«От наволоч! Поки я працюю, він баб в дім водить! — промайнула думка в голові розгніваної дівчини, — хоча ні… Стоп! Я, поки їхала в таксі, дзвонила Ромі по відеозв’язку, і він був на роботі! Я своїми очима кабінет бачила. Хто тоді тут під час моєї відсутності господарює?!” Цікавість взяла гору, Настя вимкнула звук на телефоні, щоб той не задзвонив у найневідповідніший момент, а сама сховалася за диваном. Нерозумно, звичайно, але іншого виходу у неї не було.
Настя ще кілька хвилин пролежала за диваном, а потім вирішила вилізти і піти на перевірку. Вона все ще не могла зрозуміти, що це все означало?
Квартиру після від’їзду майбутньої свекрухи оглянула, але нічого підозрілого не виявила…
… Настя і Рома познайомилися не в звичайному місці — обоє любили активний спосіб життя і у вільний від роботи час відвідували секцію карате.
У кожного був навіть розряд з цього бойового мистецтва. Здавалося, що це було кохання з першого погляду.
Найкращі подарунки для близьких
Роман реалізовувався на роботі стрімко, тому незабаром молодий чоловік запропонував своїй коханій жити разом, і дівчина з радістю погодилася.
Через кілька місяців спільного життя Роман вирішив показати серйозність своїх намірів і запросив Анастасію в гості до своїх батьків.
Поки закохана парочка піднімалася сходами на третій поверх, Рома від хвилювання ледь не втратив свідомість — боявся, що мати на його наречену відреагує негативно.
Чоловік побоювався не дарма – мати відрізнялася прискіпливістю. Настя теж була схвильована, але вона намагалася не показувати цього.
На подив, вечір пройшов спокійно. Роман навіть видихнув – його Настя змогла справити приємне враження на батьків.
Мама Роми, Олена Ігорівна, накрила просто шикарний стіл. Тато молодого чоловіка розбавляв розмову смішними анекдотами.
Знайомство пройшло позитивно, принаймні, так здавалося на перший погляд.
Рома і Настя пішли, Олена Ігорівна мила посуд і про щось розмірковувала, коли на кухню зайшов її чоловік:
— Коханий, ну як тобі наша майбутня родичка? Сподобалася? — розпочала діалог жінка.
— Мені здається, що вона чудова дівчина, підходить нашому синові. Ти ж бачиш, як він на неї дивиться! Як я колись на тебе. Думаю, що це справжнє кохання, — відповів чоловік.
Найкращі подарунки для близьких
— А я навіть і не знаю. Якась вона аж надто добра і весела. Мене насторожує ця показлива відкритість.
Мені здається, що ця дівчина щось приховує від нашого сина. Я, навіть, впевнена в цьому! — поділилася своїми відчуттями жінка.
— Перестань, будь ласка, Олено, — відмахнувся від дружини Валентин Костянтинович, — чого ти даремно панікуєш? І чому обов’язково Настя повинна щось приховувати?
— Тому що! — відрізала Олена Ігорівна. — Материнське серце не обдуриш!
— Ходімо спати, — зітхнув Валентин Костянтинович, — теж мені, Нострадамус у халаті! Напророчила вже синові майбутнє!
З тієї вечері минуло кілька тижнів. Настя, бажаючи підкріпити свій статус перед майбутньою свекрухою, запропонувала Ромі запросити тепер його батьків до них в гості:
— Щоб твоя мама оцінила мене, як господиню, — пояснила Настя молодому чоловікові, — дзвони, запрошуй!
Рома сприйняв цю пропозицію з ентузіазмом і відразу набрав номер матері:
— Мамо, привіт! Як твої справи, як здоров’я? Дзвоню запросити вас з татом до нас на вечерю. У суботу вам буде зручно? — почав розмову Рома.
— Яка чудова новина, синку, — «зраділа» Олена Ігорівна, — ми не проти. Тільки в суботу не вийде. У нас… Емм… З’явилися важливі справи на ці вихідні.
Так, точно, справи! Зате ввечері в середу ми абсолютно вільні… Не штовхай мене, Валя! Як ти на це дивишся, синку?
— Зараз запитаю у Насті, – хлопець питально подивився в бік своєї дівчини.
Настя тільки розгублено розвела руками. Їй хотілося приготувати смачну вечерю з декількох страв, тільки як це зробити ввечері в середу, якщо вона буде на роботі, вона поки не уявляла.
