– Так вона і не збирається з’їжджати, ходить з розумним виглядом, розповідає про якісь інвестиції.
– Вона вимагає, щоб мати на себе кредит оформила, майже на мільйон, ти собі уявляєш?
І ще стільки ж її чоловік візьме. Самій Наді з її кредитною історією ні копійки не дадуть. Вона ж на банкрутство подавала чотири роки тому.
– А навіщо їй квартира, – здивувалася Оксана, – вони ж нібито з матір’ю живуть.
– Так вона і не збирається з’їжджати, ходить з розумним виглядом, розповідає про якісь інвестиції.
Оксана лише посміхнулася: знову Надя хоче всіх перевершити…
… – Знову ти, Оксанка, шикуєш, – заздрісно простягнула Надя, – он, в яке кафе мене покликала! Мені, щоб сюди прийти, місяць треба на обідах економити. Сама знаєш, ми всі в кредитах, кожну копійку доводиться рахувати!
– Ну не тобі ж платити, Надю, – відмахнулася Оксана від подруги дитинства, – вибирай в меню все, що хочеш. Я премію отримала, не просто ж так сидимо, є привід відзначити.
– Ось ти щаслива, звичайно, – знову невдоволено промовила Надя, – нам не те, що премію. Те, що належить, не платять. Тільки віднімають. Деякі тягають все підряд з роботи, а ми потім всім колективом платимо.
– Ну ти не порівнюй, Надійко, у мене все ж і сфера діяльності інша, у нас хіба що хімічні реактиви можна перевитрачати. Але і тут ніхто нічого не вимагає відшкодовувати.
Шкода, що ти після школи не пішла нікуди вчитися. Зараз би теж могла не продавцем працювати, а кар’єру робити…
– Ну, що вже тепер. Я після школи хотіла заміж, а не голову зайвою інформацією забивати. Це ти все зубрила, ні на дискотеку не піти, ні погуляти. Всю юність просиділа за навчанням. Ну і в чому радість?
Настрій у Оксани відразу зіпсувався. Втім, так було завжди, коли їй доводилося спілкуватися з Надею.
Вони були, що називається, подругами мимоволі.
Спочатку дружили їхні матері. А потім і самі дівчатка стали проводити багато часу разом.
У школі вони ходили в один клас і вважалися найкращими подружками.
Правда, у цього спілкування завжди був один нюанс…
Надя несамовито заздрила всьому, що було в Оксани. Навіть оцінкам, хоча в початковій школі обидві дівчинки були відмінницями.
Оксана швидко зрозуміла, що своїми успіхами і перемогами краще не хвалитися при Наді. Та відразу кривилася, ніби з’їла щось кисле.
А якщо Оксану хвалили вчителі, подруга могла з нею пів дня не розмовляти.
До старших класів ця заздрість і зовсім прийняла потворну форму.
Надя буквально не давала подрузі ні з ким спілкуватися. Будь-яких її нових приятелів чи приятельок сприймала в багнети.
Якщо Оксані купували гарну сукню або нові джинси, Надя теж вимагала собі вбрання.
Дівчина навіть один раз чула, як мати подруги вичитує її маму:
– Любо, ну ти могла б своїй обновці так часто не купувати? Неможливо вже. Ми на дачу збираємо, а моя красуня вимагає нарядів. І все дивлячись на твою.
– Ну, дівчинка ж росте, – відбивалася Любов Вікторівна від подруги, – та й чому не балувати її, коли можливість є.
Якщо Наді не купували нові речі, вона намагалася зіпсувати радість і Оксані.
Наприклад, одного разу залила червоним лаком для нігтів її нові джинси. А кілька разів «випадково» чіпляла сукні подружки ножицями.
Загалом, з часом Оксана стала уникати тісного спілкування з найкращою подругою. На прогулянки з нею надягала одяг простіший і гірший.
А на питання про нові сумочки або помаду відповідала, що мама віддала або родичі подарували те, що не підійшло.
Після школи коло спілкування у Оксани стало ширшим. Вона вступила до інституту, стала інженером-біотехнологом, встигла за останні роки навіть попрацювати за кордоном. Добре заробляла, регулярно отримувала гранти і премії.
