Катя прикрасила дачу, накрила гарний стіл. А як же ж?! У її свекрухи Ольги Іванівни був ювілей. Гостей запросили досить багато. Для дітей Катя придумала ігри й розваги, а її чоловік Микола зробив на дереві гойдалку… Поступово гості стали підтягуватися. Катя й Ольга Іванівна зустрічали їх біля хвіртки і проводжали до хати. – Василько, Олексію! – вигукнула ювілярка, коли до будинку одночасно під’їхали дві машини. З них вискочили двоє хлопчиків і кинулися до неї. – Бабусю! З днем народження! – вигукнули вони. Ольга Іванівна обійняла онуків, а слідом за ними з машин вийшли несподівані гості…
Катя прикрасила дачу, накрила гарний стіл. А як же ж?! У її свекрухи Ольги Іванівни був ювілей. Гостей запросили досить багато. Для дітей Катя придумала ігри й розваги, а її чоловік Микола зробив на дереві гойдалку… Поступово гості стали підтягуватися. Катя й Ольга Іванівна зустрічали їх біля хвіртки і проводжали до хати. – Василько, Олексію! – вигукнула ювілярка, коли до будинку одночасно під’їхали дві машини. З них вискочили двоє хлопчиків і кинулися до неї. – Бабусю! З днем народження! – вигукнули вони. Ольга Іванівна обійняла онуків, а слідом за ними з машин вийшли несподівані гості…
– Микольцю, синку, ну навіщо тобі одружитися? – журилася Ольга Іванівна, дізнавшись про наміри сина. – Ну ти ж бачив, що перші два шлюби ні до чого доброго не привели! Навіщо тобі втретє наступати на ті ж самі граблі?
Мати Миколи демонстративно ігнорувала нову жінку сина, хоча та була тут же, у кімнаті, і з цікавістю поглядала на майбутню свекруху.
– Мамо, я люблю Катрусю і хочу, щоб вона була моєю дружиною, – Микола взяв наречену за руку і подивився на неї закоханими очима.
– Діти в тебе вже є, живи, радій життю, бо ж не обов’язково в РАГС бігти, – не вгавала мати. – Потім знову за свідоцтво про розлучення платити.
– Не хвилюйтеся, я позбавлю його цієї неприємної процедури, – посміхнулася Катерина, – ми житимемо довго і щасливо і підемо в один день.
– Пф-ф, – пирхнула Ольга Іванівна, – Знаємо ми! Дві його колишні дружини так само говорили і де вони?
– Підозрюю, без втручання там не обійшлося, – натякнула Катя на роль свекрухи у розлученнях Миколи з першими двома дружинами. – Але я насипала солі біля порога – ніякі чари нам тепер не страшні!
Ольга Іванівна пішла від сина, так і не переконавши його не одружуватися втретє. Катя, прокрутивши у голові зустріч із майбутньою свекрухою, запитала у Миколи:
– Миколо, ти мене, справді, любиш?
– Катрусю, навіщо ти питаєш, ти ж і сама чудово знаєш, що люблю! – здивувався той.
– Я боюся, що все повториться, як із твоїми попередніми дружинами. Твоя мама, як це м’якше сказати, велика власниця. Будь–яка, хто посягне на її синочка – зразу стане для неї поганою людиною.
Я не хочу, щоб вона розлучила нас. Зі свого боку, я зроблю все, щоб цього не сталося. Вся надія на тебе, Микольцю! – Катя вимовила його ім’я з тією ж інтонацією, що й Ольга Іванівна, і Микола хихикнув – дуже схоже вийшло.
– Обіцяю, я зроблю все, що в моїх силах, – приклав він руку до серця, і вони засміялися.
Микола й Катя тихо розписалися, не влаштовуючи жодних урочистостей, запросивши тільки Ольгу Іванівну із чоловіком. Батьки Каті жили далеко і не змогли приїхати.
– І що це за весілля таке? – знову пирхнула свекруха. – Ні гостей, ні тамади, ні пісень, ні танців.
– Ольго Іванівно, я подумала, якщо мені приготовлена та ж доля, що й колишнім дружинам Миколки, то нащо такі витрати? Заспівати я вам і сама зможу, а ви затанцюєте, якщо захочете!
Свекор, Юрій Петрович, усміхнувся, похваливши невістку за те, що не дає себе образити.
А Ольга Іванівна ображено почала длубатися виделкою в салаті, продовжуючи будувати в голові плани, як розлучити сина з цією спритною молодицею. І в неї напоготові вже було кілька способів, які спрацювали з колишніми дружинами.