— Синку, ти передай Настусі, щоб вона не переживала. Нам бенкет на весь стіл не потрібен, нехай сильно не заморочується, — награно турботливим тоном почала говорити в трубку Олена Ігорівна.
У голові дівчини промайнула думка, що мати її коханого не така вже й проста жінка, якою хоче здаватися.
Настя, трохи подумавши, тихо сказала коханому, що згодна на вечір середи.
Підловити її свекруха вирішила? Не вийде, Настя в бруд обличчям точно не вдарить!…
На роботі справи у дівчини не складалися з понеділка. Настя чомусь занадто сильно хвилювалася.
Ну що такого страшного має статися в середу?
Звичайна вечеря в компанії свекрухи, дрібниця.
Настя чекала від Олени Ігорівни якоїсь підлості, не дарма ж Рома одного разу обмовився, що його найдорожча мама двох його попередніх дівчат забракувала. Їй не сподобалася кулінарія потенційних невісток.
Настя згадала: мати Роми сказала, що просто обожнює грибний суп, але тільки приготований за якимось особливим рецептом.
Рішення було прийнято.
Залишилося знайти найнезвичайніший рецепт в інтернеті, почитати до нього відгуки і приготувати цей суп так, щоб в кулінарних здібностях Насті більше ніхто і ніколи не сумнівався.
Від сумних думок Настю відволік суворий голос:
— Анастасія Борисівна, чим це ви сьогодні займаєтеся весь день?
Галина Марківна, керівник проекту, над яким вже кілька місяців працювала дівчина, тихо підійшла ззаду.
— Сподіваюся, ви пам’ятаєте, що здача проекту у вас в середу? — нагадала грізна начальниця.
— Так, Галино Марківно, я пам’ятаю. Проект практично готовий, не хвилюйтеся, — почала запевняти керівницю Анастасія.
Галина Марківна пішла, і Настя схопилася за голову! Ну навіщо було брехати?
Над проектом ще працювати і працювати, а вона, Настя, ніяк не могла зосередитися.
У голову нічого не йшло, крім цієї нещасливої вечері.
«У магазин ще потрібно зайти, — подумала Настя, — не забути б!»
Вівторок на роботі пролетів на одному диханні.
О 17:00 Настя вже щодуху мчала додому. Нещасливий суп вирішено було приготувати заздалегідь.
Настя поралася до пізньої ночі, салати розклала по кришталевих «човниках», замаринувала курку і залишила суп на плиті, щоб він встиг настоятися до приходу гостей.
За домовленістю, в обід, додому мав заїхати Рома і прибрати його в холодильник.
У середу вранці Анастасія була сама не своя. Дівчина не виспалася, проспала будильник, швидко одяглася, викликала таксі і помчала захищати свій проект.
Рівно о другій годині дня мало приїхати вище керівництво, щоб оцінити її працю по достоїнству. Настя була впевнена, що у неї все вийде.
— Отже, Анастасія Борисівна, поки делегація не приїхала, давайте ще раз вивчимо всі аспекти і обговоримо сильні і слабкі сторони проекту, — підійшла з пропозицією Галина Марківна.
— Так, звичайно, давайте, — посміхнулася Настя і почала шукати флешку зі своєю роботою.
У сумці було порожньо, флешки ніде не було.
— Галино Марківно, здається, я забула матеріали вдома! Брала роботу з собою і, мабуть, сьогодні забула флешку покласти в сумку, — бліднучи, пробелькотіла Настя.
— Швидко за нею! У тебе півтори години, ти повинна встигнути до приїзду делегації! Моли Бога, щоб все вийшло! Настя, якщо ти мене підведеш, я тебе звільню, — крикнула Галина Марківна Насті, яка вибігала з кабінету.
Дівчина влетіла до себе на поверх просто на одному диханні.
Вона відчинила ключем двері і просто оніміла— на порозі стояло жіноче взуття, на кухні працював телевізор, а у ванній кімнаті шуміла вода.
«От наволоч! Поки я працюю, він баб в дім водить! — промайнула думка в голові розгніваної дівчини, — хоча ні… Стоп!
Я, поки їхала в таксі, дзвонила Ромі по відеозв’язку, і він був на роботі! Я своїми очима кабінет бачила.
Хто тоді тут під час моєї відсутності господарює?!”