Батьки пишалися дочкою, а вона намагалася тепер в міру сил їх балувати. Возила на відпочинок, купила татові простеньку машину.
Ось тут їх дружбі і настав кінець.
Якщо над Оксаниними заучуваннями складної хімії та біології Надя тільки посміювалася – вона сама в цей час вважалася першою красунею району і зустрічалася з одним з найпопулярніших хлопців.
То після першого року подруги за кордоном, вона сміятися перестала. А пізніше і зовсім стала уникати зустрічей. Їй було неприємно думати, що Оксанка стала успішною і не поспішає виходити заміж.
А у неї, Наді, до 30 років з досягнень тільки заміжжя. Та посада продавця в місцевому продуктовому магазині.
А рік тому Оксана повернулася додому і купила квартиру. Сама, без іпотеки, просто заощадила і вклала. Зрозуміло, батьки нею пишалися.
А через місяць, мама на кухні за чашкою чаю сказала:
– Пам’ятаєш Надю, дочку моєї подруги. Вона ще весь час тебе копіювала, ми сміялися.
– Пам’ятаю, звичайно. Як не пам’ятати, – відповіла Оксана, – і джинси мої нові, всі в червоному лаку теж пам’ятаю. Як я тоді ридала!
– Ну не спеціально ж вона його пролила, – спробувала пом’якшити ситуацію мама, – так ось, вона знову за старе. Я зустріла Любу, розповіла їй, яка ти у мене розумниця. Похвалилася купівлею квартири. А сьогодні вона мені дзвонить, мало не плаче – Надька її теж загорілася…
Вимагає, щоб мати на себе кредит оформила, майже на мільйон, ти собі уявляєш? І ще стільки ж чоловік її візьме.
Самій Наді з її кредитною історією ні копійки не дадуть. Вона ж на банкрутство подавала кілька років тому.
– А навіщо їй, на квартиру? – здивувалася Оксана, – Вони ж нібито з матір’ю живуть.
– Так вона і не збирається з’їжджати, ходить з розумним виглядом, розповідає про якісь інвестиції.
Оксана лише посміхнулася: знову Надя хоче всіх перевершити.
А під час наступного приїзду до батьків несподівано зустріла колишню подружку, вони розговорилися. І Оксані стало шкода Надю. Її життя дійсно мало походило на мрію.
З наступної закордонної поїздки вона привезла подрузі дитинства красиву брендову сумку в подарунок. Надя здивувалася, але презент прийняла.
Вони почали потроху спілкуватися. Ось тільки розмови подруг найчастіше були схожі на монолог. І солірувала в ньому Надія.
– Ні, ну ти уявляєш, банк нам так і не схвалює кредити. – В черговий раз скаржилася вона Оксані, – чого їм треба?
Ну подумаєш, у нас невеликий борг за квартиру по оплаті. І банкрутство у мене було. Просто не розрахувала. Сергія звільнили, стало нічим платити.
– А скільки ж там боргу було, що ти банкрутувати пішла? – здивовано запитала Оксана.
– Майже вісімсот тисяч. Але ти не думай, це все було потрібне. Нові меблі, хороші телефони мені і Сергію, комп’ютер йому, плазма.
– Господи, Надю, та навіщо вам у метровий телевізор. Він же всю стіну зайняв напевно. – розсміялася Оксана, – Але це ж все одно не коштує таких грошей.
– Ну, тур ми брали на острови, – неохоче зізналася Надя, – взагалі пошкодували, нічого там суперського немає, за що тільки гроші деруть ці туроператори. Пісок та океан. А вийшло так дорого…
– А навіщо ви туди поїхали? – допитувалася Оксана, – я ось собі такий відпочинок дозволити не можу, хоча працюю і заробляю нормально.
– Ну захотілося нам, мені, – огризнулася Надя, – раз у житті розкішно відпочити. Зате фотографії звідти були гарні.
Але Сергій мені потім всю голову проїв. Я ж йому сказала, що виграла путівки. А потім він про кредит дізнався, вже під час банкрутства.
Ой, як він кричав, я думала з дому вижене, розлучиться. Але нічого, перетерпів.
