Віра Петрівна вибирала в супермаркеті моркву, коли до неї підійшла, її подруга Марія Дмитрівна. В жінок зав’язалася розмова. Марія Дмитрівна з гордістю розповіла, як минулого року зіграли донечці Дарині весілля, і ось нещодавно вона стала бабусею. – Ну, а як твій Сергій? Не збирається сім’ю заводити? – запитала Марія Дмитрівна. – Ось вчора привів дівчинку, знайомитися. У них все дуже серйозно, – похвалилася Віра Петрівна. І, сяючи від щастя, Віра показала у смартфоні фото потенційної невістки. Марія пильно подивилася на фотографію миловидної дівчини і… Ахнула від побаченого.
Віра Петрівна вибирала в супермаркеті моркву, коли до неї підійшла, її подруга Марія Дмитрівна. В жінок зав’язалася розмова. Марія Дмитрівна з гордістю розповіла, як минулого року зіграли донечці Дарині весілля, і ось нещодавно вона стала бабусею. – Ну, а як твій Сергій? Не збирається сім’ю заводити? – запитала Марія Дмитрівна. – Ось вчора привів дівчинку, знайомитися. У них все дуже серйозно, – похвалилася Віра Петрівна. І, сяючи від щастя, Віра показала у смартфоні фото потенційної невістки. Марія пильно подивилася на фотографію миловидної дівчини і… Ахнула від побаченого.
– Сергію, синку, не для того я тебе, ростила, ночами не досипала! Перестань зустрічатися з Настею! – Віра Петрівна важко опустилася на кухонний стілець і театрально схопилася за сторону.
Від її слів син Сергій остовпів.
– Мамо, ти що? Ти ж учора казала, що вона тобі подобається! – розгублено спитав він.
– Синку, благаю тебе, не роби не розумних вчинків! Ця дівчина зовсім не та, за кого себе видає! Ти ще надто молодий, щоб розуміти, як оманлива зовнішність!
Сергій вимкнув газову плиту, на якій до приходу матері смажив курку, і мовчки опустився на інший табурет.
– У світі ще стільки добрих, порядних дівчат! – продовжувала Віра Петрівна. – Ти обов’язково зустрінеш іншу, яка буде тебе справді гідна! А з Настею краще не зустрічатися! Вона тобі не пара!
– Виходить, учора ще була парою, а сьогодні – вже не пара? – похмуро запитав Сергій, і Вірі Петрівні дуже не сподобався погляд сина.
Вона знала, що цей погляд не обіцяє нічого доброго. Але вирішила будь-що-будь продовжити боротьбу за щасливе майбутнє своєї єдиної дитини. І нічого, що дитині було вже двадцять п’ять. Для матері дитина завжди залишається дитиною незалежно від віку!
– Я здогадувалася, що ця Настя справила на нас хибне враження! – заявила мати. – А сьогодні все стало на свої місця!
– Цікаво, і на які такі “місця” це “все” стало?
***
… Віра Петрівна стояла біля прилавка з овочами та ретельно вибирала моркву, коли до неї підійшла Марія Дмитрівна. Колишні колеги привіталися і, само собою, розпочалася розмова. Віра Петрівна розпитала Марію про нову роботу, про сімейні справи. І Марія Дмитрівна з гордістю розповіла, як минулого року зіграли донечці Дарині весілля. І ось нещодавно молоде подружжя нагородило її почесним званням «бабуся».
– Тепер ось внучку бавлю! – похвалилася новоспечена бабуся.
І, звичайно, запитала:
– Ну, а як ваш Сергій? Не збирається сім’ю заводити?
І тут настала черга Вірі Петрівні хвалитися.
– Ось вчора привів дівчинку, знайомитися. У них все дуже серйозно. Думаю, і у нас весільні приготування не за горами!
І, сяючи від щастя, Віра показала у смартфоні фото потенційної невістки. Марія пильно подивилася на кольорове зображення миловидної дівчини із зворушливими ямочками на щоках. Дівчина на фото ніжно припала до високого струнка хлопця, в якому Марія відразу ж впізнала Сергія.
– Слухай, Віро, а цю дівчину випадково не Настя звуть? – задумливо запитала Марія Дмитрівна.
– Так, Настя! – радісно підтвердила Віра.
Але, помітивши серйозне обличчя Марії, раптом злякалася:
– А що таке?
Колишня колега повернула Вірі телефон і довірливо, напівголосно повідомила:
– Я знаю цю дівчину та її родину. Не особисто, але через людину, якій я дуже довіряю. Свекруха моєї племінниці близько знайома з рідною тіткою батька цієї дівчини.
Марія Дмитрівна зробила багатозначну паузу, і на обличчі Віри відобразилося глибоке спантеличення.
– І що? – майже пошепки спитала вона, не в змозі виносити мовчання.
– Вірочка, там сім’я – просто жах!.. Батько з матір’ю гульбанять, дівчинка з малих років залишена само собі. Школу прогулювала, постійно у поганих компаніях!
Від усвідомлення почутого бідолашна Віра Петрівна навіть пакет із морквою випустила. Великі помаранчеві плоди з покотилися гладкими плитами підлоги.
– Та ти що? – тільки й змогла вимовити вона. – А так одразу й не скажеш! На вигляд така порядна, вихована!.. Я нічого вчора не помітила! Та й Сергій про неї завжди так добре відгукується!