Цікавість взяла гору, Настя вимкнула звук на телефоні, щоб той не задзвонив у найневідповідніший момент, а сама сховалася за диваном.
Нерозумно, звичайно, але іншого виходу у неї не було.
Двері ванної кімнати прочинилися, і звідти вийшла Олена Ігорівна.
«Що ця жінка робить у нас в квартирі? Чому прийшла без запрошення?» — питання в голові Насті роїлися, як бджоли, але відповідей на них вона не знаходила.
Мати Роми пройшла на кухню, вимкнула телевізор, потім взулася і вийшла з квартири.
Настя ще кілька хвилин пролежала за диваном, а потім вирішила вилізти і піти перевірити.
Вона все ще не могла зрозуміти, що це все означало?
Квартиру після відходу майбутньої свекрухи оглянула, але нічого підозрілого не виявила…
Вже на порозі дівчина згадала про суп і вирішила сама прибрати його в холодильник.
— Треба спробувати, не дай Бог, прокис. Чому він такий солоний? Яка гидота!
Ось чому ця жінка прийшла до них додому! Вирішила нашкодити! А ключі де взяла? Як дізналася, що я готувала їжу заздалегідь?
Висновок напрошувався тільки один — Рома проговорився. Та й ключі теж він матусі видав.
Часу варити новий суп, звичайно, у неї не було. Настя схопила флешку і побігла щодуху на роботу.
Через 4 години проект був прийнятий і затверджений.
Анастасія видихнула і зі спокійною душею поїхала додому вирішувати наступну проблему.
Рома до приходу коханої приїхав і встиг привести квартиру в порядок.
Найкращі подарунки для близьких
Настя розлютилася: як все невчасно? Як тепер непомітно кур’єра зустріти?
Рішення прийшло в голову несподівано:
— Ромочка, слухай! Я зараз швидко сміття викину, напоїв докуплю і повернуся. Якраз повинна встигнути до приходу твоїх батьків, — хапаючи пакет і вибігаючи з кухні, прокричала Настя.
— Стій, ти куди? Давай я сам все зроблю, а ти переодягайся поки. Настуся!
— Не треба, коханий. Я сама!..
Через годину всі сиділи за столом, який просто ломився від різних смаколиків.
— Ну що, Настю? Ромочка сказав, що ти мене не послухала і все-таки вирішила побалувати нас смачненьким супом? Неси швидше, будемо пробувати! — хитро посміхнулася майбутня свекруха.
— Так, звичайно, зараз! — кивнувши, сказала дівчина і пішла на кухню.
Коли суп був розлитий по тарілках і всі приступили до трапези, першим оцінив кулінарний шедевр тато Роми:
— Настя, це просто чудово! — похвалив дівчину сина Валентин Костянтинович, — можна я тебе про дещо попрошу? Напиши, будь ласка, рецепт моїй коханій дружині. Нехай вона теж балує нас такою смакотою!
У цей момент очі Олени Ігорівни округлилися від подиву, і вона теж вирішила спробувати «страву дня».
Здивування змінилося розчаруванням…
Обскакала, переграла!
“Коли ця дівчина встигла приготувати цей чортів суп? Її ж вдома до вечора не було!”
Вечір пройшов дуже душевно. Коли батьки Роми стояли на порозі, до Олени Ігорівни підійшла Анастасія і з посмішкою простягнула якийсь згорток.
— Візьміть, вдома чаю вип’єте! — сказала дівчина, дивлячись в очі матері свого коханого.
Мама Роми ледве доїхала додому, її буквально розривало від цікавості, що ж такого їй дала дівчина.
У згорнутому пакунку лежало солоне печиво, а внизу, під ним — записка:
«Дорога Олена Ігорівна, я дуже люблю вашого сина, та й у вашій родині я скоро займу своє місце, тому пропоную дружити, а не ворогувати! Гарного вечора».
— Олено, ну скажи ж, Ромці нашому пощастило? — за спиною жінки пролунав голос чоловіка.
— Так, я дуже рада, що наш син знайшов таку чудову дівчину! А головне — спритну!
Рома і Настя вже готуються до весілля.
Олена Ігорівна в їхні стосунки не лізе, але до майбутньої невістки продовжує ставитися насторожено.
Настя сподівається, що з часом свекруха її все ж прийме і перестане ревнувати сина до його законної дружини.