-Катерино, привіт, сестричко, дивись, що мені мама Таня купила…
-Катерино, Катю, ми вдома, йдемо дивитися покупки.
Катя стиснула зуби і закрила очі. Двері безцеремонно відчинилися, в кімнату, немов яскрава пташка, влетіло щось яскраво-рожево-зелено-фіолетове.
-Катерино, привіт, сестричко, дивись, що мені мама Таня купила…
Дівчина крутиться перед Катею, а та витріщає очі, мама Таня?
Мама Таня?
У дверях Катя бачить веселу, усміхнену маму.
-Катерино, дивись, ми з Мариною яких речей накупили, тобі теж прихопили, йди, йди сюди, дивись. Ну ти чого, дивись, подобається, якраз ось для тебе, погодься, це Марина вибрала.
Катя понуро дивиться на рожеву футболку з блакитною твариною, схожою на коня і з золотим рогом на лобі.
– Давай міряй, швидше.
-Я це не одягну, мамо.
-Катю, ну ти чого? Сестра старалася, вибирала.
-Вона мені не сестра, – повільно сказала Катя і пішла в кімнату, щільно зачинивши двері.
-Грубіянка, – мама від безсилля тупнула ногою, – ходімо Мариночко, ходімо, підліток, ти ж розумієш…
-Так, я розумію, розумію, мамочко Таня…
Катю пересмикнуло.
Ця новоявлена донечка з’явилася у них три місяці тому, подзвонила у двері квартири і запитала тата Катерини, якщо бути точною, то вітчима.
Тато Каті не рідний, але вона дізналася про це якраз три місяці тому, коли приїхала ця Марина.
Тато довго розмовляв з Катею, переконував, що все це дурниця, що він забирав її з пологового будинку, виховував, любив і продовжує любити, але Катя…
Вона і так була важкуватою на характер, трохи з зайвою вагою, не подобалася собі зовні, тонка вразлива душа, неприйняття себе, вірші, картини, нещасливе перше кохання.
А тут ще й такі новини.
Катя завжди була татовою донькою, а тепер їй здається, що це було якесь заміщення, тато, сумуючи за рідною донькою, прив’язався до нерідної дитини, до Каті…
З появою цієї Марини мама немов з глузду з’їхала, напевно вона завжди мріяла про таку дочку, красиву, яскраву, тоненьку, ошатну, веселу, без проблем, не те що Катя…
Марина заволоділа всіма, ну крім Каті, звичайно.
Тато, прагнучи заповнити втрачені роки, мліє перед рідною дочкою, мама пищить від захвату, тільки Катя нікому не потрібна.
До речі, коли цікаво вони збиралися сказати їй, що тато не рідний? Зовсім випадково Катя дізналася про це, вони втрьох сиділи на кухні і не чули, що прийшла Катя, мама з запалом доводила, що зовсім не збиралася забирати тата у мами Марини, сказала, що була розгублена, маленька, вісімнадцятирічна дівчинка, яку кинув наречений, та ще й при надії.
Пояснювала, що тато просто спочатку її пожалів, приходив, допомагав, адже у мами нікого не було тут, вона одна в великому місті орендувала кімнату. Потім з’явилася на світ Катерина, ось вона і зблизила цих двох чужих один одному людей.
Тато переживав розлучення, мама теж, з’явилася Катя, замінник дочки тата, все ясно, чи не так?
Першим поривом Каті було втекти з дому, щоб не бачити цих зрадників.
Але тато зрозумів її наміри і заявив, що дуже любить Катю, не робить різниці між дівчатками.
-Катерино, мені трохи соромно, але здається я навіть тебе трохи більше люблю, ти моя донечка.
Ага, як же, трохи більше, воно й видно, як викручується навколо цієї – Марини.
Потім Катя почала вимагати, щоб мама дала контакти її справжнього батька.
-Навіщо тобі, Катюшо, – щиро здивувалася мама, – він кинув тебе, нас… Втік перед самою реєстрацією, всі родичі думають, що тато Сашко і є твій рідний тато… Навіщо ламати все, що з таким трудом вибудовувалося багато років?
