Михайле, як ти міг? Ти ж змінив усі замки, і я не можу в хату потрапити, – я телефонувала своєму чоловіку в надії, що це якась помилка. Приїхала я з Італії без попередження, на то була причина. Хотіла я на власні очі переконатися, чи правда те, що говорять люди про мого чоловіка. Але я аж ніяк не сподівалася, що не зможу зайти в будинок, зведений за мої заробітчанські гроші.  Стою я з валізами під дверима, які відчинити не можу, бо ключі не підходять через поміняні замки, і просто не розумію, що мені робити. Набрала я чоловіка. Михайло довго не брав слухавку, а потім таки я почула його – ало

– Михайле, як ти міг? Ти ж змінив усі замки, і я не можу в хату потрапити, – я телефонувала своєму чоловіку в надії, що це якась помилка.

Приїхала я з Італії без попередження, на то була причина. Хотіла я на власні очі переконатися, чи правда те, що говорять люди про мого чоловіка.

Але я аж ніяк не сподівалася, що не зможу зайти в будинок, зведений за мої заробітчанські гроші.

Стою я з валізами під дверима, які відчинити не можу, бо ключі не підходять через поміняні замки, і просто не розумію, що мені робити.

Набрала я чоловіка. Михайло довго не брав слухавку, а потім таки я почула його – алло.

– Михайле, я не можу двері відчинити, – кажу. – Я у нас під хатою.

– Хата уже не твоя. Я її єдиний господар. Тебе я виписав, ключі змінив, – ошелешив мене чоловік.

Я говорила голосно, і на мій крик з літньої кухні вийшла свекруха, мама Михайла.

– Чого галасуєш? Це подвір’я моє і мого сина, і тобі тут нічого не належить. Тому забирайся звідси, – каже мені.

Тільки з поваги до її віку я не стала нічого робити, але я себе ледве стримувала.

– Цей будинок від початку до кінця збудований за мої гроші, чи ви забули? – нагадала я.

– Нічого не знаю. Будинок цей мого сина, – сказала і зачинила за собою двері.

Я сіла на лавку під хату і стала чекати. Бачу, сусідка вийшла на подвір’я. Я витягла з сумки пачку італійської кави і панетон, і пішла до Галини на каву, бо треба ж мені було десь пересидіти і дочекатися чоловіка.

Галина, виявляється, все знала, і була впевнена, що я теж в курсі, що у мого чоловіка тепер є нова пасія.

Мені 56 років, чоловік на рік старший за мене. У нас є дорослий син, який давно живе окремо. Я перше, що зробила як стала в Італії гроші заробляти, так це купила синові квартиру, щоб він мав де жити.

А потім я стала будинок для нас з чоловіком будувати.

Стосунки у нас з Михайлом все життя непрості були. Він любив піти наліво. Але я його любила і все йому пробачала. До того ж, він завжди клявся, що це останній раз і що такого більше не повториться.

Одружилися ми молодими з великої любові. Я прийшла жити до Михайла, на територію його батьків. Так би мовити, була невісткою.

Коли Михайло мені зрадив, я подала на розлучення і ми офіційно розлучилися. Але він мене перепросив і ми продовжили жити разом, ще раз ми вже не одружувалися.

А потім я в Італію на заробітки поїхала. Сину квартиру купила, нам будинок збудувала і була певна, що щасливу старість я собі уже забезпечила.

Ми до молодості не йдем, і я була впевнена , що чоловік вже остепенився в свої майже 60.

Та ні. Поки мене не було вдома, він привів жінку, молодшу від себе на 16 років, а мене виписав з будинку і замки змінив, так що я по суті залишилася без нічого.

Просиділа я в сусідки пів дня, вона мене і нагодувала, і все розповіла, так що до зустрічі з чоловіком я вже була готова.

Приїхав Михайло під вечір, спитав мене, чого я хочу.

– В дім свій хочу зайти, – кажу.

– Це не твій дім. І я давно не чоловік тобі, тому маю право робити що хочу, – спокійно відповів Михайло.

В той вечір я поїхала ночувати до сина. Він все знав, але не хоче до нас втручатися.

Так вийшло, що дім записаний на чоловіка, і ввів в експлуатацію він дім тоді, коли ми з ним по факту були офіційно розлучені.

Тому зараз переді мною буде стояти непросте і довготривале завдання – довести, що дім збудований за мої гроші.

Отак, один мій необачний крок, що проявився у вигляді довіри до чоловіка, обернувся для мене такою неприємністю.

Мені майже 60, життя прожила і ніколи не думала, що зі мною ще таке може трапитися.

Тепер треба шукати вихід з цієї непростої життєвої ситуації.