Марія Дмитрівна поблажливо поклала руку на плече нещасної жінки і сказала:
– Віро, я тебе прошу! Добре Сергій – молодий, життя не знає! Але ж ми з тобою дорослі жінки! Чи мало випадків, коли такі вертихвістки порядними прикидалися? Аби тільки нареченого гарного отримати? Щоб із освітою та з житлом?
– Ой точно! – осяяла Віру страшна здогад. – Вони ж учора говорили, що після весілля житимуть в нашій квартирі! А я, не розумна, повірила!
***
Додому нещасна мати мчала, що є сил. Навіть важкий пакет із морквою не перешкоджав Вірі мчати на весь дух – рятувати сина від фатальної помилки.
– Значить, домисли якоїсь чужої тітки тобі важливіші за думку власного сина? – запитав Сергій після того, як мати в подробицях переказала йому розмову в супермаркеті.
– Сергію, Марія Дмитрівна – не чужа! Я дуже добре знаю її. І так, її думка для мене завжди була авторитетною! Якщо Марія Дмитрівна сказала – значить так воно і є! Я тебе прошу, хлопчику мій, покінчи стосунки з цією Настею! Я не хочу, щоб ти потім все життя переживав!
У відповідь на прохання нещасної матері, тільки голосно гримнули вхідні двері. Не бажаючи слухати докази здорового глузду, Сергій просто пішов з дому.
«Нічого, я знаю його! Погуляє трохи, подумає та заспокоїться!» розсудила Віра Петрівна.
Але душа її продовжувала хвилюватися. Вона була не з тих жінок, які сидітимуть, склавши руки, і дивитись на проблеми своєї дитини.
***
Тетяна задумливо розглядала розкладені на столику карти. Віра Петрівна стежила за тарологом із очікуванням і містичним страхом. Сама вона нічого не розуміла в картах. Але всі сусідки округи хвалили Тетяну, як дуже хорошого майстра розкладів, що читає на картах виключно життєву правду.
– Так, Віро, – задумливо промовила ворожка, яка просила називати себе тільки тарологом або майстром таро-розкладів. – Справді, нічого доброго із цих стосунків не вийде!
Віра Петрівна видихнула з полегшенням. Не можуть відразу дві людини помилятися!
– Дякую тобі, Таню! Камінь із душі зняла! – подякувала Віра Петрівна і поклала під колоду невелику грошову подяку за інформацію.
– Ну що ти, Віро! Не варто! Я ж розумію, як переживає твоя материнська душа! – зітхнула Тетяна і швиденько сховала купюру в кишеню халата …
***
Додому Віра Петрівна йшла у задумі. Як переконати сина, що він робить велику помилку.
«Вона зрозуміла, що діти повинні робити свої власні помилки!» міркувала Віра дорогою додому. “Але навіщо їх робити, якщо можна уникнути?”.
Тяжкі материнські думи зупинив жіночий оклик. На клумбі біля одного з під’їздів стояла серед квітів Тамара Яківна і привітно махала Вірі рукою.
– Вірочка, це ти? Дивлюся, йде, така задумлива, нічого довкола не помічає…
Віра Петрівна підійшла ближче і теж привіталася. Між жінками зав’язалася звична за подібних обставин розмова. Торкнулися погоди, дачних справ та інших невигадливих радощів життя на пенсії.
– А я дивлюся, Віро, твій Сергійко наречену собі знайшов? – як само собою зрозуміле запитала Тамара Яківна.
– Знайшов, – сумно відповіла Віра і хотіла було відкрити рота і поскаржитися сусідці на проблеми в особистому житті сина. Але та продовжувала:
– Ой, я так за Сергія рада! Настя – чудова пара!
– А ви її знаєте? – розгублено перепитала Віра Петрівна.
– Звісно, знаю! Адже вона навчалася у музичній школі, в якій я була директором! Дуже талановита дівчина! Одразу на двох інструментах займалася! Втім, чи варто було чекати чогось іншого від дочки таких видатних талановитих батьків?!
– А хто в неї батьки? – зовсім розгубилася Віра.
– А вона хіба не казала?
– Та я якось особливо не розпитувала. Мені тільки Марія Дмитрівна розповідала…
– У неї батьки працюють у нас у консерваторії! Дуже шановні люди! А Настя у них просто диво, а не дівчинка! Пощастило Сергію з майбутньою дружиною!
***
Вдруге за день Віра Петрівна летіла на свій четвертий поверх, не шкодуючи ніг.
– Сергію, синку! – вигукнула вона з порога. – Я була не права! Не слухай мене, не роби необдуманого! Настя – дуже гарна дівчинка! Не проґав свій шанс, Сергію!
– Пізно, мамо, каятися! – заявив Сергій і відвернувся від матері.
Тільки зараз Віра помітила, що син стоїть перед розкритою валізою і збирає речі.
– Чому пізно? – ледь чутно запитала Віра у передчутті чогось непоправного. – Ти що, посварився з нею і вирішив поїхати?
– Тому пізно, мамо, що ми з Настею годину тому подали заяву до ЗАГСу та зняли окрему квартиру.
– Навіщо ж окрему, Сергію? Адже можна ж жити у нас? Кімнат багато.
– Дякую, мамо! – не приховуючи сарказму, подякував молодик. – Я вже у тому віці, коли хотілося б пожити окремо від твоєї авторитетної думки! І, особливо, від авторитетної думки твоїх знайомих!