Коли Ніну окликнув Микола, вона вже два місяці була в розлученні. Почувалася вона не дуже, сильно сумувала за чоловіком і переживала, як він там. А тут незнайомий хлопчик назвав її “мамою”, серце у Ніни вистрибнуло з грудей. -Що сталося, малюк, ти загубився? -Ласкаво запитала вона.

Щасливе дитинство Миколки закінчилося в п’ять років. Коли одного разу батьки не прийшли забирати його з садочка.

Всіх дітей вже розібрали, а хлопчик сидів за столом і малював себе, маму і тата.

Вихователька поглядала на нього і чомусь весь час витирала щоки. А потім підійшла, схопила на руки, міцно притиснула до себе і сказала:

-Що б не сталося, ти не повинен боятися, Миколо. Ти тепер повинен бути сильним. Зрозумів мене? Зрозумів мене, малюк?

-Я хочу до мами, – вимовив він у відповідь.

-Зараз прийдуть тітка і дядько. Ти підеш з ними, Миколо. Там буде багато інших діточок, ти тільки не плач.

І вона притиснулася до нього своїм мокрим обличчям.

Потім його взяли за руку і повели до машини. На питання: “Коли його віддадуть мамі”, йому сказали, що мама з татом далеко, і сьогодні не зможуть прийти за ним.

Миколу поселили в загальну кімнату з такими ж, як він, хлопчиками. Але батьки не прийшли ні завтра, ні ще через день. Хлопчик дуже сильно переживав і плакав ночами, тому у нього піднялася температура.

І тільки тітка в білому халаті серйозно поговорила з ним після одужання. Вона сказала, що батьки його тепер дуже далеко, на небі. І вони не можуть спуститися звідти.

Але вони завжди поруч, доглядають за ним, все знають про нього, і тому йому треба добре поводитися і не хворіти, щоб вони не засмучувалися.

Але Миколка не повірив. Він дивився на небо і не бачив там нікого, крім птахів і хмар. Він вирішив будь-що знайти їх.

Спочатку він ретельно досліджував двір на прогулянках. Нарешті знайшов невелику дірку за кущем. Там були вигнуті залізні прути паркану. Але пролізти він туди міг тільки наполовину.

І хлопчик став робити підкоп. Потихеньку справа просувалася, земля була пухка, з піском. І незабаром внизу, де відстань між прутами була найбільшою, утворився лаз.

Миколка проліз через нього і опинився на волі. Що є сили кинувся він геть від ненависного йому притулку, так, здається, називали його інші хлопчаки.

Але міста він не знав і незабаром заблукав. Миколці неодмінно потрібно було знайти свій будинок, але будинки всі були однаковими.

І раптом він побачив на переході жінку, дуже схожу на маму. Така ж сукня в горошок, акуратний пучок світлого волосся на голові.

-Мамо, – кинувся Микола їй услід.

Але вона не почула його і навіть не обернулася.

-Мамо,- вчепився в жінку хлопчик, наздогнавши її.

Жінка обернулася, присіла навпочіпки і уважно подивилася на нього.

Ні, це була не його мама.
*****
Ніна закохалася в двадцять років і назавжди. З Віталієм вони виявилися прекрасною парою. А познайомилися випадково, на літньому танцмайданчику. Хлопець підійшов до неї і, соромлячись, запросив на повільний танець.

Вони розговорилися. І більше він вже не відходив від дівчини, пішов проводжати.

Зустрічалися вони недовго, через три місяці одружилися. Жили душа в душу. Але через три роки Ніна зрозуміла, що не може мати дітей. Чоловік не міг змиритися з цим, і вона продовжувала нескінченні обстеження і лікування в санаторіях.

Нарешті, подружжя прийняло той факт, що своєї дитини у них не буде. І Віталій одного разу сказав Ніні, що можна взяти її з дитячого будинку.

Але жінка настільки любила свого чоловіка, що запропонувала йому розлучення. Їм скоро по тридцять, вони ще молоді. Віталій одружиться з іншою, яка зможе ощасливити його. А вона якось проживе одна.

Але Віталій не погодився з Ніною. Сказав їй, що ніколи не залишить її. І тоді вона придумала хитромудрий план. Вона зізналася чоловікові, що вже давно не кохає його, і що у неї є інший чоловік. Віталій відмовився в це повірити.

Наступної ночі вона не прийшла. Повернулася додому під ранок. Від неї пахло міцним і чоловічим одеколоном. На запитання чоловіка, що відбувається, повторювала одне – у неї з’явився коханець. І Віталій погодився на розлучення.
*****
Коли Ніну окликнув Микола, вона вже два місяці була в розлученні. Почувалася вона не дуже, сильно сумувала за чоловіком і переживала, як він там. А тут незнайомий хлопчик назвав її “мамою”, серце у Ніни вистрибнуло з грудей.

-Що сталося, малюк, ти загубився? -Ласкаво запитала вона.

-Я шукаю своїх маму і тата. Мені сказали, що вони на небі. Але я не вірю в це, – заплакав Микола.

