А те, що діти самостійно готують собі деякі нескладні страви було для неї неприпустимо. Вона щиро вважала, що до повноліття дитина не повинна наближатися до плити, пилососа тощо. Тому що дитятко може поранитися, обпектися, пилосос занадто важкий і викривить хребет, миття посуду або підлоги загрожує проблемою зі шкірою через мийні засоби й тому подібні виправдання.
— Вставай швидше! Ти хоч знаєш, що в тебе на кухні діється?! У мене волосся дибки стало від побаченого, — у паніці верещала Яна Ігорівна, стоячи над ліжком Жені.
— Що сталося? — розгублено запитала дівчина, нічого не розуміючи спросоння.
Однак свекруха не удостоїла її відповіддю, замість цього вона швидко вибігла зі спальні.
Молодій мамі довелося швидко накинути на себе халат і побігти на кухню.
Її очі побачили звичну ранкову картину: діти сиділи за кухонним столом і снідали яєчнею.
— Навіщо ви мене будили? Усе ж нормально, — здивовано запитала Женя родичку.
— Що тут нормального? У тебе діти вранці самі собі сніданок готують! А якщо щось трапиться? — збуджено проговорила свекруха.
— Що трапиться? Костику вже дванадцять років, а Михайлику — дев’ять. Посмажити без пригод яйця й самостійно поснідати вони явно здатні, — спокійно відповіла Женя, вже кілька разів пошкодувавши про те, що дозволила матері чоловіка переночувати у них у квартирі.
— Ти жахлива мати! Діти в тебе вже зранку пораються на кухні, а ти спиш, як убита, — докірливо пробурчала жінка.
Євгенія не стала вступати в безглузду суперечку й пішла.
Чоловік Жені знав, що вона за натурою сова. Ранні підйоми були для неї подібні до каторги. Жінка спеціально шукала собі роботу з вільним графіком і можливістю працювати віддалено.
Поки наймолодший не пішов до школи, молода матуся вставала вранці й готувала дітям на сніданок кашу. Але потім вона стала готувати з вечора, пекла оладки, млинці,готувала різні страви. Хлопцям залишалося тільки розігріти все в мікрохвильовці. Перш ніж піти, вони будили Женю, яка проводжала їх до школи.
За тим, щоб діти не проспали, стежив чоловік Олексій, він вставав на роботу рано і, не снідаючи, їхав.
У батьківському домі чоловіка панували інші порядки. Яна Ігорівна вставала о пів на шосту ранку й готувала чоловікові на роботу, бо вчорашнє він на роботу не брав. І вже тим паче не збирався снідати на роботі, як його син. Тому свекруха вважала, що невістка просто зобов’язана пурхати вранці на кухні.
А те, що діти самостійно готують собі деякі нескладні страви було для неї неприпустимо. Вона щиро вважала, що до повноліття дитина не повинна наближатися до плити, пилососа тощо. Тому що дитятко може поранитися, обпектися, пилосос занадто важкий і викривить хребет, миття посуду або підлоги загрожує проблемою зі шкірою через мийні засоби й тому подібні виправдання.
Від такого виховання Олексій був абсолютно не пристосований до побуту, поки не пішов в армію. Але навіть після цього Жені ще довго доводилося вчити чоловіка самостійності.
Одного разу Женя разом зі своїм чоловіком заїхала в гості до свекра, щоб допомогти йому розібратися з новим смартфоном. Удома батько Олексія був сам, він злий і незадоволений ходити по квартирі й весь час поглядав на годинник.
— Та де її чорти носять? — гнівно прошипів літній чоловік.
— А що сталося? — з цікавістю запитав син.
— Мати твоя — недолуга! Блукає десь, а мені вже їсти час! Сиджу голодним цілу годину. І навіщо тільки я з нею одружився?! — став бурчати Антон Йосипович.
— А в холодильнику хіба нічого немає? — встряла в розмову Женя.
— Звідки я знаю! Я що, в спідниці ходжу?! — не на жарт спалахнув свекор.
Євгенія вирішила особисто перевірити кухню і пішла від гріха подалі з кімнати.
Як і очікувалося, в холодильнику стояли готові котлети і пюре. Залишалося тільки все це розігріти, чим невістка й зайнялася.
Яна Ігорівна повернулася в той момент, коли її чоловік закінчив їсти.
— О, прийшла нарешті! Можеш назад йти. Мені така дружина не потрібна, краще з Женечкою буду жити. Даремно тільки дівку обмовляєш, — став висловлювати своє невдоволення Антон Йосипович.
— Та я на пошті в черзі затрималася, ось і запізнилася, — стала виправдовуватися мати Олексія.
— Хоч у банку по гроші. Ще раз затримаєшся — додому можеш не повертатися, — сказав літній чоловік і всім своїм виглядом показав, що розмову закінчено.
Дівчина з чоловіком вирішили залишити своїх родичів, щоб не стати свідками ще якого-небудь скандалу.
Але не тільки свекруха була незадоволена Женіною методикою виховання, зовиця теж при зустрічі щоразу виставляла дружину свого брата поганою дружиною і господинею.
В один прекрасний день усі родичі зі своїми родинами зібралися на дачі у Яни Ігорівни.
— Я ніколи не зможу тебе зрозуміти, як матір. У тебе діти до того голодні, що самі собі їсти готують, — з легкою посмішкою вимовила Алла.
— Якщо що, я їм готую постійно. Просто привчаю з дитинства до домашнього побуту, щоб у майбутньому вони не були безпомічними мужиками, — вкотре безуспішно спробувала все пояснити Женя.
Їхню суперечку перервала свекруха, вона покликала всіх до столу. Щоб одночасно сіли три сім’ї, довелося зсунути разом два столи.
Але замість звичайного обіду вийшло ціле шоу, влаштоване дітьми Алли.
— Я не хочу котлету, я хочу оладки! — стала пищати дев’ятирічна онука Яни Ігорівни.
— Звичайно, моє ти золотце, зараз принесу! — радісно защебетала бабуся і побігла за борошняним ласощами.
Коли перед дівчинкою поставили тарілку з оладками, її десятирічний брат став вередувати.
— Я теж хочу оладки! Зі згущеним молоком давайте! — прокричав синок Алли.
— Ой… А у нас немає згущеного молока… З варенням будеш? З малиновим? — з надією в голосі запитала бабуся.
— Не хочу я з варенням, самі його їжте! — безкомпромісно відповів хлопчик і надув губи.
— Алло, що ти сидиш? Вставай і заводь машину, відвезеш мене в магазин по згущене молоко! — скомандувала Яна Ігорівна своїй доньці.
— Нічого собі сервіс… Треба було теж чого-небудь попросити, можливо, купили б, — повільно жуючи котлету, посміхнувся старший син Жені.
Олексій подивився на свою дружину й посміхнувся. Він був радий тому, що йому дісталася жінка, яка знає, як правильно виховувати дітей, щоб вони не виросли нікчемними егоїстами, не пристосованими до життя.
Цією розповіддю поділилася одна з наших читачок. Кажуть, що справжня батьківська любов — це не те, коли ти робиш все за дитину, а коли вчиш її всьому, що вмієш сам. Іноді ті, хто найбільше засуджує, самі виявляються не готовими відповісти за свої вчинки.
А як ви вважаєте, де проходить межа між батьківською турботою і надмірною опікою, що заважає дитині рости?