Я підняла очі від своєї тарілки. Їм було весело. Вони грали у свою улюблену гру: «покажи бідній родичці її місце».— Запонки справді гарні, — рівно сказала я. — Льоші вони сподобалися.
— Це плаття більше не вдягай, Анечко. Воно тебе спрощує. Голос свекрухи, Тамари Павлівни, звучав оманливо м’яко — наче кашеміровий
Читати далі