Коли Ірина виходила заміж за Вадима, то була найщасливішою у світі – кавалер мав дуже багатих батьків і Ірина була певна, що надалі її життя перетвориться на казку.
Коли чоловік поставив перед Іриною конверт, вона знала, що у ньому. Двадцять п’ять років вона старанно приховувала цей секрет і надалі б нічого не сплило на поверхню, якби не свекор та його нова дружина.
Коли Ірина виходила заміж за Вадима, то була найщасливішою у світі – кавалер мав дуже багатих батьків і Ірина була певна, що надалі її життя перетвориться на казку.
Вона сама з небагатої сім’ї, завжди мати економила, а батько брав підробіток, тому найбільше маленька Іринка мріяла про те, щоб колись їсти лишень серединку кавуна і жувати зараз цілу пачку жуйок. В її маленькій голові так виглядало багатство.
Коли ж вона підросла, то зрозуміла, що багатство, це коли не ти позичаєш сукні і черевички, а у тебе позичають сукні і черевички. І вона мріяла про те, що колись буде такий час, що вона одягатиметься лишень по-моді. Так для неї виглядало багатство.
Зустріч з Вадимом була щасливою випадковістю і вона прагнула за будь-яку ціну зберегти ці стосунки.
– Доню, будь мудра, – тільки й казала мати.
Ірина запевнила, що так і буде, а через пів року вже була дружиною Вадима, адже вона чекала від нього дитину.
Вадим неохоче женився, але батьки вже знали про дитину, тому виходу іншого не було.
– Хочеш кататися – вмій і санки возити, – так поблагословив батько Вадима.
Вадим справді не планував з Іриною нічого серйозного, але раз так сталося…
Вони жили в квартирі свекра, великі вікна і висока стеля з ліпниною в старому австрійському будинку в самому центрі міста. Свекри тішилися онуку і подарували молодятам машину.
Ірина поринула в материнські клопоти, а чоловік поринув у роботу.
За кілька років Ірина зрозуміла, що в чоловіка хтось є, але вирішила не звертати уваги, бо у них сім’я.
Ось так вони жили ці роки: Ірина займалася домом та слідкувала за модою, Вадим працював у батька, син вчився.
У них було все і навіть більше, головне не виводити один одного на відверті розмови.
Але ці розмови таки настали, бо раптом міцне підґрунтя під парою захиталося – свекруха злягла.
– Вадиме, квартира на матері. Як її не стане, то вона дістанеться твоєму батькові чи тобі?
– Яка різниця. З часом все одно дістанеться мені.
– Ну, не знаю. Багато про що говорять люди про твого батька.
– Що ти маєш на увазі?
– Те, що кажуть, що одна співробітниця має дуже схожого сина на тебе.
– Що ти таке кажеш?
– Що мені сказали, те й тобі кажу. Не знати чи все тобі батько перепише.
Чоловік задумався. Він повірив дружині, адже й сам любив аби йому голову закрутили, але дитина?
Скоро все виявилося правдою – свекрухи не стало, але в її квартирі з’явилася молода господиня зі своїм сином.
– От бачиш, – казала Ірина, – Мати твоя казала, що все онуку відпише, от і подивимося.
Вадим ходив сумний, матір він любив і вважав, що батько поспішив з новим одруженням.
Але не встиг свекор насолодитися медовим місяцем, як до нього викликали нотаріуса.
– Вадиме, що там у вас діється, – кинулася випитувати Ірина, – Кажуть сусідки, що нотаріус у вас. Невже батько все залишить новій дитині?
– Не кажи такого.
– А що казати? Що все буде добре? Ми скоро на вулиці опинимося, а ти й вусом не ведеш.
– Тато залишить все мені. Він мені обіцяв.
– Мати твоя теж мені обіцяла всі свої прикраси. І де вони? Але нічого, ми поборемося.
– Ти про що?
– Треба ще довести чи це справді син твого батька.
Чоловік дивився на дружину дуже пильно, поки вона говорила.
Він давно не дивувався її хватці і прозорливості, інколи вона була за кращого аналітика, ніж його працівники. Але він наче вперше її побачив.
– Люди на багато готові заради вигоди, – завершила свій монолог Ірина і саме ці слова почув чоловік.
Після поминок за батьком Вадим прийшов додому дуже задуманий. Він давно хотів віддати цей конверт дружині, але не знав, як почати, а тепер зрозумів, що правда має всіх звільнити.
– Ірино, я все знаю, – сказав він їй.
Ірина дивилася на конверт і у неї було передчуття, що саме вона це все спровокувала.
– Так, Сашко не твій син, але він тебе любить і вважає татом.
– Чому ти це зробила?
– Я любила тебе і хотіла втримати.
– Ти була щаслива?
Ірина мовчала. Спочатку вона була дуже щаслива. Коли з ним зустрічалася. Але потім дізналася, що він гуляє ще з однією дівчиною і у них все серйозно. Тоді вона й наважилася. Костя давно за нею бігав…
Більше вона його не бачила, Сашко з кожним роком ставав все менше і менше схожим на Вадима, але свекри нічого не знали і любили онука.
І з кожним роком Ірина розуміла, що має забезпечити синові якусь фінансову подушку. Сама вона займалася домом і витрачала багато коштів на себе та одяг, це у неї було незмінним. Вона надіялася, що свекруха залишить для улюбленого онука щось, але та все віддала чоловікові, навіть, не синові.
Ірина була вражена таким вчинком, адже та не раз натякала, що все залишить онукові.
Коли вона дізналася про дитину свекра, то так само знала і про пригоди свого чоловіка. Їй все доносили подруги з роботи чоловіка, вона їм давала якісь дрібні подарунки, а ті розповідали їй цікаві деталі.
Вона пригадала, що сама дала цю ідею чоловікові, якби ж вона тоді змовчала. Але вона хотіла захистити сина.
– Я купив вам квартиру, однокімнатна на околиці місті.
– Я там не буду жити.
– Будеш. Батько все залишив молодій дружині і її дитині.
– Ні.
– Так. Тому бери, поки є.
Ірина стояла в новій квартирі і розуміла, що та така завелика, як її гардеробна. Куди вона діне ті всі речі? Прийдеться їхати до батьків і залишити у них щось з усього. Треба ще подивитися, що там Костя, може теж розбагатів, то вона радо йому повідомить про сина. Він колись її дуже любив і тепер вона зберегла молодість і красу, тому шанси у неї високі.