю те, що подобається, – знизав плечима Олег.

***

А потім сталося несподіване.

Марина прийшла з роботи (вже не о сьомій, а о шостій – чоловік наполягав на «сімейній вечері»), і він зустрів її з ноутбуком:

– Слухай, я тут поки сидів удома, дещо придумав.

Він відкрив файл. Графіки, таблиці, розрахунки.

– Це ж…

– Це з моєї колишньої роботи. Я подумав – якщо застосувати ці розрахунки, твоя компанія заощадить щонайменше 15 відсотків! Можеш завтра начальнику показати.

Марина подивилася на нього – цього чоловіка, який ще місяць тому з цікавістю перебирав шафи – і раптом зрозуміла – він не здався.

Він перезавантажився!

***

Зараз у них все йде так:

Чоловік офіційно – «домогосподар», але паралельно віддалено консультує якісь фірми з логістики. Все ж таки в нього великий досвід і знання.

Сашко ж приходить зі школи з п’ятірками з математики.

– Тато пояснює краще вчительки! – говорить син.

Марина ж, яка в декреті із задоволенням підробляла онлайн, записалася на додаткові курси.

Якось ввечері, за чашкою чаю, чоловік сказав Марині:

– Знаєш, а цей «декрет» – найкращий мій крок у всій кар’єрі!

Марина кивнула.

І додала до списку покупок новий фартух з написом «Супертато»…