-Ходімо, я тут живу недалеко. Я нагодую тебе смачними тістечками, хочеш? – Жінка взяла хлопчика за руку, і вони пішли.

Вдома Миколка за обидві щоки наминав тістечка, які вона купила по дорозі, запиваючи їх ароматним чаєм з листям смородини.

І як міг, розповів Ніні, що з ним сталося. Було видно, що він давно не їв солодкого. Виявилося, що солодощі у нього відбирали більш дорослі хлопці. А ще обзивали його і іноді боляче ображали.

Ніні стало дуже шкода хлопчика. І вона запитала:

– А хочеш, Миколко, я заберу тебе, і ми будемо жити разом? А коли ти виростеш, ти все зрозумієш. І колись обов’язково зустрінешся зі своїми батьками. Але тільки це буде ще не скоро.

Микола відповів згодою.

Ніна зателефонувала в Дитячий будинок і повідомила про знахідку. Вона сама привезла хлопчика, поговорила з вихователями, щоб вони ретельніше стежили за малюками. І стала відвідувати його щодня. Але забрати його вона не могла.

Справа в тому, що у неї була робота, квартира, але не було чоловіка. А одинокій жінці дитину на усиновлення ніхто не віддасть. Вперше Ніна пошкодувала, що наполягла на розлученні. Але як повернути чоловіка, тепер вона не знала.

І тоді вона вирішила домовитися зі своїм колегою по роботі про фіктивний шлюб. Він недавно розлучився, хоч був і бабієм, але фахівець хороший. І довідку йому з роботи дадуть відмінну.

Станіслав спочатку завагався, але потім погодився, однак з умовою, що за все потрібно платити. Ніна йому давно подобається, тепер вона одна. І він згоден на вечерю при свічках з продовженням.

Ніну це дуже образило, вона продовжувала кохати чоловіка і не уявляла себе ні з ким іншим.

Але коли ввечері прийшла до Миколки, побачила у нього синець під оком. Так його провчили старші, щоб не ябедничав. Вихователі, замість того, щоб допомогти Миколці і таким же як він, розповіли про розмову з Ніною. Тепер хлопчикові доведеться несолодко, – зрозуміла жінка.

Наступного дня Ніна погодилася на пропозицію Станіслава. У суботу вона приготувала вечерю, одягла червону сукню (так хотів Станіслав), запалила свічки і стала чекати гостя.

Їй було дуже гірко і огидно на душі. Але Миколу треба рятувати, вона ж обіцяла йому.

Пролунав дзвінок у двері, Ніна встала і важко підійшла до дверей. Яке ж було її здивування, коли на порозі вона побачила колишнього чоловіка.

-Я хочу поговорити з тобою, Ніночко. Справа в тому, що весь цей час я стежу за тобою. І жодного разу не бачив, щоб до тебе хтось заходив. Або ти виходила з дому з кимось.

Але тут відчинився ліфт і з нього вивалився Станіслав з букетом квітів і ігристим в іншій руці.

-Нінок, а ось і я…

Віталій весь почервонів, його кулаки стиснулися. Але він мовчки розвернувся і швидко спустився сходами.

-Віталію, почекай, це не те, що ти думаєш, дозволь я все тобі поясню, -кричала Ніна, намагаючись наздогнати його.

Але він швидко вискочив з під’їзду.

Ніна повернулася в сльозах і випровадила Станіслава. Серце її розривалося, що ж буде тепер з Миколою.
*****
Минуло два роки. Миколка гордо стояв на лінійці серед першокласників. На ньому був строгий костюм і біла сорочка, а в руках величезний букет квітів для вчительки.

До школи його привели батьки і молодша сестричка, Маринка. Вона була така смішна, весь час крутилася в руках у тата. А на мамі була улюблена сукня Миколи, в горошок.

Це були Ніна, Віталій і ще одна прийомна дитина в їхній родині.

Справа в тому, що Станіслав виявився не такою вже й сволотою. Він зустрівся з Віталієм і все йому пояснив.

Наступного ж дня Віталій примчав на роботу до Ніни і потягнув її в РАЦС, розписуватися, щоб швидше забрати Миколку.

Але вони так і продовжують ходити в Дитячий будинок, носити дітям подарунки, частування. Маринку вони відразу ж забрали, як тільки та потрапила туди.
*****
-Мамо, тату, обіцяю, я буду добре вчитися, -тихо сказав Микола, дивлячись на небо. Ви не ображайтеся на мене, що у мене тепер інші батьки. Я їх дуже люблю, але вони тимчасові, поки я не зможу зустрітися з вами.

Він уже знав, що його батьки потрапили в аварію. Був у них на місці спочину. Але по неділях він ходив до недільної школи при храмі, і тепер розумів, що таке небо!

А Ніна спочатку відмовилася розуміти свого чоловіка і зробила по-своєму. Але доля вирішила інакше, і їй довелося вдруге вийти заміж за Віталія.
Втім, всі в цій історії залишилися щасливими!