Одного разу свекруха повернулася з побачення вся засмучена. Виявилося, що її кавалер зізнався – він кохає іншу. Її подругу Лілечку

Моїй свекрусі було тоді 45 років, жили ми після весілля з нею, збирали з чоловіком на перший внесок. Весілля зіграли відразу після інститутської лави. Чесно кажучи, від самого початку я Олену Петрівну побоювалася.

Та й мама моя весь час говорила:

— У чужий монастир зі своїм статутом не ходять, тож живи, принижувати себе не дозволяй, але й не виступай особливо. Її квартира, її й порядки. Повагу до старших треба виявляти, якщо ти, звісно, не хочеш із чоловіком розбігтися, бо мама для чоловіка – це важливо.

Олена Петрівна була давно розлучена, в особистому житті – тиша, хоча жінка вона дуже цікава. Ось тільки трохи б стиль поміняти, колір волосся, помаду, та одягатися не так.

Але я, хоч і дипломований дизайнер, зі своєю думкою до свекрухи не лізла. Ну як жінці сказати, що їй усе це просто не личить? Мене ж не питали, а самій таке заявити було б відчайдушним хамством.

Тим паче, що у свекрухи для висловлення думки була улюблена подруга Лілечка – експерт з усіх питань. Вона й давала мамі чоловіка цінні поради. Дружили вони ще зі школи. А в «експертності» її думки я переконалася ще до весілля.

— Ну як? Мені пасує? – запитує мене моя майбутня свекруха Олена Петрівна, – буду красивішою за всіх на вашому весіллі?

А я не знаю, що й сказати. Фігура у мами чоловіка нестандартна, фасон явно не її, та й колір. Але Лілечка вже захоплено щебече:

— Лєна, просто відпад, треба брати, це прямо твоє.

І Олена Петрівна взяла. Потім, щоправда, роздивляючись наші весільні фото, засмутилася.

— Я як корова. Лілька поруч, як статуетка порцелянова, а я – квашня-квашнею.

Або разом підуть до салону, робити зачіску й укладку, повертається звідти свекруха в сльозах: не пасує, треба фарбу купувати й зафарбовувати самій це неподобство.

Ми жили без особливих конфліктів, я зазвичай прибирання робила, мама чоловіка готувати взялася на всіх. Сина її ми не ділили.

Десь через півроку після весілля, у свекрухи почали якось по-іншому блищати очі. Вона часто шепотілася з Лілею на кухні, а після цих перешіптувань то стрижку зробить нову, то на шопінг збереться.

— Я, напевно, заміж скоро вийду, – приголомшила нас мама чоловіка, – усе до того йде.

Чоловік мій новину таку зустрів дуже негативно. Як же, раптом усвідомити, що його мама ще молода, що в неї може хтось з’явитися, було для нього важко.

— Ти егоїст, – сказала я, – твоя мама вже багато років одна, а батько давно одружений з іншою. Чому ти думаєш, що в Олени Петрівни не може бути щастя в особистому житті?

Поступово мені вдалося переконати чоловіка, що мама має право. Тільки це було марним. Одного разу свекруха повернулася з побачення вся засмучена. Виявилося, що її кавалер зізнався – він кохає іншу. Її подругу Лілечку.

— Це ж треба, я її з ним познайомила, – розповідала свекруха, – а вона таємно за моєю спиною з ним на побачення ходила. І адже зі школи вона така. Весь час заздрила і намагалася на себе увагу відтягнути.

— А навіщо дружили, – запитую, – якщо бачили все? Вона ж і поради Вам спеціально давала жахливі, і про одяг, і про зачіску, щоб на Вашому тлі мати ефектніший вигляд… Ось узяти хоча б сукню Вашу на нашому весіллі…

І тут я зрозуміла, що проговорилася. Свекруха підняла голову і втупилася на мене:

— А чого ж ти мовчала? Якщо бачила все? Чому не казала, що я, як корова, виглядаю? Теж спеціально? Чи боялася просто?

Так, боялася. Поважати ж треба старших. Лілечка перша й наспівала б свекрусі, що я стерво і бажаю їй поганого.

Чоловік, який повернувся з роботи, застав нас зі свекрухою ридаючи від реготу над пачкою сімейних фотографій. Так, пляшечка була вже порожня, ми відправили чоловіка за другою, а самі продовжили розбір польотів.

— Дивись, – давилася реготом свекруха, – а ось я в спідничці пишній на випускному сина. Лілька, змія, порадила…. Це ж не жінка, це бочка. А каре, ти бачила моє каре? І щоки, які видно навіть зі спини? Ай, не можу….

— А це? Дивись, це ми з Лілею на морі. Ти бачила ці рукавчики-ліхтарики? Та я ж, як член збірної з веслування на байдарках і каное! Лілька тоді сказала, що я в ньому, як дюймовочка. Ага. Як гармата-тридюймовочка, ой, живіт уже болить від сміху. А тут я блондинка в білому і на тлі білої стіни…. Стіна з очима, луп-луп….

Минуло два роки. Тепер експерт з моди у свекрухи – це я. І зі стилю. А Лілечка заміж так і не вийшла, чоловік, через якого розгорівся весь скандал, спробував було знову підкотити до Олени Петрівни, але був нею зарозуміло посланий.

Моя красуня-свекруха не зійшла до заштатного рядового чоловʼяги. І правильно! Нова зачіска, новий колір волосся, новий гардероб. А головне – впевненість у собі з’явилися у мами чоловіка.

— Мамо, ти – супер! – сказав мій чоловік рік тому на весіллі матері.