-Так? Тобто твоя золота Мариночка має право зустрітися зі своїм татом, а я ні? Їй потрібна любов батька, а я і так обійдуся.
Іди, радій, у тебе є тепер улюблена донечка, ось іди і цілуйся з нею, ти про таку мріяла? Іди…
Потім Катя трохи поміркувала і вирішила, що поки не буде шукати цього зрадника, рідного батька.
Ось коли вона виросте, коли стане відомою, ось тоді і знайде його, і він так само буде перед нею стрибати, як перед цією Мариною стрибають батьки…
Зрадники…
Всі зрадники…
Катя йде до столу, пише похмурі вірші і малює різні похмурі картини, силует у капюшоні з косою, демонів, дощ і туман…
Катя всіх їх ненавидить…
Сестра, та навіщо вона здалася, ваша сестра, швидше б канікули, щоб поїхати в табір на все літо і не бачити цю всюдисущу Марину.
Звичайно, вона он яка красуня, їй хлопці вслід озираються, не те, що Катя.
У чорному одязі, в неосяжних худі, з чорно-фіолетовим волоссям, яке пасмами спадає на товсте, так-так, Катя знає, що вона товста і не красива, обличчя.
Швидше б вирости.
Катя спостерігає, як їм весело втрьох, хоч вони і для пристойності кличуть її з собою.
Днями ходили в кіно, якісь рожеві сльози, не подобається їй це, навіть тато мало не плакав, звичайно хоче здатися гарненьким перед своєю улюбленою донечкою.
Катя просиділа похмура і позіхала весь сеанс, навіть дивилася в телефон, ну і що ж, що непристойно.
А пристойно забувати про рідну дитину і тягатися з чужою дівчиною?
На власну дитину плювати, а щоб догодити якійсь розпущеній дівчині, вони стелиться килимком.
Ось візьме Катя і не прокинеться, а вони навіть не помітять і зрадіють напевно, ніхто не буде їм заважати з Мариночкою.
Вона приїхала вчитися, бачите, сиділа б у своєму місті, ні, приперлася.
Катя слухає похмуру музику і дивиться в стелю, ніхто її не розуміє, і Дмитро ніколи не зверне уваги, звичайно… де він, і де Катя…
А може втекти все-таки?
А, що?
Поїхати до моря, прибитися до якогось корабля і поплисти до Австралії…
-Катюшко, тук-тук, тато сказав, що тебе треба підтягнути з англійської? Ти така розумниця.
Я англійську добре знаю, жили з мамою і з її чоловіком в Болтоні, це в Англії, шість років… Потім мама розійшлася з Джоном і ми поїхали до Іспанії, іспанську я теж знаю…
-Дякую, не треба, – буркнула Катя і відвернулася до стіни, всім своїм виглядом показуючи, що їй нецікава ця марна розмова.
В Англії вона жила, в Іспанії, подумаєш, ось і жила б, чого приперлася.
Марина всіляко намагалася налагодити контакт з Катериною, але Катя тільки сильніше озлоблювалася, почала грубіянити, навіть спробувала палити.
Швидше за все, вона це зробила спеціально, щоб показати мамі: дивись, мовляв, стрибаєш перед цією, а рідна дитина котиться в прірву.
Так минуло літо, нічого не змінилося, в таборі Катю всі дратували, ця Кравченко не відходила від Дімки, липнула до нього з різними дурними пропозиціями і проханнями.
Всі, всі проти неї…
Мама все так само носяться з татом з цією Мариночкою, виділили їй свою кімнату, а самі пішли у вітальню, тепер у них табір циганський, ну жах просто…
-Катюшко, ти так схудла, дивіться, тато, мама Таня, дивіться Катя яка красуня, їй би ще ось таку стрижку зробити і від чорного позбутися…
Катя вивернулася, щось буркнула і пішла в свою кімнату, на вечерю вона теж не вийшла, ненавидить їх усіх…
Марина вступила на навчання, Катя ходила в цю довбану школу, до цих…
Катю всі дратували, ніхто не розумів, Кравченко сіла до Дмитра за парту…
Всі зрадники…
Ненавидить їх…
Одного разу, це було вже восени, на вулиці була огидна погода, Каті не спалося, вона сиділа в темряві на кухні і пила чай зі своєї великої улюбленої чашки, яку колись подарував їй тато.
