Він був старший за неї на вісім років, до того ж, одружений, і це створювало відстань, яку вона ніколи не могла долати.
На своєму весіллі Зоряна сиділа мов тінь. Усі навколо раділи, святкували, але їй було так тяжко, як здається ніколи в житті. Вона намагалася посміхатися, не показувати свого суму, але кожен погляд, кожен момент нагадував їй, що це весілля – не її власний вибір. Вона вийшла заміж не за того чоловіка, якого кохала понад усе на світі. І як тепер з цим жити – дівчина ще не уявляла.
У першу шлюбну ніч, коли чоловік вже мирно спав поруч, Зоряна лягла збоку і тихо заливалася слізьми. Вона не хотіла, щоб він побачив її біль. Він був для неї чужим. Вона не могла розповісти йому про свої справжні почуття, не могла пояснити, чому її серце ніколи не належало йому, чому вона не змогла полюбити його так, як йому того хотілося. Вона не могла забути Валерія. І, хоча він давно був одружений, хоч і мав свою родину, він усе ще жив у її серці.
Зоряна знала Валерія з самого дитинства. Він був її старшим сусідом, який завжди був для неї прикладом – справжній чоловік, який ніби був з іншої планети. Коли Зоряна була ще маленькою дівчинкою, вона мріяла про нього, але тоді ще не розуміла, що це була справжня любов. А коли підросла, її почуття до нього стали справжнім покликом серця.
Він був старший за неї на вісім років, до того ж, одружений, і це створювало відстань, яку вона ніколи не могла долати.
Коли Зоряна стала молодою жінкою, всі навколо бачили, яка вона гарна. Кожен парубок села, з ким вона зустрічалася, був готовий віддати за неї все. Але її серце залишалося лише з Валерієм, хоч і він давно мав свою дружину і сина. Зоряна часто думала про нього, порівнювала його з усіма іншими хлопцями, але ніхто не міг зрівнятися з ним. Вона навіть не звертала увагу на Миколу, свого однокласника, який давно любив її. Всі в селі знали, що він сохне за нею, але Зоряна не могла відповісти на його почуття. Її серце належало Валерію.
Коли батьки почали питати, чому вона не виходить заміж, чому не готова створити сім’ю, Зоряна завжди відмовлялася. Вона говорила, що хоче спершу вчитися, а вже потім думати про шлюб. Та насправді вона не могла вирватися з пастки своїх почуттів. Вона розуміла, що це не мало сенсу – Валерій уже одружений, і її любов до нього залишалась нерозділеною. Вона сумувала, плакала ночами, але не могла знайти виходу з цієї ситуації.
Але одного разу все змінилося. Зоряна побачила Валерія на подвір’ї, коли він обіймав свою дружину і маленького сина. Його сім’я була для нього всім. І хоча серце її ламалося від болю, вона вирішила, що їй треба рухатися вперед. І тоді до неї підійшов Микола з проханням стати його дружиною. Зоряна подивилася на нього, і з розпачу погодилася.
Вона і Микола переїхали жити в місто, і здавалося, що все поступово налагоджується. Батьки були раді, що їхня донька знайшла чоловіка, і вони допомогли молодятам купити квартиру.
Але навіть у новому місті Зоряна не могла забути Валерія. Вона намагалася бути хорошою дружиною для Миколи, але серце її все одно належало іншому. Микола любив її, і, незважаючи на те, що він бачив, як вона сумує, він вірив, що з часом все стане краще.
Зоряна навіть пообіцяла йому, що вона подумає про дітей, і це трохи заспокоїло Миколу. Та Зоряна не могла повністю налаштуватися на своє нове життя. Вона часто думала про Валерія, навіть коли вона намагалася переконати себе, що має бути щасливою з Миколою.
Через кілька років, коли Зоряна відсвяткувала своє 30-річчя, все змінилося. Вона поїхала в село на кілька днів і побачила Валерія на зупинці. Він був нетверезий, виглядав не так, як раніше. Вона не змогла пройти мимо. Вона зупинилася і запропонувала йому підвезти додому. Її серце билося так сильно, що вона не могла це стримати.
Валерій розповів, що його дружина поїхала в Чехію і знайшла там іншого чоловіка. Тепер вона хоче розлучитися. Зоряна не могла повірити своїм вухам. Це був її шанс, і вона не могла його упустити.
Той вечір вони провели разом. Зоряна залишилася поруч з ним, не могла залишити його самого. Вранці, коли Валерій прокинувся тверезим, Зоряна зізналася йому у своїх почуттях. Вона сказала, що вже багато років жити без нього не може.
Зоряна розлучилася з Миколою, хоч і було їй шкода його. Але вона усвідомила, що її любов до Валерія сильніша за все, і що тільки з ним вона буде щасливою.
Життя у селі було непростим для них, але вони не звертали увагу на плітки і чутки. Вони жили разом, кохали одне одного, і це було важливо. У кожного своє життя, і Зоряна вирішила, що воно варте того, щоб прожити його з тим, кого вона кохає понад усе.