– Нехай у вас поживе тиждень брат мого чоловіка, – попросила мене сестра. Він з дружиною розлучився! Як тільки знайде роботу і винайме квартиру, відразу з’їде від вас. Мені відразу здалося це дивним
– Нехай у вас поживе тиждень брат мого чоловіка, – попросила мене сестра. Він з дружиною розлучився! Як тільки знайде роботу і винайме квартиру, відразу з’їде від вас.
Мені відразу здалося це дивним. А чому б одразу не винайняти квартиру? А після цього зайнятися пошуком роботи. Тут мені сестра пояснила:
– Бо він не впевнений, що захоче залишитися в місті. Він спочатку хоче дізнаватися про зарплатню, про умови роботи. Якщо його все влаштує, він залишиться. А якщо ні, то тоді він повернеться до села.
Ну гаразд, я так подумала, начебто, правильне пояснення і логічне. Навіщо винаймати квартиру на місяць? Якщо раптом йому щось не сподобається, і він уже за кілька днів, а максимум за тиждень, повернеться до села.
Дітей я тимчасово переселила до себе в кімнату. Олександру ми віддали дитячу. Проблеми, та дива почалися чи не з першої хвилини його перебування у квартирі.
– А де у вас телевізор? – запитав гість. Я що маю без телевізора жити?
Якщо чесно, я розгубилася від такого нахабства, а чоловік стримано відповів:
– У нас, взагалі телевізора у сім’ї немає! У двадцять першому столітті можна подивитися все, що завгодно в інтернеті. Ми так і робимо!
Гість зітхнув, потягнувся до сумки й дістав свій мобільний.
– Добре, давайте пароль від вайфаю.
– А в нас його нема – відповів чоловік.
– Ти ж сам казав, що дивитесь в інтернеті. У якому сенсі у вас немає вайфаю?
– Дивимося! Для того, щоб з телефону, або планшета щось подивитись, достатньо сім-картки!
– Трафік не гумовий!
– Вибери відповідний твоїм інтересам тариф і буде все відмінно. Ми також не мільйонери, щоб оплачувати гаджети. Та ще за вайфай платити!
Гаразд, начебто зрозумів. Олександр приїхав у неділю, а у нас традиція: у суботу – робимо фарш і ліпимо пельмені.
Частина пельменів з’їдається, а частина заморожується і потім серед тижня, варимо. В неділю готуємо картопляне пюре, та жаримо котлетки.
У нас усі в сім’ї люблять котлетки. Ми гостя запросили до столу. Він зробив незадоволене обличчя:
– А твоя сестра тобі хіба не сказала, що я не їм ні смажене, ні жирне! Мені на пару треба готувати! А ще я не їм…
Чоловік стукнув кулаком по столу:
– А мені все одно, що ти їси, а чого не їси! Моя дружина готує для нашої родини, і вона не повинна стояти біля плити, заради якогось невихованого приїжджого!
– Якщо тебе щось не влаштовує, то на розі будинку магазин – купи все, що потрібно і приготуй собі сам!
Я подивилася на обличчя Олександра, воно, в черговий раз, було не задоволеним. Він скривився і сказав:
– Гаразд, давай схожу, – і дивиться на чоловіка, потім переводить погляд на мене, і чогось чекає.
– Я довго чекатиму? – питає Олександр.
– Чого ти чекатимеш?- дивується чоловік. Іди та купуй!
– А гроші я що, свої витрачати повинен, – каже, Олександр.
Побачивши вираз обличчя чоловіка, я підхопила дітей і повела до кімнати, чесно скажу, що побоювалася гіршого. Ну дякувати Богу, обійшлося!
Чоловік виштовхав гостя за двері, а вслід кинув його сумку. Звичайно, я насамперед кинулася до чоловіка, якого трясло від обурення.
Повела його до кімнати, а дітей, навпаки, відправила на кухню. Усадила їх за стіл і, навіть, дозволила включити щось на планшеті, щоб розрядити атмосферу.
Не встигла я схаменутися, як зателефонувала обурена сестра. Вона, на емоціях, висловила все, що думає про брата її чоловіка і відключилася.
Минуло півтора місяця. Сестра заблокувала мене скрізь, де тільки можна і не хоче спілкуватися. Батькам вона сказала, що сестри Каті в неї більше немає!
Намагалася ще наговорити гидот про мене, але мама сказала їй, що мир і спокій у сім’ї важливіший за чужого дядька.
– І нікого не нав’язуй більше їй, нехай йдуть і знімають готель!
А знайома мені передала, що сестра скаржилася, буцімто з-за нас вона трохи зі своїм чоловіком не розлучилася!
Мені прикро, але жодної провини за собою я не відчуваю! А ви як вважаєте, хто в цій ситуації винен?