Вона не вмикала світло, тихо сиділа і дивилася у вікно, сумно зітхаючи.
Почулися кроки, Катя причаїлася, скрипнули двері у ванну, стінка була одна і Катя почула приглушений голос Марини, вона розмовляла з кимось по телефону.
-Ти з глузду з’їхала? У нас ніч, всі сплять, мамо, – каже Марина, Катя вся напружилася, – ні мамо, я не поїду до тебе ,мені і тут добре, я нарешті знайшла сім’ю.
Мамо, у мене нарешті з’явилася своя кімната, своя, я можу спати роздягнена, мамо, до мене ніхто не завалиться вночі з пляшкою в руках, розумієш, мамо?
Мене тут люблять, тато любить, а не як ти казала, і він не розмазня, тітка Таня, татова дружина, вона стала мені мамою, справжньою мамою.
Вона піклується про мене, лікує, коли я захворію, вона вірить мені, мамо… Так, так, я все їй розповіла, вона плакала, мамо, разом зі мною татові і Катюшці вирішили не говорити. Для них я весела іноземка, а не істеричка з підірваними нервами.
У мене є мила, молодша сестричка, звичайний підліток, Боже, як же я їй заздрю, по-хорошому мамо.
Її люблять і ніхто не тягне до психіатра, ніхто не звинувачує в брехні, до неї, не дай Боже, не лізуть в ліжко мамині чоловіки, чергові Джони, Томаси, мамо…
Коли вона виросте, ми з нею здружимося ще сильніше, ми будемо вдвох, дві сестри і нам підкориться цей світ, мамо.
Як же я рада, що не послухала тебе і поїхала сюди, додому, до рідних і милих людей.
Ти все вигадувала про мою Батьківщину, про мого тата…
Я вчуся, мамо, живу в справжній родині.
У мене є тато, мама і сестра, я щаслива, мамо… Бажаю тобі теж стати щасливою, не переживай, у мене дійсно все добре…
Катя більше не стала слухати, вона пробралася навшпиньки до себе і зарилася головою під подушку.
Яка ж вона гадина, ходить, вдає з себе ображену, а людині важко, погано і незатишно може бути… Ну, що ж вона, Катя, за істота така…
Через пару днів, соромлячись і дивлячись у підлогу, Катя попросила Марину підтягнути її з англійської.
А одного разу приміряла цю дурну футболку з рогатим конем або з ким там, до неї додавалися коротенькі штанці.
— Це піжама, чи що?
— Сестро, а ти що вирішила, що твоя старша сестра збожеволіла і пропонує тобі ходити вулицями в цьому? Звичайно піжама, я в дитинстві таку хотіла, але мама, – Марина на хвилину замовкла, – мама казала, що це занадто по-дитячому і купувала мені шовкові комплекти, а я хотіла таку, з єдинорогом…
Одного разу батьки застали таку картину: їхні дочки сиділи на підлозі, обійнявшись і гірко плакали.
Чому?
Та хто їх розбере, цих дівчаток, адже через п’ятнадцять хвилин вони сміялися, як та конячка з рогами, що була на піжамі у Каті, яку вона не знімала.
На Новий рік Катя подарувала сестрі райдужного єдинорога і кігурумі у вигляді рожевого єдинорога.
Марина сказала, що вона найщасливіша, сіла і заревіла.
А навесні, до схудлої, з модною стрижкою і природним кольором волосся Каті, розумниці і відмінниці, хвилюючись і заїкаючись підійшов Дмитро. Так, той самий Дімка, і запитав, чи поїде вона в табір цього року.
Посміхаючись і не вірячи своєму щастю, Катя повідомила, що звичайно поїде, але в другій половині літа вони з сестрою і батьками їдуть відпочивати, сім’єю.
Дмитро сказав, що буде чекати її в таборі……