Почекавши кілька тижнів, Ольга Іванівна зателефонувала Каті на роботу.
– Катрусю, добрий день! Бачила щойно Миколку, він сидить у кафе з якоюсь панянкою і дуже мило говорить. Ти не боїшся, що він закрутить роман на стороні?
– Доброго дня, Ольго Іванівно, люба! Ви хочете сказати, що ваш син фліртує на очах у всіх при живій дружині? – здивувалася Катя.
– Ну, схоже на те! – зраділа свекруха, що Катя піддалася емоціям.
Друга дружина Миколи кілька років тому влаштувала йому сварку, не розібравшись після такого ж дзвінка Ольги Іванівни.
– Тобто ви виховали такого легковажного й вітряного сина? А тепер хочете, щоб я стежила за ним і влаштовувала йому сварки?! – вигукнула Катя з обуренням.
Свекруха не очікувала, що Катерина переверне все, щоб виставити її винною, і поспішила додати:
– Ну, що ти?! Микола ніколи б не посмів! Мабуть, це його колега. Вони часто всім відділом обідають у тому кафе.
Ольга Іванівна швидко попрощалася й поклала слухавку. Катя засміялася. Микола розповідав їй про хитрощі матері і про цю теж. А з колегами чоловіка Катя вже давно познайомилася – з жінок там була одна бухгалтерка, яка підходила Миколі в бабусі.
Зазнавши фіаско, Ольга Іванівна не заспокоїлася. Дуже вже їй не подобалася її нова невістка тим, що ніяк не йшла на сварку ні з нею, ні з Миколою.
Прийшовши якось у гості до «молодих», Ольга Іванівна демонстративно провела пальцем по шафі і радісно, ніби знайшла там схований скарб, підняла палець угору, демонструючи на ньому пилюку.
– Що ж ти, Катерино, зі своєю роботою зовсім будинок запустила?! – хитро посміхнулася вона. – У вас на шафі скоро картоплю садити можна буде! Я ось ніколи собі такого не дозволяю! У мене жодна порошинка шансу не має.
– Ох, як вдало ви зайшли, Ольго Іванівно, – зраділа невістка.
Вона збігала у ванну і принесла тазик з водою й ганчірку.
– Прошу! Не дайте шансу і нашій пилюці! А я поки що вечерю піду готувати, якщо вже власної картоплі на шафі нам не дочекатися.
Залишивши наодинці з тазиком і ганчіркою, оторопілу від такого нахабства, свекруху, Катя зникла на кухні.
Ольга Іванівна машинально полізла витирати пилюку, якої, до речі, було зовсім небагато. Було видно, що раз на тиждень, все ж таки, шафа та інші поверхні в домі протираються.
Зробивши справу, мати Миколи прийшла на кухню, не втрачаючи надії посварити невістку із чоловіком. На той час повернувся Микола і дуже здивувався, заставши свою матір у себе вдома. Зазвичай та не приходила в гості, коли його вдома не було.
– Микольцю, а я ось забігла на хвилинку. Повз ішла. А чого це у тебе дружина щойно вечерю почала готувати? До твого приходу в неї вечеря на столі має стояти! Чи їй все одно, що чоловік голодним прийде? – затягла свою улюблену пісню мати, чекаючи, що невістка почне виправдовуватися, а син дорікатиме дружині.
– Мамо, Катя теж працює. Це мені ще пощастило, що вона приходить раніше за мене і до мого приходу вже майже все готове, – захищав дружину Микола.
– У хорошої дружини з минулого вечора має бути готове! – свекруха обдарувала Катю поглядом переможниці.
– Ольго Іванівно, – Катя подивилася на свекруху, як на мале дитя. – Я годую Миколу свіжою, щойно приготованою їжею, а не як ви свого чоловіка, триденним супом і позавчорашніми котлетами.
І до речі, я можу не працювати. Микола мені вже пропонував.
Але тоді вам доведеться забути про салони, уроки танців, що оплачує вам ваш син, адже з однією його зарплатою ми вже не зможемо собі цього дозволити.
Зате тоді в мене буде весь дім блищати, вечеря зніматиметься з плити перед приходом Миколи, і вам не буде за мене соромно, а за сина прикро.
– Ой, і сказати нічого не можна! Та роби ти, що хочеш і коли хочеш, аби Микола був задоволений! – відмахнулася свекруха, не бажаючи втрачати фінансових вкладень сина у свої забаганки.
– Матусю, я абсолютно всім задоволений! – засміявшись, обійняв матір Микола. – Тобі нема про що хвилюватися! Катруся про мене дуже добре дбає!