– Зрозуміло, ну, а квартира тобі навіщо. Все одно у мами живете?
– А може тому і живемо, що більше ніде, – сердито відповіла Надя, – у нас он і діти не виходять в такій нервовій обстановці.
Чоловік працює на знос, мама моя нас постійно смикає. А я головою вже їду, одна бідність і ніякого просвіту.
Ти ще зі своїми сумочками в подарунок. Ось куди я цю сумку візьму? Вона ж шалених грошей коштує.
Це ти спеціально купила, щоб мене принизити. Ткнути мені в обличчя своїм багатством.
– Та ні ж, – обурилася Оксана, – і сумка базова, не супер дорога. Взагалі до всього підходить. Можна і з джинсами носити, і з чим завгодно. Нікого я не хотіла принизити.
– Але у тебе вийшло, – сумно зітхнула Надя, – добре, давай, побачимося ще.
Після таких розмов Оксана попросила маму менше розповідати подругам про життя.
Їй було неприємно, що навіть щирі дружні жести Надя, як завжди, вважає чимось принизливим.
А потім Оксана дізналася, що при надії. Її чоловік відразу зробив пропозицію.
Пишне весілля вирішили не влаштовувати. Тим більше, молодий чоловік відлітав за контрактом за кордон на пів року, але до пологів повинен був повернутися.
Оксана і Владислав скромно розписалися в РАГСі. Батькам наречена про своє цікаве становище говорити не поспішала.
Вона добре пам’ятала, як болісно Надя реагує на відсутність у неї дітей. У десятирічному шлюбі з Сергієм їй так і не вдалося стати мамою.
До 5го місяця Оксана намагалась навіть не приїжджати до рідного міста, відмовлялася через постійну роботу. Але потім захворів батько, і довелося терміново їхати.
Оксана одягла вільну мішкувату кофтину, спортивні штани. Втім, досвідчене око її мами відразу розпізнало зміни у фігурі дочки.
Батько теж був щасливий швидкому статусу діда. І навіть пообіцяв швидше одужати – його вже прооперували після нападу панкреатиту, лікарі давали хороші прогнози.
Додому Оксана з мамою поверталися вже ввечері. Підходячи до під’їзду, вони побачили Надію, яка йшла з роботи.
Спочатку вона зраділа Оксані, рушила до неї з явним наміром поговорити.
А потім завмерла, як укопана, і обурено запитала, впираючись руками в боки:
– Ти що, на дитину чекаєш?
– Так, – спокійно відповіла Оксана, – строк вже через три місяці.
– І без чоловіка? Ну так, пора, годинник то цокає, – єхидно вимовила Надія.
– Чому без чоловіка? І шлюб зареєстрований, і чоловік є, все як годиться. – вступила в розмову Любов Вікторівна.
І тут Надя їх здивувала. Вона кинула свої сумки, які тягла з роботи, на землю, і закричала:
– Так, я так і зрозуміла, це ти мені на зло все зробила. Знаєш, які у мене з цим проблеми. Познущатися в черговий раз вирішила! Та щоб тобі порожньо було. Щоб твоя дитина…
Договорити вона не встигла. Завжди стримана Любов Вікторівна підскочила до жінки і дала їй ляпаса.
Надія припинила істерику і дивилася на них нерозуміючим поглядом.
– Ще раз скажеш щось про мою дочку або її дитину, увагою не обділю, – попередила Надю Любов Вікторівна. –
За кілометр їх обходь.
Жінка потягнула дочку за собою в під’їзд. Надя залишилася стояти на вулиці.
А вдома мама сказала Оксані:
– Знаєш, у твоєму дитинстві я не вірила, що Надійка така заздрісна. А тепер бачу, що це правда.
Більше Надія до Оксани в подруги не набивалася. Оминала її стороною. Від знайомих жінка дізналася, що Надя за свій злий язик потрапила у великі неприємності.
Нахамила не тим покупцям. З магазину її швидко звільнили.
І тепер колишня подруга Оксани безуспішно шукала нову роботу. А заодно і чоловіка.
Сергій не витримав її характеру і теж пішов.
Може так і проявляється в житті справедливість.
І заздрісники іноді все ж отримують по заслугах.