— Тринькає? – кажу навмисно голосно, – Ви, свате нічого не переплутали? Вона ваша невістка і не у вашому домі живе, ви у нас у приймах. Та й не вам про хазяйновитість розповідати, свою хату за вітром пустили, то не маєте права тут і слова казати.
Коли моя донька повідомила що сватам жити буквально ніде, я одразу сказала, аби кликала їх у наш дім. Мова була
Читати далі