…Через місяць у Ольги Іванівни був ювілей. Вона вирішила відзначити його у невістки на дачі, додавши їй клопоту. Щоб та дуже втомилася, а потім, у найвідповідальніший момент… Додати сюрприз!
«Ну вже зараз ти не стерпиш, і Микола побачить, що ти за штучка!» – потирала руки свекруха, відчуваючи сварку.
– Катрусю, я тут подумала, а чи не відсвяткувати мені свій ювілей у вас на дачі? Свіже повітря, простір, все просто, душевно, по-домашньому. Ти приготуєш нам чогось смачненького, Миколка з татом посмажать шашлики. Дітям буде де пограти – адже сад у вас великий. Та й гості можуть залишитися на ніч, якщо раптом втомляться і не будуть в змозі поїхати додому.
– Та без проблем, Ольго Іванівно. Скажіть скільки гостей плануєте, що за діти будуть, яке меню? – не заперечувала Катерина.
– Гостей небагато: пару подруг, стільки ж колег, у чоловіка брат із сім’єю та дітьми ну й усе, мабуть. Так, ще онуків – Миколкиних синів двоє, – загинала пальці свекруха, ні словом не обмовившись, що приготувала “на десерт”.
Катя влаштувала все якнайкраще: прикрасила дачу; накрила стіл, готувати, щоправда, сама не стала, а замовила у перевіреному ресторані, щоб не напружуватись.
Чоловік оплатив усе, але знати про це свекрусі та гостям було необов’язково; для дітей знайшла ігри та розваги, Микола зробив на дереві гойдалку.
Поступово гості стали підтягуватися, Катя й Ольга Іванівна зустрічали їх біля хвіртки і проводжали до хати.
– Василько, Олексію! – вигукнула ювілярка, коли до будинку одночасно під’їхали дві машини, з них вискочили двоє хлопчаків і кинулися до неї.
– Бабусю! З днем народження! – вигукнули вони.
Ольга Іванівна обійняла онуків, а сама все чекала. Слідом за своїми дітьми з машин вийшли її колишні невістки.
– З ювілеєм вас, Ольго Іванівно, дякую, що покликали. Несподівано! – жінки вручили їй букет і хотіли вже було йти в будинок, але Катя перегородила їм дорогу.
– Вибачте, це мій дім, і я не хочу, щоби тут влаштовували виставу. Діти ваші нехай залишаються, тут їхній батько, і він за ними нагляне, а вас я попрошу залишити нашу вечірку, – вона строго й твердо дала зрозуміти жінкам, що їх тут не чекали.
– Катерино! – гнівно вигукнула свекруха. – Це моє свято! І я маю право запросити всіх, кого хочу!
– Щось ви не дуже хотіли їх бачити, коли вони були дружинами вашого сина! – усміхнулася Катя.
– Миколо, іди сюди! – гукнула Ольга Іванівна синові.
Микола вийшов до хвіртки і дуже здивувався, побачивши колишніх дружин.
– Що тут діється? – строго спитав він.
– Твоя дружина не пускає матерів твоїх дітей до мене на свято! – з викликом подивилася на Катю свекруха.
– І правильно робить. То ти їх не любила, то на ювілей запрошуєш. Як це розуміти? – став на захист дружини Микола.
Він відвів матір убік і заявив:
– А я так розумію, що ти поставила собі за мету знову розлучити мене? На цей раз тобі це не вдасться. І, якщо ти не заспокоїшся, я забороню тобі приходити до нас додому, і сам більше ні кроку не зроблю до тебе! Мені набридли твої підступи.
– Ну що ти, синку? Та я ж найбільше хочу, щоб ти був щасливий! – защебетала перед ним Ольга Іванівна.
– Мамо, я щасливий як ніколи! І ходімо вже до столу, гості чекають! – Микола підхопив матір під руку і відвів у садок.
– Дівчата, нічого особистого! – вибачилася за свекруху Катя перед колишніми дружинами Миколи. – Дітей ми потім привеземо, не переживайте за них.
Колишні невістки, недовго думаючи, розсілися по машинах і поїхали у своїх справах, анітрохи не образившись.
Але кожна, позаздрила характеру Каті – на відміну від них, вона змогла протистояти свекрусі і, заручившись підтримкою чоловіка, зберегти сім’ю.
Гості один за одним нахвалювали гостинність Каті.
Микола пишався дружиною, а Ольга Іванівна, зітхнувши, підібгала губи.
Не вийде сина цього разу розлучити. Мабуть, програла вона. Ну і добре…