— Гаразд, роби що хочеш, — буркнув Сергій, прямуючи до виходу. — Піду в сарай, подивлюся, що у нас там для її величності.
— Тридцять сім пунктів? Ти знущаєшся? — Сергій з гуркотом поставив чашку на стіл і стиснув записку в руці. —
Читати далі
— Знаєш, донечко, тобі б ґудзик на лоб пришити, щоб об губу не спіткнулася, — сказав він з гіркою іронією. — Ти про що взагалі говориш? Твоя бабуся жива-здорова, активна, ще працює. З якого дива ми повинні її кудись «забирати»? — Ну тату! — Аліна закотила очі. — У нас скоро дитина буде! Ви що, не розумієте?
— Квартира все одно буде моя, тож заберіть бабусю зараз, — сказала Аліна, ставлячи кухоль на стіл. Ірина Вікторівна розгублено
Читати далі
У Ганни не стало чоловіка Павла. Багато односельчан прийшли провести його в останню путь. – Ой, сором який! – шепотіла сусідка Ганни, Тамара. – Хіба ж так можна?! Грішно, їй-Богу, грішно. Жив усе життя Павло, при дружині ненагодований і не доглянутий, та так і пішов у засвіти… Жаль, хороший був мужик… – І не говори, Тамарко, і не говори, – відповідала їй Олена. – Ох же ж і Ганна… Аж раптом до них підійшла сестра Ганни, Наталя. – І що це ми ту таке говоримо?! – єхидно запитала вона. – Що вже не подобається?! Жінка застигли від несподіванки
У Ганни не стало чоловіка Павла. Багато односельчан прийшли провести його в останню путь. – Ой, сором же ж який!
Читати далі
“Все правильно сказала Світлана, так і є. Як вийшов на пенсію, одразу виникло це відчуття непотрібності, а далі як за накатаною пішло. Така лінь охопила, так все набридло, що хоч плач!”.
Здає вже Іван Сергійович, – сказала Світлана чоловіку, готуючи олів’є. – З чого ти взяла? – здивувався Петро. – Он,
Читати далі
У машину застрибнув він сам, ззаду ми посадили чоловіка сестри, пес агресії не виявляв і спокійно лежав.
Як то раз, бувши на зміні, я випадково почув телефону розмову мого колеги. Він відчайдушно намагався щось віддати, супроводжуючи криками:
Читати далі
” Ух ти, як класно! Цікаво, а якщо його в космос запустити, далеко полетить?”
– Ну, привіт… Єгор Степанович присів навпочіпки перед бездомним, смугастим кошеням. – Ти знову мене знайшов… Дуже обережно, немов найціннішу
Читати далі
Хлопець тяжко зітхнув. Весь день пішов наперекіс. Спочатку млосне очікування в задушливому приміщенні паспортного столу, куди він приїхав отримувати перший у своєму житті паспорт. А тепер ще й це…
Останній автобус зник за поворотом прямо в нього на очах. Мишко кілька секунд дивився йому вслід, не в змозі повірити,
Читати далі
У Тані не стало дідуся. Після поминок, вона вирішила зробити в будинку діда генеральне прибирання. Таня обвела поглядом хату й подвірʼя. – Ох тут і роботи, – похитала вона головою. – Оце дід за своє життя назбирав, так назбирав! Вона два дні вивозила й виносила те, що старий збирав вісімдесят років. Коли з будинком було закінчено, Таня вирішила залізти на горище. Треба ж на всяк випадок глянути, що там є? Дівчина залізла по драбині до дверцят, відкрила їх і застигла від побаченого
Тетяна не дуже пам’ятала дитинство. Вона народилася у невеликому селі. Таня пам’ятала, що її мама була дуже гарна. Тато Таню
Читати далі
Рита прийшла на прийом до психологині. Олена уважно її вислухала. Жінка була вагітна і переживала, чи її коханий одружиться з нею. – Що ж… – сказала Олена. – Насамперед вам слід зрозуміти саму себе. Ця дитина ваша… Рита дістала телефон, скинула виклик, і поклала його на стіл. На екрані з’явилася фотографія, яка привернула увагу Олени. – Я зовсім байдужа, так? – запитала Рита. – Що? – відволіклася від фото Олена. – Ні, звісно… Маргарито, вибачте мені за запитання, але… Ви знайомі з моїм чоловіком? Бачу ви обіймаєтеся і посміхаєтесь на фото. – Із вашим чоловіком?! – ахнула та. – Взагалі-то цей мій наречений! Це мій Мишко! Олена оторопіла
Олена підготувалася до зустрічі нового клієнта. Залишалося ще трохи часу, і можна було насолодитися ароматним напоєм, що підбадьорить. Маргарита прийшла
Читати далі
Одного разу у селі з’явилася машина з київськими номерами. Гарна, чорна. Із неї вийшов Андрій і дівчинка, його 10-річна донька. Катерина стояла біля городу, в хустці і халаті. Спершу не впізнала. А потім так розчулилася, що аж сльоза потекла. – Мамо, привіт. Софійка захотіла до тебе в село, от ми і приїхали. Приймеш? Дівчинка сором’язливо махнула рукою. А Катерина без слів їх обійняла. – Хоче пожити в селі. На канікулах. І… я подумав… якщо ти не проти… Катерина боязко підійшла до внучки, яка була схожа на справжню паняночку
– Ти ж розумієш, що таке не можна носити, – Марина оглянула сорочку, яку черговий раз прислала свекруха, і вже
Читати далі